Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/2819/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.11.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2819/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 (суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст підписано 10.08.2021), у справі №908/2819/20 за позовом Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА", м. Запоріжжя, про стягнення 34 803,97 грн. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" про стягнення 34 803,97 грн., які складаються з 30 222,82 грн. основного боргу за договором купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971, 1019,60 грн. інфляційних втрат, 692,66 грн. 3 % річних та 2 868,89 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015 щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем відповідачу послуги з відпуску теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року на загальну суму 32 005,29 грн., однак відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 1 782,47 грн., решту суми боргу за відпущену теплову енергію відповідач не сплатив. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії позивачем нараховано до стягнення з відповідача також пеню в сумі 2868,89 грн., 3 % річних в сумі 692,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 019,60 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин того, що між позивачем та відповідачем відсутній укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015, на який посилається позивач, у зв`язку з чим не відповідає фактичним обставинам справи посилання в наявних у матеріалах справи актах приймання-передачі теплової енергії про те, що постачання здійснюється на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015; з актів приймання-передачі теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні; матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, не здійснено детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем, а з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості не вбачається з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься посилання на документ, що підтверджує нарахування рахунок та акт. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірний період підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну "МТМ"; належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем в матеріали справи не надано, реєстри поштових відправлень не містять відтиску поштового штемпелю та дати відправлення кореспонденції; не надано і фіскальних чеків на оплату поштових послуг щодо направлення відповідної кореспонденції. Також, господарський суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема, не доведено, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 50А по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, що має підтверджуватися актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 30 222,82 грн., внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 019,60 грн., 3 % річних в сумі 692,66 грн та пені в сумі 2 868,89 грн. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн "Міські теплові мережі", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на підставі неповно досліджених доказів у справі, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що незважаючи на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору, Концерн "Міські теплові мережі" у період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року відпустив ТОВ "АВАНТА" теплову енергію до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд 50-А, нежитлове приміщення № 11, яким користувався відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2015, факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період; загальну сума відпущеної позивачем відповідачу у спірний період енергії складає 32 005,29 грн., відповідачем сплачено частково в сумі 1 782,47 грн, тобто загальна сума заборгованості склала 30 222,82 грн., однак, господарським судом вищенаведеного не враховано. Посилаючись на ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", скаржник вважає, що відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги. За доводами скаржника, враховуючи відсутність укладеного між ним та відповідачем договору, відповідно, при здійсненні розрахунків застосовується термін оплати, вказаний в пункті 18 Правил. Крім того, позивач вважає, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладення якого лежить і на споживачу і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Апелянт посилається і на те, що щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у спірний період, зазначена у актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилалися на адресу відповідача. Також апелянт зазначає, що власниками спірного нежитлового приміщення було самовільно (без узгодження проекту та погодження будь-яких документів) частково демонтовано опалювальні прилади в приміщенні, а саме теплове обладнання системи опалення CALIDOR-21 секція, рушникосушарка стальна 600х500-1 од., однак централізована система опалення не може бути відключена загалом або частково в одному з приміщень багатоквартирного будинку без наслідків для її належного функціонування в інших приміщеннях; здійснення власником приміщення своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами і правилами експлуатації будинку. Апелянт вважає, що самовільне відключення від централізованого опалення не означає звільнення споживачів від обов`язку оплачувати відповідну комунальну послугу у встановленому чинним законодавством порядку; згідно листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 8/7-562 від 27.06.2008 та роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.11.2013 у разі, якщо при відключенні приміщення від централізованого теплопостачання не було дотримано вимог вищевказаних Правил та Порядку, такі дії слід вважати самочинними та у цьому випадку нарахування плати за опалення є правомірним. За доводами скаржника, житловий будинок, розташований по вул. Незалежної України, № 50А, не відноситься до будинків, в яких не менш як половина квартир та нежитлових приміщень станом на 10.12.2017 відокремлені (відключені) від ЦО та ГВП, у зв`язку з чим споживач не має можливості відключити своє приміщення від системи централізованого опалення, оскільки законодавством не передбачена можливість відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води тільки будівлі (житлового будинку) в цілому. