Постанова 4850 № 200/3207/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року справа №200/3207/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 200/3207/22 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі за текстом позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач) про скасування рішення від 27.01.2022 року №056750007768 про відмову в призначенні пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зобов`язання вдруге розглянути заяву про нарахування пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, прийнявши до уваги страховий стаж з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на підприємстві АТП-10956, з 04.10.2006 по 12.04.2013 службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту, пільговий трудовий стаж з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року на підприємстві шахтоуправління Ровенківське, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на підприємстві ВАТ ДХК Донбасантрацит шахта 71 і зарахувати, призначити, нарахувати та сплатити пенсію з дати подачі заяви про призначення пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, прийнявши до уваги страховий стаж з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на підприємстві АТП-10956, з 04.10.2006 по 12.04.2013 службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту, пільговий трудовий стаж з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року на підприємстві шахтоуправління Ровенківське, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на підприємстві ВАТ ДХК Донбасантрацит шахта

71. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, однак рішенням Управління від 27.01.2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року у зв`язку з виправленням в даті наказу про прийняття на роботу та з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року у зв`язку з відсутністю даних в ОК-5, а до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року та з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року у зв`язку з відсутністю в електронній пенсійній справі атестації робочого місця. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання належної пенсії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 200/3207/22 позов задоволено частково, внаслідок чого скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №056750007768 від 27 січня 2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на підприємстві АТП-10956, з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту, до пільгового стажу періоди роботи з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року на підприємстві шахтоуправління Ровенківське, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на підприємстві ВАТ ДХК Донбасантрацит шахта 71, з урахуванням висновків суду першої інстанції. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що за наданою заявою від 20.01.2022 року щодо призначення пенсії, яку відпрацьовано за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.01.2022 року № 056750007768 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Страховий стаж ОСОБА_2 склав лише 24 роки 9 місяців 22 дні, до пільгового підземного стажу не зараховано жодного періоду роботи. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою з м. Ровеньки Луганської області до м. Слов`янськ Донецької області згідно довідки від 19.01.2022 року №1429-5000424225. 20.01.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії згідно п. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням Управління №056750007768 від 27 січня 2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року у зв`язку з виправленням в даті наказу про прийняття на роботу та з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року у зв`язку з відсутністю даних в ОК-5, а до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року та з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року у зв`язку з відсутністю в електронній пенсійній справі атестації робочого місця. Одночасно з тим зазначено, що виробничі потужності шахтоуправління Ровеньківське та шахта №71 Індустрія розташовані на тимчасово окупованій території Луганської області. Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи, в тому числі, про роботу: з 09.01.1986 року по 28.04.1987 року на посаді електрослюсаря підземного, з 29.04.1987 року по 06.12.1987 року на посаді гірника очисного забою підземного в шахтоуправлінні Ровеньківське, з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на посаді водія в Ровеньківському АТП-10956, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на посаді учня і гірника підземного з повним робочим днем під землею в ОП по видобутку вугілля шахта №71 Індустрія, з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року проходив службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту в Головному територіальному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області. Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними. Спірним є питання підтвердження: страхового стажу позивача з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року у зв`язку з виправленням в даті наказу про прийняття на роботу та з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року у зв`язку з відсутністю даних в ОК-5, та пільгового стажу з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року та з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року у зв`язку з відсутністю в електронній пенсійній справі атестації робочого місця. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави. На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Ст. 24 Закону 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно п.2 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення (далі за текстом Закон 1788). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення. Закон України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. У відповідності до статті 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках. Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. На думку суду, в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, є відповідні записи про роботу позивача з 09.01.1986 року по 28.04.1987 року на посаді електрослюсаря підземного, з 29.04.1987 року по 06.12.1987 року на посаді гірника очисного забою підземного в шахтоуправлінні Ровеньківське, з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на посаді водія в Ровеньківському АТП-10956, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на посаді учня і гірника підземного з повним робочим днем під землею в ОП по видобутку вугілля шахта №71 Індустрія, з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року проходив службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту в Головному територіальному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, які визначають право позивача на призначення пенсії. Щодо не зарахування періодів роботи позивача до його страхового стажу з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року у зв`язку з виправленням в даті наказу про прийняття на роботу та з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року у зв`язку з відсутністю даних в ОК-5, суд зазначає наступне. У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови). Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про спірні періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірних періодів часу є підтвердженим належними та допустимими доказами. За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне документальне оформлення щодо періодів роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Крім того, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому він працює. Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року та з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року у зв`язку з відсутністю в електронній пенсійній справі атестації робочого місця, суд зазначає наступне. Атестація робочого місця здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації). Основна мета атестації, яка випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих. Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. З урахуванням наведеного, на думку суду відповідачем неправомірно не зараховані до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року та з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації і, відповідно, її документальне оформлення, покладається на керівника підприємства чи організації. Разом з цим, суд зазначає, що жодним законодавчим актом не заборонено враховувати періоди роботи при призначенні та нарахуванні (перерахунку) пенсій за той період, коли особа, яка набула права на пенсію, працювала на території Донецької чи Луганської області, а громадянин не може нести особисту відповідальність за те, що відбувається на території вказаної області, та не може відповідати за діяльність інших осіб. При цьому суд також виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог з приводу зобов`язання УПФУ зарахувати, призначити, нарахувати та сплатити пенсію з дати подачі заяви про призначення пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, прийнявши до уваги страховий стаж з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на підприємстві АТП-10956, з 04.10.2006 по 12.04.2013 службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту, пільговий трудовий стаж з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року на підприємстві шахтоуправління Ровенківське, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на підприємстві ВАТ ДХК Донбасантрацит шахта 71, суд зазначає наступне. Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу. Враховуючи викладене, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 31.03.1993 року по 01.11.1994 року на підприємстві АТП-10956, з 04.10.2006 року по 12.04.2013 року в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту, до пільгового стажу періоди роботи з 09.01.1986 року по 06.12.1987 року на підприємстві шахтоуправління Ровенківське, з 10.04.1996 року по 09.12.1999 року на підприємстві ВАТ ДХК Донбасантрацит шахта 71, з урахуванням висновків суду першої інстанції. Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно. А отже, спірне рішення №056750007768 від 27 січня 2022 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 200/3207/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 200/3207/22 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 25 квітня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко