Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/3453/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4303/23 Справа № 213/3453/21 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 213/3453/21 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року, встановив: У вересні 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі за текстом АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Позов обґрунтований тим, що за специфікою своєї виробничої діяльності позивач здійснює постачання теплової енергії для потреб опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов`язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_2 . У зв`язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань, за період з 17 жовтня 2013 року по 01 серпня 2021 року утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 21 776,17 гривень, на яку позивачем нараховано збитки в порядку ст. 625 ЦК України, а саме інфляційні втрати в сумі 7 113,86 гривень та 3% річних в сумі 2 034,21 гривень. Оскільки споживач добровільно заборгованість не погашає, звернення підприємства з цього приводу ігнорує, тому АТ «Криворізька теплоцентраль», уточнивши позовні вимоги (а.с.19-20), просило суд стягнути з відповідача на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» вказану вище заборгованість, а саме: за надані послуги з централізованого опалення, за період з 17 жовтня 2013 року по 01 серпня 2021 року в сумі 21776,17 гривень, втрат від інфляції в сумі 7113,86 гривень, 3% річних в сумі 2034,21 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 гривень. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08 лютого 2022 року, позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 17 жовтня 2013 року по 01 серпня 2021 року в сумі 21 776,17 гривень, суму інфляційних втрат 7 113,86 гривень, 3% річних 2 034,21 гривень та судовий збір в сумі 2 270 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дербін Д.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити АТ «Криворізька теплоцентраль» у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, про розгляд справи в суді першої інстанції вона не знала, не отримувала ухвалу про відкриття провадження, повісток, у зв`язку з чим фактично була позбавлена можливості надати заяву про застосування строків позовної давності. Крім того, посилається, що з 2013 року вона не мешкала за вищевказаною адресою, що підтверджується актом про не проживання, тому стягнення з неї заборгованості є протиправною оскільки послугами позивача вона не користується. Також просить застосувати строк позовної давності та звертає увагу суду на той факт, що розрахунок заборгованості проводиться в період з 17 жовтня 2013 року по 01 серпня 2021 року. Вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку позовної, оскільки заборгованість нараховується позивачем ще з жовтня 2013 року. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає вимоги відповідача, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дербін Д.О., залишити без задоволення, рішення Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково за наступних підстав. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дербін Д.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає, що вона взагалі не знала про розгляд справи судом, судових викликів не отримувала. Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідачка в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права з наведених підстав, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи, 2) що виникають з трудових відносин, 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - пункт 1 частини 4 статті 19 ЦПК України. Як передбачено частиною 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 277 ЦПК України). Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі. В ухвалі зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. (а.с. 16). Доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідачки не мала можливості ознайомитися з доводами позовної заяви Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» і надати суду свої заперечення проти цих доводів. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Конструкція наведеної правової норми у взаємозв`язку зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності доказів отримання іншою стороною копії позовної заяви, свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя (можливості надати зауваження на доводи позовної заяви), що, у свою чергу, є обов`язковою підставою для скасування в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення місцевого суду. За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм процесуального права, наведених доводів відповідачки в обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги про такі порушення знайшли свої підтвердження в ході апеляційного розгляду, та з огляду на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, таке рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення. Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, а також доказів, які не були подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 10 вересня 2021 року № 8995 відповідач ОСОБА_3 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 15) З матеріалів справи, а саме витягу з особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності, наймачем є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 17 жовтня 2013 року зареєстрована за вказаною адресою. (а.с. 7) Позивач зазначив, що він є постачальником теплової енергії для потреб опалення за вищевказаною адресою. Даний факт не заперечується відповідачем. Згідно детального розрахунку заборгованості за період з 17 жовтня 2013 року по 01 серпня 2021 року вбачається, що за вказаний період заборгованість склала 21 776,17 гривень. Оплата у вказаний період відсутня. (а.с. 21-22) Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, який надано позивачем, сума даних втрат та відсотків склали відповідно 7 113,86 гривень та 2 034,21 гривень. (а.с. 23,24) Згідно Акту № 3-330 від 13 березня 2023 року відповідач ОСОБА_3 за реєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в 2013 році, але в кімнаті не мешкала з 2013 року по теперішній час. Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК Української РСР наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електро- постачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. В даному випадку між позивачем та відповідачкою склалися фактичні договірні відносини, за якими до житла, в якому зареєстрована відповідачка, надавалися житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, що ними не заперечується. Відповідно ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Тобто, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками. Отже, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення суми заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 як особи, що фактично зареєстрована за спірною адресою. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про розгляд справи та її клопотання про застосування строку позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частинами 1,5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц зроблено висновок, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Враховуючи вищезазначене і те що, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою відповідачем ОСОБА_1 (яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції) заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне дане клопотання задовольнити і застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності. В зв`язку з цим, період, за який з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, становить з 08 вересня 2018 року до 08 вересня 2021 року. Відповідно, розмір заборгованості, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 9616,38 гривень. Крім того, позивачем також було заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в попередній редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст.625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Отже, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України. Таким чином, позивач має право на компенсацію у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, які розраховуються з врахуванням зазначеної вище суми заборгованості за останні три роки (з урахуванням меж позовної давності). Тому стягненню на користь позивача підлягають 979,77 гривень інфляційних втрат та 3% річних в сумі 902,38 гривень, що нараховані в межах строку позовної давності, тобто з 08 вересня 2018 року по 08 вересня 2021 року. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задовольняються частково на 34,14%, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню позивачу підлягає сума судового збору 774,98 гривень (2 270 х 34,14%), за подання апеляційної скарги відповідачу підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 242,53 гривень (3 405 х 65,86%). З урахуванням взаємозаліку остаточно визначити, що з позивача на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 467,58 грн. різниці по сплаті судового збору за результатами розгляду справи. (2242,53 774,98) Керуючись ст. 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович, задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість з теплопостачання за період з 08 вересня 2018 року до 08 вересня 2021 року в сумі 9 616,38 гривень, інфляційній втрати в сумі 979,77 гривень, 3% річних в сумі 902,38 гривень. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних за період з 17 жовтня 2013 року по 07 вересня 2018 року відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 467,58 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 24 липня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста