Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/2526/21

Дата документу 19.11.2021 Справа № 334/2526/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2526/21 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В. провадження № 22-ц/807/3378/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, В С Т А Н О В И В: У квітні Концерн „Міські теплові мережі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі є споживачами послуг, які Концерн «Міські теплові мережі» надає у квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем за вказаною адресою за період з 01.04.2016 по 31.01.2021 було надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 52 051,41 гривні. Відповідачами за вказаний період нарахування сплачувались частково, лише на суму 278,80 гривень, а тому станом на день подачі позову сума накопиченої непогашеної заборгованості за вказаний період становить 51 772,61 гривні, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно разом з понесеними ним судовими витратами у вигляді судового збору. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у сумі 51772 гривні 61 копійка. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 2270 гривень в рівних частках - по 1135 гривень з кожного. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв`язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за комунальні послуги за період з 01.04.2016 року по 31.03.2018 року на загальну суму 24 847,14 грн. відмовити. Основними доводами апеляційної скарги є те, що Концерн «МТМ» звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) з пропуском строку позовної давності. Крім того, скаржника не було належним чином повідомлено про розгляд справи, тому він був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності. Вказує також, що він - ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, на даний час не працює та отримує пенсію у розмірі близько 2000 грн., тому звільнений від сплати судового збору, але судом з нього було стягнуто частину судового збору, присуджену позивачеві у зв`язку з задоволенням позову. 10 вересня 2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява, якою остання повністю підтримує доводи і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 . Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано, що не перешкоджає відповідно до приписів ч. 3 статті 360 ЦПК України апеляційному розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 19.04.2021. Квартира приватизована, та відповідачі є співвласниками по Ѕ частці (а.с. 11-13). Відповідно до довідки позивача на ім`я ОСОБА_2 Концерном «Міські теплові мережі» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 як на особу, яка є споживачем послуг, які за адресою: АДРЕСА_2 надає Концерн «МТМ». Згідно з витягом з особового рахунку № НОМЕР_1 та розрахунком суми нарахувань оплат та накопиченої заборгованості, за вказаним рахунком заборгованість відповідачів перед позивачем за надані послуги за період 01.04.2016 по 31.01.2021 становить 51 772,61гривня. Пунктом 2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі", затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 99р від 08.04.2013 року, визначено, що основною метою діяльності концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну. Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Період, за який позивачем нараховано заборгованість відповідачам за надані послуги, припадає на дію двох різних ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»: до 01.05.2019р. діяв закон № 1875-ІУ, з 01.05.2019р. закон № 2189-УІІІ. За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За положеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ ( ч. 1, 2 статті 7) споживач одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та у зв`язку з цим обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; (ч. 1 ст. 9) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР. Отже, згідно із зазначеними нормами законів споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що хоча договір між сторонами про надання послуг не укладався, Концерн "Міські теплові мережі" надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та водопостачання, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись, а тому повинні нести обов`язок із сплати за комунальні послуги, надані Концерном "Міські теплові мережі". Щодо порушення процесуальних норм судом, колегією встановлено наступне. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2021р. було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги ( а.с. 20). Вказаною ухвалою визначено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадження без виклику сторін. Копія ухвали, позовної заяви були направлені судом кожному з відповідачів на адерсу їх місця реєстрації, наданої на запит суду Департаментом реєстраційний послуг ЗМР ( а.с. 18, 19). Вказані поштові відправлення повернулись без вручення із вказівкою поштового органу про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с. 21, 22). Суд розглянув справу за таких обставин, та порушень з боку суду процесуального закону в цій частині не мається, оскільки при такому формулюванні згідно п. 3 ч. 8 статті 128 ЦПК України вважається, що кореспонденція вручена. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2021 року ним не була отримана, чим було позбавлено його можливості звернутися до суду із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та заявою про застосування строків позовної давності до періоду з 01.04.2016 по 31.03.2021 року. Колегія визнає, що у такій ситуації й у суду були процесуальні підстави здійснити розгляд справи, та в той же час у відповідачів не малось процесуальної можливості подати відповідні заяви як по суті справи, такі і інші, зокрема, про розгляд справи з викликом сторін та про застосування строку позовної давності. Щодо заяви про розгляд справи у загальному позовну провадженні з викликом сторін, то необхідності у такому розгляді справи не вбачається, оскільки справа за категорією, характером спору та ціною позову відноситься до малозначних, а тому у суду не було обов`язку призначати її до розгляду в судовому засіданні. Зокрема, не має ця справа й великого суспільного значення, крім значення для відповідачів. Тому порушень з боку суду в цій частині не встановлено. Але доводи скарги про відсутності у відповідачів можливості у склавшійся ситуації подати заяву про застосування строку позовної давності до визначеної позивачем заборгованості заслуговують на увагу. Відповідно до правового висновку Верховного суду України, зазначеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Тому колегія вважає за необхідне вирішити питання позовної давності, оскільки заява про її застосування не була подана відповідачами суду першої інстанції саме через неотримання кореспонденції із суду із позовною заявою, що дійсно унеможливило здійснення відповідачами будь-яких процесуальних дій у справі. