Постанова 4855 № 580/2216/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2216/21 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України у Черкаській області про визнання протиправними відмов, поновлення на посаді та стягнення коштів, в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП України в Черкаській області, Ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними відмови Ліквідаційної комісії УМВС справ України у Черкаській області та ГУ НП у Черкаській області в поновленні порушених трудових прав позивача; - поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції Уманського районного управління поліції, як територіального підрозділу ГУ НП в Черкаській області; - стягнути з ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 176865,92 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що його було безпідставно звільнено зі служби внаслідок незаконного засудження, а тому ухвалення виправдувального вироку є підставою для поновлення позивача на службі. Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вона не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про поновлення позивача на службі в поліції, при цьому наказ про звільнення позивача зі служби залишається чинним та не скасованим. ГУ НП у Черкаській області відзив на апеляційну скаргу не подавало. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що позивач не працював у ГУ НП у Черкаській області, а тому не може бути поновлений у цьому органі. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 24.12.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ, в УМВС України в Черкаській області, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.6-7). Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2014 у справі №702/1044/13-к, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19.05.2015, позивача засуджено за ч.3 ст. 368 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов`язків в органах державної влади, правоохоронних та органах місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки. Вказаний вирок набрав законної сили - 19.05.2015р. Наказом УМВС України в Черкаській області від 08.06.2015 №1092 за скоєння кримінального правопорушення та у зв`язку із засудженням, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.п.62,66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.8). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2016 касаційні скарги прокурора, засудженого та захисника задоволено частково, вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2014, та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 19.05.2015 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а.с.9-11). Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.02.2017 у справі №702/1044/13-к, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02.07.2020, позивача визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, і по суду виправданим на підставі п.1 ч.1ст. 373 КПК України, в зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався (а.с.12-33). Позивач звернувся до відповідачів із заявою від 09.03.2021 (а.с.35-36), в якій просив поновити його на посаді дільничного офіцера поліції Уманського районного управління поліції, як територіального підрозділу ГУ НП в Черкаській області та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 174048,00 грн. Листом від 24.03.2021 №14/15-А-48 (а.с.45) УМВС України в Черкаській області повідомило позивача, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» втратив чинність з 07.11.2015. Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» та постанови КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальннх органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», територіальні органи МВС ліквідовані як юридичні особи публічного права без правонаступництва. Наказом МВС України від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України. Згідно з Переліком змін у штатах МВС з УМВС України в Черкаській області скасовуються всі штати, скорочуються всі посади. Відповідно до п.18 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ України від 20.10.2011 №1074, ліквідаційна комісія наділена повноваженнями щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією відповідної юридичної особи, у зв`язку із чим вирішення питання поновлення позивача на посаді дільничного офіцера поліції Уманського районного управління поліції та виплати грошового забезпечення не відноситься до компетенції ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області. ГУ НП в Черкаській області листом від 24.03.2021 №А-55/05/12/15-2021 повідомило позивача, що відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 №730»"Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено територіальний орган Національної поліції України шляхом заснування Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке не є правонаступником УМВС України в Черкаській області. Згідно з п.9 р.XI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам поліцейських, упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі поліції. З огляду на те, що ГУ ГП в Черкаській області не є правонаступником УМВС України в Черкаській області, судовим рішенням зобов`язальних дій щодо видання наказу по особовому складу та прийняття на службу в поліцію в силу ст.56 Закону України «Про Національну поліцію» не встановлено, ГУ НП в Черкаській області керується чинними нормами Закону України «Про Національну поліцію», які визначають, що прийом на службу в поліцію відбувається лише після успішного проходження конкурсу. Вважаючи вказані відмови у поновленні позивача на службі протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що оскільки позивача звільнено зі служби в міліції за дискредитацію, враховуючи чинність наказу про звільнення, а також, визначену Законом процедуру прийняття осіб на службу в органи Національної поліції, відсутні підстави для поновлення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до положень ст.38, ч.1, 2 ст.43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. У частині другій ст.61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. В силу п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинні на момент скасування вироку Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2014 у справі №702/1044/13-к та надрання законної сили виправдувальним вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.02.2017 у вказаній справі) громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний термін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним. Чинна редакція ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, власником або уповноваженим ним органом видається наказ (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та подаються для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про визнання недійсним запису про звільнення з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонення від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний строк з дня звернення видає йому копію наказу (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наказу №1092 від 08.06.2015, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за п.62, 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. В силу п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення. Таким чином не лише набрання законної сили вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2014 у справі №702/1044/13-к стало підставою для звільнення позивача, а й обставини щодо скоєння вчинку, що дискредитує звання. Крім того, 02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), відповідно до преамбули якого, він визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. З прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію». Відповідно до п.7 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено Кабінету Міністрів України в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, та утворити територіальні органи Національної поліції. В додатку №1 до вказаної Постанови визначено перелік територіальних органів Національної поліції, що утворюються, зокрема, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, а в додатку №2 визначено перелік територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються, зокрема, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а також Христинівський районний відділ УМВС України в Черкаській області, де проходив службу позивач. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Згідно із ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 05.12.2018 припинено Христинівський районний відділ УМВС України в Черкаській області, як юридичну особу, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ. Отже юридична особа, в якій позивач був працевлаштований - припинена шляхом її ліквідації (згідно Постанови КМУ від 16 вересня 2015 року №730). При цьому, новостворені органи поліції не визначено правонаступниками ліквідованих органів міліції. Колегія суддів зазначає, що функціональне правонаступництво органами Національної поліції повноважень органів міліції не свідчить про перекладення на новостворений орган відповідальності за порушення трудових прав службовців МВС України або обов`язків з їх працевлаштування, враховуючи, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що прийом на службу в поліцію відбувається лише після успішного проходження конкурсу. Крім того, за наявності чинного наказу УМВС України в Черкаській області від 08.06.2015 №1092 про звільнення позивача у суду відсутні підстави для вирішення питання про поновлення позивача на посаді. Вказаний наказ був оскаржений позивачем у судовому порядку, однак ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №580/2987/20, залишеною без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2020 та Верховного Суду від 25.02.2021, позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області та ГУ НП у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаді і стягнення коштів повернуто позивачу, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (а.с.61-80). З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 22 листопада 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма