Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/1710/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8324/21 Справа № 199/1710/21 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Деркач Н.М., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Піменової М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий час, - В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий час. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що від шлюбу із відповідачем має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого до розірвання шлюбу із позивачем відповідач ОСОБА_2 добровільно надавав матеріальну допомогу, втім, після розірвання шлюбу відповідач в добровільному порядку не надавав матеріальної допомоги та не сплачував аліментів на утримання дитини. Неодноразово особисто після розірвання шлюбу намагалася узгодити спірне питання з відповідачем, пропонуючи укласти договір, втім, відповідач відмовляється. Позивач неодноразово сама зверталася до відповідача, однак, це ніяк не вплинуло та не впливало на сплату аліментів. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач користувався добротою позивача та довірливістю, після розірвання шлюбу постійно жалівся, що в нього дуже мало грошей і щоб позивач не подавала до нього позов про стягнення аліментів, постійно влаштовував сварки, коли позивач піднімала питання стосовно оформлення сплати аліментів. На переконання позивача, відповідач вводив її в оману та ухилявся від сплати аліментів і приховував свій розмір заробітку (доходів). Враховуючи викладене, позивач просила суд стягнути ОСОБА_2 на її користь аліменти за минулий період на утримання сина в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно починаючи з 24 жовтня 2009 року до 24 жовтня 2019 року у сумі 120 000 грн., а також індексацію з аліментів у сумі 47 547 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що позивач взяла шлюб із відповідачем 09.10.2004 р. (а.с. 16). Сторони по даній справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11), що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2008 р. (справа №2-1235/08 (а.с. 17-18). Відповідач є платником аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.06.2020 р. (а.с. 19-21): судом ухвалено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до повноліття дитини. Судове рішення пред`явлено позивачем до виконання (а.с. 22). Як зазначала позивач при зверненні до суду, відповідач за станом здоров`я і матеріальним станом міг та може сплатити аліменти за минулий період, інших дітей у нього на утриманні не має і не було, утримання по виконавчим документам з нього не здійснювалися до 24 жовтня 2019 року. ОСОБА_2 повинен був сплачувати аліменти в минулих роках на утримання неповнолітньої дитини (але цього не робив навмисно, не бажав укладати договори і нотаріально посвідчувати), оскільки утримувати дитину є обов`язком обох батьків. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані позивачем скріншоти листування із відповідачем містять дату «03 сентября 2018 г.», втім, зміст даного листування не доводить слушність доводів позивача в частині вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача або ухилення останнього від їх сплати. Інших доказів, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, суду не надано. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції невірно оцінив надані нею докази щодо вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та факту його ухилення від їх сплати, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів за минулий час, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які вона не могла одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Посилання ОСОБА_1 про наявність підстав для застосування положення частини другої статті 191 СК України не ґрунтуються на матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Н.М. Деркач О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова