Постанова 4857 № 380/2258/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2258/21 пров. № А/857/15169/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ТВК" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Брильовським Р.М. у м. Львові о 09:05, повний текст якої складений 05 липня 2021 року, у справі №380/2258/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ТВК" до Державної податкової служби України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 17 лютого 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК" звернувся до суду із позовом до відповідача - Державної податкової служби України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність, що полягає у незабезпеченні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія» «ТВК» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину суми 2163367,10 гривень; зобов`язати збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія» «ТВК» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину суми 2163367,10 гривень. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що позовну заяву про визнання бездіяльності відповідача протиправною подано з порушенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду й матеріали справи не містять підстав до визнання причин пропуску такого строку суду поважними. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує помилковим застосуванням судом першої інстанції шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, наголошуючи на тому, що звернення позивача до податкового органу не є скаргами та оскарження бездіяльності відповідача в адміністративному порядку не було. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є бездіяльність контролюючого органу, яка проявилась у тому, що сума в розмірі 2163367,00 грн не була відображена ДПС України у системі електронного декларування податку на додану вартість. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що позивач самостійно вказав, на те, що він звертався до ДФС України щодо вжиття заходів ще 05.12.2018 з листом №02/18 з вказівкою на необхідність відображення відповідної суми у СЕА. Тобто станом на 05.12.2018 позивач знав про можливе порушення його прав чи законних інтересів. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції встановив, що строк звернення до суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій закінчився у Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія «ТВК» - 05.06.2019. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Згідно з ч.ч.1-3 ст.122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.4 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Вказані норми кореспондуються з положеннями п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску. З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги у даному спорі стосуються бездіяльності відповідача щодо відображення у системі електронного адміністрування сум податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, та/або розрахунки коригування в ЄРПН. Так, статтею 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) регламентовано порядок оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Строки давності та їх застосування регламентовані статтею 102 ПК України. Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Своєю чергою грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 ПК України). Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені строки можуть застосовуватись у випадку, коли платник податку оскаржує рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання. Натомість податковим законодавством не встановлено спеціального строку звернення до суду за визнанням протиправною бездіяльності контролюючого органу, яка проявилась у тому, що сума в розмірі 2163367,00 грн не була відображена ДПС України у системі електронного декларування податку на додану вартість, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів. Судом слушно вказано на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТВК» у позовній заяві самостійно вказує, що зверталось до ДФС України щодо вжиття заходів ще 05.12.2018 з листом №02/18, у якому вказувало на необхідності відображення відповідної суми у СЕА та з цієї дати був обізний про можливе порушення його прав чи законних інтересів та мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою захисту порушеного права. З 05.12.2018 позивач вважається таким, що повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Однак позивачем позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання до вчинення дій заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску. В контексті наведених правових норм, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з часу, коли позивачу було достеменно відомо про не вчинення відповідачем дій, спрямованих на відображення в системі електронного декларування податку на додану вартість певних сум, минув визначений законом шестимісячний строк звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання відповідача відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість в розмірі 161570,00 грн, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія» «ТВК» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. В даному випадку, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не вказано об`єктивних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк. Відповідно до ч.3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відтак покликання скаржника на незастосування при вирішені клопотання про поновлення строків норм матеріального права, які підлягали застосуванні при вирішення спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції про застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 КАС України. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 122, 123, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ТВК" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/2258/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скаргибезпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 23.11.2021.