Постанова 4873 № 910/488/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" жовтня 2021 р. Справа№ 910/488/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пашкіної С.А. суддів: Шаптали Є.Ю. Буравльова С.І. За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А. представників сторін: від позивача: Онищенко І.П. ( довір. №1-2516 від 10.12.2020); від відповідача: Полішко Ю.О. ( довір. Д-40/20 від 27.05.2020); розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/488/21 (суддя Карабань Я.А.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" про стягнення 13 153 551, 70 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/488/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 10 354 614 грн 76 коп. основної заборгованості, 483 182 грн 03 коп. пені, 829 915 грн 16 коп. 3% річних, 994 582 грн 52 коп. інфляційних втрат та 197 182 грн 15 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що: - на виконання умов договору позивачем за період з січня 2018 по березень 2019 надано відповідачу послуги на загальну суму 32 072 918,45 грн, що підтверджується актами наданих послуг, відповідачем в свою чергу оплачено надані послуги частково. Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 в частині зменшення пені на 50% до 483 182,03грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що: - систематичне та тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань, на які посилається сам відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру пені, вказує на значний ступінь невиконання відповідачем його прострочених зобов`язань за договором зокрема та виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосовувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів: Шаптали Є.Ю., Кропивної Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021, справу №910/488/21 призначено на 20.10.2021. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає про те, що: - судом обґрунтовано враховано, що відповідач є підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку постачання природного газу, майновий стан відповідача, який відповідно до звітів про фінансові результати в 2019-2020 роках є збитковим підприємством, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період; порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Розпорядженням від 19.10.2021 у зв`язку перебуванням судді Кропивної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/488/21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 910/488/21 визначено колегію суддів у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Шаптала Є.Ю., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шаптали Є.Ю. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/488/21. Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено. 02.07.2015 між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000031/П019 (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачених умовами договору. Згідно з п. 3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (надалі - акти наданих послуг). У пункті 3.2. договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п 3.3 договору). За умовами п. 3.4. договору акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством. Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1. договору). Тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуг буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (п. 5.2. договору). Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4. договору). Відповідно до п. 5.5. договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані в звітному періоді послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором згідно з п.7.1. договору несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. Відповідно до п.7.3. договору в разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з п.11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків, за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженими на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. На виконання умов договору позивачем у період з січня 2018 року по березень 2019 року надано відповідачу послуги на загальну суму 32 072 918, 45 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами: від 31.01.2018 на суму 5 299 797, 04 грн, від 28.02.2018 на суму 5 312 021, 26 грн, від 31.03.2018 на суму 5 928 909, 28 грн, від 30.04.2018 на суму 1 134 128, 66 грн, від 31.05.2018 на суму 613 254, 50 грн, від 30.06.2018 на суму 548 664, 26 грн, від 31.07.2018 на суму 572292, 74 грн, від 31.08.2018 на суму 509 288, 65 грн, від 30.09.2018 на суму 611 716, 48 грн, від 31.102.2018 на сум 1 188 230, 82 грн, від 30.11.2018 на суму 4 342 199, 58 грн, від 31.12.2018 на суму 5 978 991, 07 грн, від 31.01.2019 на суму 18 495, 07 грн, від 28.02.2019 на суму 10 461, 20 грн, від 31.03.2019 на суму 4 467, 84 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Відповідачем оплачено надані послуги частково в загальному розмірі 21 718 203, 69 грн, а саме: 19.04.2018 - 2 000 000, 00 грн, 10.05.2018 - 3 299 797, 04 грн, 06.08.2018 - 2 656 010, 63 грн, 14.08.2018 - 2 656 010, 63 грн, 02.10.2020 - 3 000 000, 00 грн, 10.10.2018 - 2 928 909, 28 грн, 05.11.2018 - 1 134 128, 66 грн, 23.11.2018 - 613 254, 50 грн, 26.12.2018 - 548 664, 26 грн, 16.01.2019 - 1 693 297, 87 грн, 16.01.2019 - 1 188 230, 82 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками АБ "УКРГАЗБАНК". Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України). Згідно зазначених вище актів, позивачем відповідачу було надано послуги на загальну суму 32 072 918, 45грн, що на 4 689, 70грн менше суми (32 077 608, 15 грн), що зазначена позивачем у позові, оскільки відповідно до акту наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2019 за березень 2019 року, що підписаний сторонами, позивачем надано відповідачу послуги на суму 4 467, 84грн, а не 9 157, 54грн, як визначено в позові та розрахунку до нього. Враховуючи, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що вартість наданих позивачем послуг за період з січня 2018 року по березень 2019 року складає саме 32 077 608,15грн, підтвердженою матеріалами справи є сума в розмірі 32 072 918, 45 грн. Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із п. 5.5. договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному періоді послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Отже, відповідач зобов`язаний був здійснювати остаточний розрахунок за надані позивачем послуги з транспортування природного газу до 20-го числа місяця, наступного за звітним. Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем та сплачено за надані послуги лише 21 718 303, 69 грн. Залишилася несплаченою заборгованість у сумі 10 354 614, 76грн (32 072 918, 45 - 21 718 303, 69). Доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 10 354 614, 76грн відповідачем не надано, в зв`язку з чим позов у частині стягнення основного боргу частково задоволено судом. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 967 168, 81грн пені нарахованої за загальний період з 03.04.2019 по 17.12.2020. Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що в разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Розрахунок пені, виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку пені за актом за березень 2019 року враховано заборгованість у сумі 9 157, 54 грн, однак як встановлено вище заборгованість за вказаним актом складає 4 467, 84 грн. З урахуванням викладеного за період прострочення з 03.04.2019 по 17.12.2020 підлягає стягненню з відповідача пеня в сумі 966 364, 06 грн. Окрім цього, в зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 832 244, 08грн розрахованих за період з 20.02.2018 по 17.12.2020 та 994 734, 35грн інфляційних втрат за період з березня 2018 року по жовтень 2020 року. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами. Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних, судом вірно встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем враховано останній день оплати (20 число місяця, наступного за звітним), а також за актом за березень 2019 року заборгованість у сумі 9 157, 54грн, однак як встановлено раніше, заборгованість за вказаним актом складає 4 467, 84 грн. Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку частина перша статті 255 Цивільного кодексу України). Тобто, оскільки умовами договору визначена оплата послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним, то саме ця дата є останнім днем оплати, а нарахування 3% річних починається з 21 числа місяця, наступного за звітним. У зв`язку з чим за загальний період з 21.02.2018 по 17.12.2020 стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у сумі 829 915, 16грн, отже позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. Інфляційні втрати за період з березня 2018 року по жовтень 2020 року, з урахуванням існуючої заборгованості, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 994 582, 52 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване: - покладенням державою спеціальних обов`язків щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям; - неотриманням прибутку та наявністю значної заборгованості населення перед відповідачем; - відсутністю в позивача збитків; - збитковістю підприємства. Приймаючи рішення в частині зменшення розміру пені, місцевий господарський суд, керуючись, зокрема тим, що відповідач є підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, майновий стан відповідача, яке відповідно до звітів про фінансові результати в 2019-2020 роках є збитковим підприємством, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % та про стягнення з на користь позивача 483 182, 03грн пені. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 не підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення .

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/488/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/488/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя С.А. Пашкіна Судді Є.Ю. Шаптала С.І. Буравльов