Постанова 4850 № 200/4783/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року справа №200/4783/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (повне судове рішення складено 05 липня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/4783/21 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Корнієнко Андрій Андрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області (далі Управління) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що має необхідний трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся із відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача 19.02.2021. Проте рішенням № 971 від 22.02.2021 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Представник позивача вважав, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просив суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Управління № 971 від 22.02.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, зарахувавши позивачу до пільгового стажу роботи за списком № 1 повний робочий день періоди її роботи з 12.08.1985 по 24.05.1988 машиністом крана 3 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті, з 24.05.1988 по 11.11.1995 машиністом крана 4 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті та з 11.11.1995 по 17.12.1998 машиніст крана металургійного виробництва 5 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті, до загального страхового стажу період роботи з 02.11.2014 по 16.10.2020 в ЗАО «Шахта Гудковская», прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; зобов`язати відповідача прийняти для розрахунку пенсії довідки № 07/097-3229 від 14.01.2021, № 07/097-3230 від 14.01.2021, № 07/097-2331 від 14.01.2021, № 07/097-2332 від 14.01.2021, видані ЗАО «ВНЕШТОРГСЕРВИС» (рос.мова) та довідки № 20/70 від 17.10.2020 року видана ЗАО «Шахта «Гудковская» (рос.мова), № 324 від 24.02.2020, видана АО «Золотодобываюшая компания «Полюс» (рос.мова). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Управління № 971 від 22.02.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком № 1 повний робочий день періоди її роботи з 12.08.1985 по 24.05.1988 машиністом крана З розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті, з 24.05.1988 по 11.11.1995 машиністом крана 4 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті та з 11.11.1995 по 17.12.1998 машиніст крана металургійного виробництва 5 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті, до загального страхового стажу період роботи з 02.11.2014 по 16.10.2020 в ЗАО «Шахта Гудковская», прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зобов`язано відповідача прийняти для розрахунку пенсії довідки № 07/097-3229 від 14.01.2021, № 07/097-3230 від 14.01.2021, № 07/097-2331 від 14.01.2021, №07/097-2332 від 14.01.2021, видані ЗАО «ВНЕШТОРГСЕРВИС» (рос.мова) та довідки №20/70 від 17.10.2020 видана ЗАО «Шахта «Гудковская» (рос.мова), № 324 від 24.02.2020, видана АО «Золотодобываюшая компания «Полюс» (рос.мова). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених «республік», а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званої «ЛНР» інформації. Також зазначив, що зарахування до українського стажу періоду роботи, набутого на території Росії, можливе у випадку отримання від компетентних органів підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , 19.02.2021 звернулась до установи відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 18.02.2021 № 6327-500341919. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено періоди її праці: з 01.09.1982 по 23.07.1985 навчання в СПТУ № 81 м. Алчевськ (Комунарськ); з 12.08.1985 по 24.05.1988 працювала в мартеновському цеху машиністом крану З розряду на гарячій ділянці роботи (список 1) на Комунарському металургійному комбінаті; з 24.05.1988 по 11.11.1995 працювала машиністом крану 4 розряду на гарячій ділянці роботи (список 1); з 11.11.1995 по 17.12.1998 машиністом крану металургійного виробництва 5 розряду на гарячій ділянці роботи (список 1) з 03.03.1999 по 07.03.1999 працювала продавцем промислових товарів; з 12.07.1999 по 31.10.2003 працювала в відділі матеріально-технічного постачання комірником; з 02.11.2014 по 16.10.2020 працювала комірником на ділянці ВШТ ЗАО шахта «Гуковская». Рішенням № 971 від 22.02.2021 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не було зараховано до стажу період роботи позивача за професією машиніст крана 3 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті з 12.08.1985 по 24.05.1988, машиніст крана 4 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті з 24.05.1988 по 11.11.1995 та машиніст крана металургійного виробництва 5 розряду на гарячих дільницях робіт з повним робочим днем в Алчевському (Комунарському) металургійному комбінаті з 11.11.1995 по 17.12.1998 через відсутність первинних документів та те, що надані позивачем довідки про пільгову роботу видані на тимчасово окупованій території України «Луганською Народною Республікою». Також відповідачем не було враховано період роботи позивача на території Російської Федерації з 02.11.2014 по 16.10.2020 в ЗАО «Шахта Гудковская» оскільки відсутня інформація для зарахування вказаних періодів. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За Преамбулою Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом. Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону України 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до абзаців 1,2 п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працювала в «Комунарський металургійний комбінат» на таких посадах: машиніст крану 3 розряду на гарячих дільницях робіт, що передбачено списком №1; машиніст крану 4 розряду на гарячих дільницях робіт, що передбачено списком №1; машиніст крану металургійного виробництва 5 розряду на гарячих дільницях робіт, що передбачено списком №1. Таким чином, в спірний період (який не зараховано позивачу до пільгового стажу) ОСОБА_1 працювала на вищевказаних підприємствах повний робочий день. Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 №

58. Слід зазначити, оскільки частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим. При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах. Що стосується посилань відповідача на законодавчо встановлену заборону для врахування довідок, виданих підприємствами, установами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає таке. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13,01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо). Це означає, що треба оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Відтак, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку. Враховуючи викладене, в даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. В нинішньому спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка досі не призначена, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про призначення пенсії тільки після отримання довідки переселенця, тощо. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України). Щодо періоду роботи позивача на території Російської Федерації з 02.11.2014 по 16.10.2020 в ЗАО «Шахта Гудковская». Відповідно до ч.4 ст.1 Закону № 1788-XII у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). Згідно зі ст. 4, 6, 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються Працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменуються - Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони (надалі іменуються - Сторона працевлаштування). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Виїзд та перебування працівника, який здійснює трудову діяльність на території Сторони працевлаштування, регулюються законодавством цієї Сторони. Питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Згідно зі ст.6 цієї Угоди призначення пенсії громадянам держав-учасниць здійснюється за місцем проживанням. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсії на пільгових умовах та вислугу років, громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь- якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Згідно приписів Угод між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. При цьому, трудова діяльність на території Сторони працевлаштування, регулюється законодавством цієї Сторони, а пенсія призначається за місцем проживанням. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсії на пільгових умовах та вислугу років, громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. У спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії вказано, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 02.11.2014 по 16.10.2020 в ЗАО «Шахта Гудковская», оскільки відсутня інформація для зарахування вказаних періодів. При цьому, у рішенні не зазначено, яка саме інформація відсутня. З приводу посилання відповідача на лист Мінсоцполітики від 19.07.2019 № 13545/0/2-19-54, за змістом якого періоди роботи з 01.01.2004 на території держав СНД зараховуються до стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів СНД, на території яких провадилась трудова діяльність, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі № 345/1164/17: «…15. Оскільки, форма наданих ОСОБА_1 довідок про доходи за 2007 рік № 160 від 10 листопада 2011 року, за 2008 рік № 165 від 10 листопада 2011 року, за 2009 рік № 170 від 10 листопада 2011 року, за 2010 рік № 155 від 9 листопада 2011 року, за 2011 рік № 175 від 16 листопада 2011 року була затверджена Наказом ФНС Росії, в них помісячно вказано заробітну плату на даному підприємстві та зазначено розмір сплачених страхових внесків, довідки підписані головним бухгалтером та скріплені гербовою печаткою підприємства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав не брати їх до уваги при нарахуванні пенсії…». Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в справі № 200/4783/21 залишити без змін. Повне судове рішення 23 листопада 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук