Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/191/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" жовтня 2021 р. Справа№ 920/191/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Станіка С.Р. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 21.10.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мельника Ігоря Валентиновича на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2021 (повний текст рішення складено 06.08.2021) у справі № 920/191/21 (суддя Яковенко В.В.) за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до Мельника Ігоря Валентиновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» про стягнення 35 784,78 грн, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Мельника Ігоря Валентиновича (далі - відповідач) про стягнення 35 784,78 грн заборгованості за договором №УМКВ-0248 від 08.04.2009 оренди нерухомого майна, з яких: 25 578,74 грн заборгованості з орендної плати, 10 206,04 грн пені, а також судові витрати в сумі 2 270,00 грн. В обґрунтування позову позивач вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором в частині сплати орендної плати. Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, проте подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності, в якій вказував, що позивач звернувся до суду з цим позовом після спливу трирічного строку для стягнення основної заборгованості та річного строку для стягнення пені, закінчення яких припадає на 31.12.2020 та 21.12.2018 відповідно. Приватним малим підприємством «Аптека КіАВО» було подано письмові пояснення у справі, в яких третя особа зазначила, що у період з 01.10.2017 по 08.12.2017 відповідач як орендар та ПМП «Аптека КіАВО» як суборендар спірного приміщення були позбавлені права використовувати приміщення через обставини, за які вони не відповідали, а тому третя особа вважала, що відповідач та третя особа звільнені від сплати орендної плати, у зв`язку з чим ПМП «Аптека КіАВО» просило відмовити у задоволенні позову. Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Мельника Ігоря Валентиновича на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 25 578,74 грн заборгованості з орендної плати, 1 622,60 грн судового збору та 41,46 грн поштових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 08.04.2009 №УМКВ-0248 в сумі 25 578,74 грн за період з 01.10.2017 по 31.12.2017, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, місцевий господарський суд вказав, що оскільки закінчення трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої за період часу, починаючи з 01.10.2017 по 31.12.2017, припало на строк дії на території України карантину та після набрання чинності положенням Цивільного кодексу України, яким строк позовної давності на період карантину продовжено, то трирічний строк позовної давності щодо вищевказаних вимог не сплинув. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість за договором оренди у відповідача виникла починаючи з 01.10.2017 по 08.12.2017, а тому проводити нарахування пені позивач мав право відповідно з 15.11.2017, 15.12.2017, 15.01.2018. Оскільки з даним позовом до суду позивач звернувся 25.02.2021, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено річний строк позовної давності щодо стягнення пені, а тому відмовив у стягненні пені. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Мельник Ігор Валентинович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2021 у справі №920/191/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в період з 01.10.2017 по 08.12.2017 відповідач та ПМП «Аптека КіАВО» не користувалися орендованим майном, а тому вважає, що на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України орендар та суборендар є звільненими від сплати орендної плати, оскільки у вказаний період часу майно не могло бути використане через обставини, за які вони не відповідають. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №920/191/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., ОСОБА_2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мельника Ігоря Валентиновича на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2021, розгляд справи призначено на 21.10.2021. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 05.08.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що ні відповідач, ні третя особа не повідомляли його про неможливість користування орендованим приміщенням. Також вказує, що відповідачем було проігноровано судове засідання у справі в суді першої інстанції та не було подано відзив на позовну заяву. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 задоволено клопотання Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розгляд справи призначено у режимі відеоконференції. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.10.2021 у справі №920/191/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 справу №920/191/21 прийнято до провадження визначеним складом суду. У судове засідання 21.10.2021 до Господарського суду Сумської області (в режимі відеоконференції) з`явився представник Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради. До Північного апеляційного господарського суду - представник Приватного малого підприємства «Аптека КіАВО». Відповідач у судове засідання 21.10.2021 не з`явився, своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, що не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників відповідача що не з`явились у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2021 надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи у судовому засіданні також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2021 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.04.2009 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна УМКВ-0248. Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених цим договором, нежитлове приміщення у будинку за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 13 площею 24,2 кв.м, право на оренду якого орендар набув на підставі наказу орендодавця від 20.03.2009 № 72/01-13. Майно передається в оренду з метою: для розміщення аптечного кіоску. Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 24,2 кв.м, розміщені на ІІІ поверсі в приміщенні у будинку №13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми, що знаходяться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради. У відповідності до п. 3.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, що є додатком №2 до договору, а також реєстрації договору оренди орендодавцем. Орендна плата за об`єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати додається (п. 4.1. договору). Згідно з п. 4.2 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання передачі об`єкта оренди. Орендна плата за орендований об`єкт сплачується орендарем щомісячно в строк до 15 числа кожного наступного місяця (п. 4.3. договору). Останньою зміною №5 до договору від 01.04.2015 встановлено строк дії договору з 01.04.2015 до 01.04.2016 та викладено у новій редакції змінений розрахунок розміру місячної орендної плати до договору оренди. На підставі рішення Сумської міської ради від 04.05.2016 №735-МР створено Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, а Управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізоване шляхом приєднання до новоствореного Департаменту. Отже, враховуючи вищевикладене, саме позивач є орендодавцем у цьому зобов`язанні. Відповідно до п. 4.