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 255 цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Таким чином, положеннями ЦК України встановлено право позивача звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання протягом трьох років з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права. Згідно із пунктом 38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Такі ж приписи містяться в обох Законах «Про житлово-комунальні послуги». З огляду на зазначене, оскільки положеннями чинних нормативно-правових актів встановлено обов`язок споживача вносити плату за надані послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води щомісячно, а саме за попередній місяць послуги сплачуються у наступному місяці, то про порушення свого права на отримання плати за надані послуги позивач міг дізнався кожного наступного місяця за послугами за попередній місяць. 13.04.2021р. Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2016р. по 31.03.2021р. При цьому, Концерн «МТМ», знаючи про порушення свого права на отримання плати за надані послуги за період з 01.04.2016 по 31.03.2018р., протягом встановленого ст. 256 ЩІК України строку позовної давності до суду не звертався. З огляду на зазначене, Концерном «МТМ» було заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води за період з 01.04.2016 по 31.03.2018р. з пропущенням строку позовної давності. При цьому, Концерн "Міські теплові мережі" був обізнаний, що відповідач протягом тривалого часу, а саме з березня 2016 року, не здійснював оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти. Тому заборгованість за вказаний період з 01.04.2016 по 31.03.2018рр. не підлягає стягненню, оскільки зазначена вимога заявлена із пропущенням строку на звернення до суду. При цьому, будь-які докази, що підтверджують поважність причин пропуску позовної давності позивачем, в матеріалах справи відсутні. Період заборгованості визначено позивачем з 01 квітня 2016 року по 31 січня 2021 року, з позовом щодо стягнення цієї заборгованості Концерн "Міські теплові мережі" звернувся 13 квітня 2021 року (а.с.8-10). За вказаних обставин, стягненню на користь позивача підлягає заборгованість, яка утворилася у період з квітня 2018 року по 31 січня 2021 року. В решті позову щодо заборгованості за період з 01.04.2016 по 31.03.2018 слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності. Також колегія зазначає, що розрахунок позивача не містить відомостей про сплату відповідачами в будь-якому періоді за надані послуги оплати, яка б перевищувала місячний розмір нарахування, а тому відповідачем не переривались строки позовної давності. Згідно з розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем, заборгованість за період з квітня 2018 року по 31 січня 2021 року становить 24 847,14 грн., а тому заборгованість до стягнення за відрахуванням цієї суми складає 51772,61 24 847,14 = 26 925,47 грн. На підставі зазначеного, рішення суду першої інстанції згідно з п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості, з якої слід вирахувати заборгованість, нараховану поза межами позовної давності, та визначити до стягнення суму 26 925,47 грн. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропор- ційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України Концерн "Міські теплові мережі" має право на компенсацію відповідачами суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 26 925,47 грн. У цій справі суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Концерну «МТМ» в повному обсязі, стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» судовий збір у сумі 2270 грн. в рівних частках по 1135 гривень з кожного. З урахуванням того, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру стягнутої заборгованості з 51772,61 грн. до 26 925,47 грн., то необхідно змінити розмір судового збору, який підлягає компенсації Концерну «МТМ» за подачу позовної заяви (26925,47 *2270: 51772,61) = 1180,56 грн. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди II групи. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, тому частка судового збору, яка припадає на нього як відповідача, підлягає до компенсації позивачеві за рахунок держави в порядку, передбаченому постановами КМУ. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 590,28 грн. компенсується позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Таким чином, тільки з ОСОБА_2 на користь Концерну "Міські теплові мережі" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 590,28 грн. Одночасно ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2021 року (що становить 3405 грн.), тому з у рахуванням того , що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, з Концерну "Міські теплові мережі" підлягає стягненню на користь держави судовий збір, який мав бути сплачений апелянтом, у розмірі, пропорційному розміру вимог, у яких було відмовлено позивачу: 24 847,14 * 3405 : 51772,61 = 1634,15грн. Взаємозарахуванням обов`язку держави сплатити позивачу судовий збір в сумі 590,28 грн., та обов`язку позивача сплатити до державного бюджету витрати відповідача, який є інвалідом ІІ групи, в сумі 1634,15 грн., остаточно визначається до сплати позивачем у державний бюджет суми судового збору у розмірі : 1634,15 590,28 = 1043,87 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року у цій справі змінити в частині визначеного до стягнення розміру заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячу воду та скасувати в частині вирішення питання щодо судових витрат, у зв`язку з чимприйняти нову постанову наступного змісту. Позов Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Концерну "Міські теплові мережі" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 квітня 2018 року по 31 січня 2021 року у розмірі 26 925,47 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 47 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну "Міські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у цій справі у розмірі 590,28 грн. Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги, від сплати якого звільнено ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи, у розмірі 1043,87 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 19 листопада 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.