Постанова 4857 № 380/4397/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4397/21 пров. № А/857/21993/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, головуючий суддя Кедик М.В., постановлена о 16:33 год. у м. Львові, повний текст якої складено 10.09.2021 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року позивач - ТзОВ - фірма "Язьм" звернулося в суд з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило зобов`язати відповідача збільшити суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" має право реєструвати податкові накладні та/ або розрахунки в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 188 282 грн. Представником відповідача подано клопотання щодо строку звернення до суду, в якому зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю Язьм у позовній заяві самостійно вказує, що зверталось до ДФС України щодо вжиття заходів ще 28.12.2018 року листом №1161. Тобто станом на 28.12.2018 року позивач знав про можливе порушення його прав чи законних інтересів. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду - задоволено; позов товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ - фірма "Язьм" подало апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що порушення прав позивача має регулярний характер, відповідач перебуває у стані безперервного порушення прав позивача та безперервно не виконує покладений на нього обов`язок. Відтак таке правопорушення носить триваючий характер. В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача у справі, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк Статтею 56 ПК України регламентовано порядок оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Строки давності та їх застосування статтею 102 ПК України. Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Своєю чергою грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 ПК України). Наведеними нормами врегульовано питання застосування спеціальних строків давності щодо визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли платник податку оскаржує рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання. Положеннями ПК України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження бездіяльності контролюючого органу, відтак строк у 1095 днів (пункт 102.1 статті 102 ПК України) не може застосовуватись до таких правовідносин. Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 квітня 2021 року у справі №824/803/19-а. Матеріалами справи підтверджено, що позивач фактично оскаржує бездіяльність контролюючого органу щодо збільшення суми, на яку товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" має право реєструвати податкові накладні та/ або розрахунки в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 188 282 грн. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовом, жодних причин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк суду не надано, відтак адміністративний позов слід залишити без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/4397/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 24.12.2021 року.