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021, справу №908/2819/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишено без руху з метою подання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. 27.09.2021 на адресу апеляційного господарського суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 06.09.2021, надійшла заява про усунення недоліків скарги з доказами їх усунення. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі №908/2819/20; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань. 22.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на наступне. За доводами відповідача правовідносини між позивачем та відповідачем не врегульовані договором № 203971 від 01.10.2015, у зв`язку з чим, посилання позивача на вказаний договір, як на підставу виникнення заборгованості, є безпідставним та помилковим; договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015 не було укладено, відповідно, між позивачем та відповідачем склалися позадоговірні відносини, з чим позивач погодився у відповіді на відзив від 11.02.2021 та у судових засіданнях в суді першої інстанції. Відповідач посилається на те, що законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання, однак, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає зокрема факт поставки/споживання такої теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії та обумовлена сторонами вартість. Між тим, як зазначає відповідач, в актах приймання-передачі теплової енергії міститься посилання, що постачання здійснюється на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015, що не відповідає фактичним обставинам справи; в наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії зазначено, що розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів та діючих тарифів; з доданих до позову актів приймання-передачі теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні; матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період, детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено. Відповідач посилається і на те, що в матеріалах справи міститься нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача, оскільки з наданого розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься посилання на документ, що підтверджує нарахування рахунок та акт. На думку відповідача, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 50А по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо. За доводами відповідача, у поданій апеляційній скарзі відповідач вперше стверджує, що згідно з розрахунком теплової потужності системи опалення нежитлового приміщення за адресою вул. Незалежної України, 50А, виконаному ФОП Юрченко Г.О. у 2015 році у приміщенні знаходилось теплове обладнання системи опалення CALIDOR-30 секцій, рушникосушарка стальна 600x500 1 од., а також стояки та підводки пластикові та вперше зазначає, що відповідачем було самовільно частково демонтовано опалювальні прилади в приміщенні; вказаний розрахунок теплової потужності системи опалення нежитлового приміщення за адресою вул. Незалежної України, 50А, виконаний ФОП Юрченко Г.О. у 2015 році не було подано позивачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги. Відповідач також заявляє про застосування строку позовної давності, зазначає, що виконання ТОВ "АВАНТА" зобов`язання зі сплати за відпущену теплову енергію мало бути у вигляді періодичних платежів за кожний розрахунковий місяць, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), а перебіг позовної давності вимог за вказаним зобов`язанням, починається після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), коли спливає строк виконання зобов`язання, однак, Концерном "Міські теплові мережі" було порушено трирічний строк позовної давності щодо вимог до ТОВ "АВАНТА" про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в період з жовтня 2015 року по березень 2017 року; ТОВ "АВАНТА" було вчинено оплату послуг централізованого опалення за лютий 2017 року, за конкретний розрахунковий період (місяць), про що вказано у платіжному доручені № 513 від 23.03.2017, відповідно, такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин боргу. Крім того, як зазначає відповідач, ТОВ "АВАНТА" не вчинялось жодних дій, що свідчили б про визнанням ним заборгованості у розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України як підстава переривання строку позовної давності щодо вимог до ТОВ "АВАНТА" про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в період з жовтня 2015 року по березень 2017 року. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Відповідно до п. 2.2 Статуту предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту). Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії). Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 20.08.2018 за номером 134924019, за Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" (відповідачем у справі) зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення 11, загальною площею 58,3 кв.м., літ. А-3, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянської України (нова назва Незалежної України), буд. 50А (дата реєстрації 15.07.2015). 01.10.2015 Концерном "Міські теплові мережі" на адресу ТОВ "АВАНТА" направлено для підписання проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 з відповідними додатками до нього. 24.12.2015 листом № 475 відповідач направив на адресу Концерну "Міські теплові мережі" підписаний договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015 з протоколом розбіжностей. 20.01.2016 листом № 78/05 Концерн "Міські теплові мережі" направив ТОВ "АВАНТА" підписаний протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді № 203971 від 01.10.2015 з протоколом узгодження розбіжностей від 11.01.2016 та з вимогою про підписання у встановлений законодавством строк протоколу узгодження розбіжностей від 11.01.2016 (а.