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету відповідно до законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. На виконання умов договору, на підставі акту прийняття-передачі нежитлового приміщення від 08.04.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 13, загальною площею 24,2 кв.м. У відповідності до п.п. 3.2, 3.3 договору у разі припинення дії цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди у стані не гіршому, ніж він був одержаний, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі орендодавця про припинення дії договору, рішення суду чи визначений за згодою сторін, оформленого в письмовій формі. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, що кореспондується з нормою ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладання договору). 08.12.2017 позивач та відповідач уклали угоду про розірвання договору оренди нерухомого майна №УМКВ-0248. Об`єкт оренди повернуто орендодавцю відповідно до акта приймання-передачі від 08.12.2017, і саме з цієї дати договір є розірваним. Пунктом 3 цієї угоди передбачено зобов`язання орендаря сплатити орендну плату по момент здачі приміщення. Під час дії договору між відповідачем та приватним малим підприємством «Аптека КіАВО» 01.07.2015 було укладено договір суборенди нерухомого комунального майна, відповідно до якого відповідач за актом приймання-передачі від 01.07.2015 передав третій особі нежитлове приміщення загальною площею 24,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 13. 08.12.2017 відповідач і третя особа уклали угоду про розірвання договору суборенди нерухомого комунального майна. Майно повернуто відповідачу на підставі акта приймання-передачі від 08.12.2017. Позивач мотивує свої вимоги тим, що за користування орендним майном відповідач не погасив заборгованість з орендної плати за договором, у зв`язку з чим заборгованість орендаря перед орендодавцем за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 складає 25 578,74 грн. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів оплати відповідачем орендної плати за спірним договором оренди за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 не надано, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 920/1159/19 відмовлено Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у стягнення з приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» заборгованості з орендної плати. Судові рішення мотивовані тим, що між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Приватним малим підприємством «Аптека КіАВО» відсутні укладені договори, а тому відсутні зобов`язання ПМП «Аптека КіАВО» перед Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради щодо оплати грошових коштів. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Так, в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 08.04.2009 був укладений договір оренди нерухомого майна №УМКВ-0248. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідач у суді апеляційної інстанції заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ні він, ні третя особа не могли користуватися орендованим приміщенням, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України відповідач є звільненим від сплати орендної плати. Вважає, що відповідні обставини підтверджені доказами, які були надані ПМП «Аптека КіАВО» до суду першої інстанції. Згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Разом з тим, посилаючись на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідач не надає доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на документи, надані суду третьою особою, цих обставин не спростовують, оскільки надані третьою особою докази можуть лише свідчити про те, що саме третя особа була позбавлена використовувати суборендоване майно з метою, визначеною у договорі суборенди. Водночас, судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що про відповідні обставини, відповідач та третя особа повідомляли позивача. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, натомість не заперечуючи проти позову по суті заявлених вимог, подав заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Наведені обставини, на переконання судової колегії, не можуть бути доказами неможливості використання відповідачем орендованого ним приміщення. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вірно вказано судом першої інстанції, позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатись про порушення права. Оскільки заборгованість за договором оренди у відповідача виникла починаючи з 01.10.2017, то проводити нарахування пені позивач мав право відповідно з 15.11.2017, 15.12.2017, 15.01.2018. Враховуючи те, що з даним позовом до суду позивач звернувся 25.02.2021, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем пропущено річний строк позовної давності щодо стягнення пені, а тому в цій частині позовних вимог правомірно відмовлено судом. Натомість, сплив трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 припав на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та після набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трирічний строк позовної давності щодо вищевказаних вимог не сплинув. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з Мельника Ігоря Валентиновича на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 25 578,74 грн заборгованості з орендної плати. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було спростовано належними та допустимими доказами свого обов`язку сплатити заборгованість за договором оренди нерухомого майна №УМКВ-0248 від 08.04.2009. Судом апеляційної інстанції враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 920/1159/19 відмовлено Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у стягнення з приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» заборгованості з орендної плати. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду. Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993). У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, виходячи з вищевикладеного, в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2021, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Мельника Ігоря Валентиновича слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2021 - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Мельника Ігоря Валентиновича на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2021 у справі №920/191/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2021 у справі №920/191/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Мельника Ігоря Валентиновича .

4. Матеріали справи №920/191/21 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-191 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 22.11.2021 після виходу судді з лікарняного. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді Є.Ю. Шаптала С.Р. Станік