Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/984/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.11.2021 року м.Дніпро Справа № 908/984/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В. Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 (повний текст складено та підписано 05.07.2021 суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/984/21 за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТМ ЕСТЕЙТ», (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, буд. 32), представник відповідача адвокат Чалаплюк Сергій Вікторович, ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 27029, 31 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТМ ЕСТЕЙТ», про стягнення заборгованості в розмірі 27029,31 грн. за відпущену теплову енергію. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі №908/984/21 в задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, направлення або вручення відповідачу актів приймання передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) № 207132 від 31.12.2020 на суму 22450,84 грн., № 207132 від 3101.2021 на суму 2357,63 грн., акт № 207132 від 28.02.2021 на суму 2220,84 грн., а також відповідних рахунків на оплату за теплову енергію за грудень 2020 року - лютий 2021 року за спірний період позивачем до матеріалів справи не надано. Наданий позивачем до матеріалів справи Реєстр відправлених рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії за грудень 2020 року таким доказом вважатися не може. Крім того, зазначений реєстр не скріплений відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку. За таких обставин у позивача відсутні достатні правові підстави стверджувати про виникнення у відповідача зобов`язання з оплати суми боргу. Позивачем також не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 25 по вул. Б.Хмельницького в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо. Враховуючи все вищевикладене, є необґрунтованим посилання Концерну «МТМ» на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно знаходиться, а тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. Відповідно, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на час розгляду справи заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ» 27029,31 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням, Концерн «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовніц вимоги в повному обсязі. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним: - згідно із нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. - враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . - не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору. Позивач уеріод з грудня 2020 по лютий 2021 року відпустив Відповідачу теплову енергію до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Б. Хмельницького, буд. 25, нежитлове приміщення 18, яке належить Відповідачу - Позивач у вказаний період відпустив теплову енергію на загальну суму 27 029.31 грн. оплат споживач не вносив. - між Позивачем та Відповідачем відсутній укладений Договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. - відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організацій не виключає можливості стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості послуг теплопостачання, оскільки між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТМ ЕСТЕЙТ» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що: - апеляційна скарга не відповідає приписам ст. 258 ГПК України, в ній взагалі не зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення. - до скарги додано нові докази які не були предметом дослідження судом першої інстанції, при цьому дійсна обставина взагалі ніяк не обґрунтовується в скарзі, а відповідно такі докази не можуть враховуватись. - матеріали справи не містять, обгрунтованого розрахунку стягуваної суми. - з доказів наданих Позивачем взагалі не зрозуміло в якому періоді було здійснено поставку теплової енергії, в якій кількості була поставлена теплова енергія. - наданий Позивачем розрахунок основного боргу за період: лютий 2018 - лютий 2021 р. не відображає повноти та правомірності нарахувань. Так. з зазначеного документу вбачається нарахування поставки теплової енергії за грудень 2020 р. на суму 22 450, 84 грн. Розмір такого нарахування є не об`єктивним та не відповідає початковим даним для розрахунків кількості теплової енергії та розрахунку від 21.08.2020 р. наданих Позивачем до позову. Зазначена сума в порівнянні з січнем та лютим 2021 року є неймовірно завищеною. - в розрахунку основного боргу, складеного Позивачем, безпідставно зазначено період: лютий 2018 - лютий 2021 p.. так як безпосередньо Позивачем зазначається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 оформлений на ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ» від 01.08.2020 р. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Ухвалою суду від 16.08.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі №908/984/21. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: Концерн «Міські теплові мережі» відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 13.07.2020 за номером 215954814, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТМ ЕСТЕЙТ» (відповідачем у справі) зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення № 18, загальною площею 57,8 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Хмельницького Богдана, буд. 25 (дата реєстрації 31.01.2018). Договір на постачання теплової енергії у вказане приміщення між позивачем та відповідачем не укладений не зважаючи на направлення позивачем відповідачу проекту договору № 207132 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо нежитлового приміщення № 18 по вул. Б.Хмельницького, 25 у м. Запоріжжя. Облік кількості відпущеної теплової енергії та нарахування оплати за відпущену теплову енергію на нежитлове приміщення № 18 по вул. Б.Хмельницького, 25 у м. Запоріжжя здійснювалось на підставі особового рахунку № 207132. Відпуск теплової енергії за спірний період з грудня 2020 року по лютий 2021 року підтверджується рахунками та актами приймання-передачі за спірний період, які направлялися на адресу відповідача. Позивачем надані: акт № 207132 приймання передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) від 31.12.2020 на суму 22450,84 грн., акт № 207132 приймання передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) від 3101.2021 на суму 2357,63 грн. та акт № 207132 приймання передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) від 28.02.2021 на суму 2220,84 грн., а також відповідні рахунки на оплату за теплову енергію за грудень 2020 року - лютий 2021 року. Належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період відповідачем позивачу не повернуті, а рахунки не оплачені. Заборгованість за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року складає 27029,31 грн. Позивачем додано копію досудової вимоги № 576/05гор від 10.03.2021, адресованої ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ», про сплату заборгованості за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 в загальному розмірі 27029,31 грн. та копії фіскального чеку від 10.03.2021 і реєстру відправленої замовленої кореспонденції на підтвердження направлення цієї вимоги відповідачу. Зазначений реєстр також не скріплений відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку. Копії актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії за спірний період до вимоги № 576/05гор від 10.03.2021 позивачем додані не були. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога позивача про стягнення з Приватного підприємства "Аверс-Трейд" відповідача заборгованості за надану в період грудень 2020року - лютий 2021року теплову енергію у розмірі 27 029,31 грн. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. До аналогічного висновку дійшов місцевий господарський суд в мотивувальній частині рішення, яке є предметом апеляційного оскарження: « …Вирішуючи спір, суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов`язку її оплати. Як слідує з матеріалів справи договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку № 207132. Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.Місцевий господарський суд.» Доводи апеляційної скарги, які зводяться до тверджень про можливість стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за відсутності відповідного договору враховуються колегією суддів, з огляду на те, що вони співпадають з висновками як суду першої інстанції, так і колегії суддів апеляційної інстанції. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання". Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 4, ч. 6 ст. 19 Закону). За змістом статей 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, договір на теплопостачання укладається між теплопостачальною організацією та споживачем. Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником . Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 912/2369/18. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц. Разом з цим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення. Відповідна правова позиція викладена в пунктах 27,28 Постанови Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 916/2267/17. Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження спрямування на адресу відповідача по справі актів приймання передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) № 207132 від 31.12.2020 на суму 22450,84 грн., № 207132 від 3101.2021 на суму 2357,63 грн., акт № 207132 від 28.02.2021 на суму 2220,84 грн., а також відповідних рахунків на оплату за теплову енергію за грудень 2020 року - лютий 2021 року та доказів отримання відповідачем послуг у спірному приміщенні. З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про недоведність позивачем наявності обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі є таким, що відповідає фактичним обставинам. Обгрунтованим є похідний від цього висновку, висновок суду першої інстанції в частині того, що строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати, не настав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі №908/984/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Концерну «Міські теплові мережі» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 405,00 грн. (а.с. 97) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі №908/984/21 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі №908/984/21 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору у сумі 3 405,00 грн. покласти на Концерн «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя О.Г. Іванов