Постанова 4857 № 260/546/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 260/546/21 пров. № А/857/15278/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Ільченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі №260/546/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Іванчулинець Д.В., місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 23.07.2021),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії. Позов обґрунтований тим, що у січні 2021 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року по справі № 260/3494/20 було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , однак відповідачем протиправно при здійсненні перерахунку було зменшено розмір такого з 90% до 60%. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 60% при здійсненні перерахунку та виплаті такого починаючи з 19 лютого 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити донарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Закарпатської області від 07 вересня 2020 року за №83 починаючи з 19 лютого 2020 року у встановленому з 29 вересня 2018 року розмірі 90% заробітної плати на відповідній посаді. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності із частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, яка гласить: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді». З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу. Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу. Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Вища рада правосуддя рішенням від 04 вересня 2018 року за №2807/0/15-18 звільнила позивача з посади судді Господарського суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. З 26 вересня 2018 року позивач перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області на обліку, який їй призначив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) у розмірі 90 % заробітної плати на відповідній посаді. Наведене підтверджується протоколом призначення пенсії від 26.09.2018 року, в якому зазначено загальний страховий стаж позивача 37 років, в тому числі стаж на посаді судді 25 років 8 місяців та загальний процент розрахунку пенсії від заробітної плати 90%. Згідно з довідкою розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої господарським судом Закарпатської області, стаж роботи за станом на 25 вересня 2018 року склав 28 років. Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якими було передбачено, що судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу. Відтак, відповідно вищезгаданого рішення Конституційного суду, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розрахунку складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, у зв`язку з чим позивач звернулася до адміністративного суду про захист порушеного права про здійснення перерахунку пенсії. Зокрема, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Закарпатській області від 07.09.2020 року №83 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, починаючи з 19 лютого 2020 року, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно із довідкою Господарського суду Закарпатській області від 07.09.2020 № 83, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у адміністративній справі №260/3494/20, яке набрало законної сили, 16 грудня 2020 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 071750000365 від 17.09.2020 року Про відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки господарського суду Закарпатської області від 07.09.2020 року №83 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, починаючи з 19 лютого 2020, перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді з урахуванням судової винагороди, зазначеної у довідці та з урахуванням проведених виплат. У січні місяці 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на адресу позивача надійшов лист, яким повідомляється, що рішення суду у адміністративній справі № 260/3494/20 ним виконано в добровільному порядку та здійснено перерахунок пенсії з 19 лютого 2020 року, яка облікована органами Пенсійного фонду України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Розмір перерахованої пенсії, та виплата щомісячної пенсії у січні 2021 здійснено із розрахунку 60%. Разом з тим, у адміністративній справі №260/3494/20 ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язати здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання відповідно до судової винагороди, визначеної у довідці від 07.09.2020 року №83 і відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - не заперечував відсотковий розмір пенсії, а заперечував проти перерахунку пенсії в цілому і стосовно відсоткового розміру не висловлювався ні у рішенні про відмову у перерахунку пенсії, ні у відзиві на позов. Судом також встановлено, що на момент призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, стаж на посаді судді склав 25 років 8 місяців 1 день, процент розрахунку пенсії від заробітку встановлено 90% згідно протоколу призначення пенсії від 26.09.2018р.. Згідно розрахунку стажу, який дає право судді на відставку за станом на 25.09.2018р. склав 28 років. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення мені розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% на 60% при здійсненні перерахунку та виплаті, є протиправними, та такими, що суперечать раніше прийнятому самим Пенсійним фондом рішенню про призначення пенсії у розмірі 90% від суддівської винагороди та пенсійному законодавству. Однак, відповідач, прийняв рішення, що суперечить вимогам чинного законодавства України та виходить за межі його компетенції, встановленої законом, оскільки зробив новий розрахунок пенсій, а не перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та встановив його у меншому розмірі - 60% від грошового утримання діючого судді. Дії відповідача, якими зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 60% та проведено перерахунок належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% є протиправними, порушують її права та інтереси, у зв`язку з чим, остання змушена була звернутися до суду про повне відновлення своїх порушених прав. Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призначалася відповідно до Закону №2453-VI, відбулася вже після призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020. Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду невірним з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (який набрав чинність 30.09.2016) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з частиною 5 статті 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Суд звертає увагу, що на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Згідно з ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці). Отже, з 19.02.2020 при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (25 років), з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. А тому, підстави для здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди відсутні. Посилання позивача на необхідність застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, під час проведення перерахунку пенсії позивачу, є помилковими, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений відповідачем в порядку, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці. Така відмінність полягає в тому, що пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), проте виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. Законом №2453-VI було передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11-р/2018 - у розмірі 15 мінімальних заробітних плат), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає зовсім інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді, в даному випадку місцевого суду, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ст. 135), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142). Отже, чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, що свідчить про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за грошовим утриманням (розміром щомісячної суддівської винагороди) за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку за Законом №2453-VI. Зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII. При цьому колегія суддів зазначає, що частина третя статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» неконституційною не визнавалась, а також вказана норма не вступає в колізію з іншими нормами законодавства. Колегія суддів також підкреслює, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», наявне право (підстава) права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Тобто, у даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2021 року у справ №580/585/21, від 06 жовтня 2021 року у справі № 380/5074/20. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідний стаж судді у відставці, ОСОБА_1 відповідає 60% розміру щомісячного довічного грошового утримання суддівської винагороди відповідного працюючого судді. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі № 260/546/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 22.11.2021