с. 139-140, т.1). Листом № 467 від 18.02.2016 ТОВ "АВАНТА" повідомило Концерн "Міські теплові мережі", що не може прийняти редакцію договору, викладену в протоколі узгодження розбіжностей від 11.01.201, у зв`язку із незгодою із запропонованими умовами договору. Отже, як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015 є не укладеним сторонами, позивачем та відповідачем не узгоджені розбіжності, викладені в протоколі розбіжностей та протоколі узгодження розбіжностей. При цьому, у спірних правовідносинах постачання позивачем теплової енергії в нежитлове приміщення відповідача у спірний період здійснювалося незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що підтверджує і позивач у відповіді на відзив за вих. № б/н від 11.02.2021 (вх. № 3302/08-08/21 від 15.02.2021) та в апеляційні скарзі. Як зазначає позивач, Концерном "Міські теплові мережі" здійснювався відпуск теплової енергії відповідачу до належного йому нежитлового приміщення в період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року відповідно до рішень міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя, які є загальнодоступними для ознайомлення в мережі Інтернет. На підтвердження обсягу відпущеної відповідачу у спірний період теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2015 року квітень 2020 року, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну "МТМ". В актах приймання-передачі теплової енергії міститься посилання, що постачання здійснюється на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015. В наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії зазначено, що розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів та діючих тарифів. В підтвердження факту направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача, позивачем надано до матеріалів справи Реєстри відправлених рахунків, актів приймання-передачі т/енергії за жовтень2015-червень 2016 року, жовтень 2016-березень 2017 року, жовтень 2017-лютий 2018 року, квітень 2018 року, листопад 2018-квітень 2019 року, вересень 2019-квітень 2020 року. Позивач посилається на те, що у спірний період відповідачу відпущено теплову енергію на загальну суму 32 005,29 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача, однак відповідач здійснив часткову оплату боргу лише в сумі 1782,47 грн. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971 від 01.10.2015 щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем відповідачу послуги з відпуску теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" про стягнення 30 222,82 грн. основного боргу за договором купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 203971, 1019,60 грн. інфляційних втрат, 692,66 грн. 3 % річних та 2 868,89 грн. пені. За наслідками розгляду позову Концерну "Міські теплові мережі" Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України, Закони України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про ліцензування видів господарської діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" № 1198 від 03.10.2007, "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання; Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до положень ч., ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору. Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав. Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Статтею 530 ЦК України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, договірні відносини між сторонами у справі відсутні. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком, а сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17. Разом з тим, враховуючи відсутність укладеного сторонами договору, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати. Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Між тим, з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі теплової енергії неможливо встановити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, оскільки відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні. Також, в матеріалах справи відсутні щомісячні показники будинкового засобу обліку теплової енергії та показники приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період, детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, з наданого розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься посилання на документ, що підтверджує нарахування рахунок та акт. Належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем в матеріали справи не надано, наявні в матеріалах справи реєстри поштових відправлень не містять відтиску поштового штемпелю та дати відправлення кореспонденції, в матеріалах справи відсутні фіскальні чеки, які б підтверджували оплату позивачем поштових послуг з направлення відповідної кореспонденції відповідачу. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 50А по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо. Отже, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за вищевказаною адресою в обсягах, за які просить стягнути заборгованість. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, а система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно знаходиться, тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. З урахуванням вищевикладеного, позивачем не надано належних доказів в підтвердження наявності підстав для задоволення позову про стягнення з ТОВ "АВАНТА" 30 222,82 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи відсутність підстав для стягнення суми основного боргу, відповідно, відсутні правові підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1019,60 грн., 3 % річних в сумі 692,66 грн. та пені в сумі 2868,89 грн., які є похідними від основної вимоги, також не підлягають задоволенню. Щодо доводів апеляційної скарги про самовільне відключення відповідача від централізованого опалення, то вони відхиляються колегією суддів, оскільки, по-перше, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, по-друге, не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обсягу та вартості поставленого теплоносія, факту направлення рахунків на оплату, а відтак настання строку оплати. Щодо посилань відповідача на застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи приписи статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність розгляду заяви відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року, а відтак відмови у позові в цій частині, з огляду на безпідставність заявлених позовних вимог. Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Оскільки загальна ціна позову становить 34 803,97 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі №908/2819/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі №908/2819/20 залишити без змін. Судові витрати Концерну "Міські теплові мережі" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.11.2021. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя С.Г. Антонік Суддя М.О. Дармін