Постанова Черкаський апеляційний суд № 709/630/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/474/21 Справа № 709/630/21 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2021 року Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., за участю правопорушника ОСОБА_1 та захисника Брус С.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.08.2021 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.08.2021 року, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. Відповідно до даної постанови, 28 березня 2021 року о 20-31 год. ОСОБА_1 по вул. Центральна в с. Мала Бурімка, Золотоніського району Черкаської області, керував автомобілем «Тоуоtа Рrado», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота), та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ІІДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не з`явився. Захисник Солод В.М. вину свого підзахисного у вчиненні вищевказаного порушення не визнав. Зазначив, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського та відеозаписі реєстратора з поліцейського автомобіля вказано різний час. Так згідно з нагрудною камерою поліцейського часом вчинення порушення є 19-38 год. а час на відеозаписі з реєстратора авто - 20-31год. Час вчинення правопорушення, вказаний в протоколі - 20-31 Посилався на Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, відповідно до п. 5 розділу II якої включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Тобто поліцейський не переконався у правильності встановленого часу на нагрудній камері. Тому встановити точний час вчинення правопорушення неможливо. Крім того, додав, що реєстратор зі службового автомобілю поліцейських має невідомий правовий статус, тому відео з нього не має доказового значення. Вина особи не може грунтуватись на припущеннях. Просив суд визнати неналежними та недопустимими доказами відеозаписи, які додано до матеріалів справи. При оцінці доказів суду слід дотримуватись критерію "поза розумним сумнівом" та презумпції невинуватості особи. В судовому засіданні суду першої інстанції працівник поліції Зінченко О.О. зазначив, що ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння, але відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків. Час на нагрудній камері збивається у зв`язку з її частими поломками чи виробничими недоліками. Реєстратор зі службового автомобіля встановлений в ньому постійно, та знаходиться на балансі підрозділу поліції. Постановою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.08.2021 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. Не погоджуючись із таким судовим рішенням правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

1. Поновити строк звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Скасувати постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити. Вважає, що зазначена постанова прийнята судом першої інстанції з порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною та необгрунтованою, оскільки під час розгляду справи були відсутні будь-які допустимі та належні докази його вини. Додає, що свідки даного правопорушення в суд викликалися, але вони не з`являлись в судові засідання та не допитувались, а в своїх поясненнях долучених до протоколу, останні посвідчують лише факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак не посвідчують факт керування апелянтом транспортним засобом. Вказує, що фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП досліджені місцевим судом встановлені недостовірно та неповно. Наголошує, що оскільки він не був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції і про існування постанови дізнався після закінчення строку на апеляційне оскарження. Оскаржувана постанова не надходила поштою на його адресу, та лише 18.10.2021 року він побачив опубліковану постанову в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції вважає, що правопорушнику ОСОБА_1 , слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки копію судового рішення він отримав після закінчення строку на апеляційне оскарження, та не мав змоги оскаржити дане судове рішення в строки передбачені ст. 294 КУпАП. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП , апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, а саме, що 28 березня 2021 року о 20-31 год. ОСОБА_1 по вул. Центральна в с. Мала Бурімка, Золотоніського району Черкаської області, керував автомобілем «Тоуоtа Рrado», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота), та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ІІДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується наступними доказами: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 050398 від 28.03.2021 року, де зазначено, що 28 березня 2021 року о 20-31 год. ОСОБА_1 по вул. Центральна в с. Мала Бурімка, Золотоніського району Черкаської області, керував автомобілем «Тоуоtа Рrado», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота), та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ІІДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.(а.с.3); - даними рапорту поліцейський СРПП ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНИ в Черкаській області сержант поліції О.О. Зінченко, де зазначено, що 28.03.2021 року він перебував на добовому чергуванні. Близько 20:30 год. патрулюючи с. Мала Бурімка, за порушення ПДР був зупинений автомобіль «Тоуоtа Рrado» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням громадянина ОСОБА_1 . В ході спілкування з даним громадянином від нього був чутний різкий запах алкоголю з порожнини рота та те, що він перебуває в нетверезому стані, тому йому в присутності двох свідків було запропоновано пройти медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки на приладі алкотестер «Драгер» або в лікаря Чорнобаївської ЦРЛ, на що громадянин ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився в присутності двох свідків, тому в подальшому відносно даного громадянина був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с.5); - даними пояснення свідка ОСОБА_2 , де зазначено, що 28.03.2021 року, близько 20:50 год., він був запрошений у якості свідка, коли правопорушнику ОСОБА_1 в його присутності було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотесту «Драгер», або у медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовився, крім того від правопорушника ОСОБА_1 було чутно різкий запах алкоголю з порожнини рота, мав хитку ходу, почервоніле обличчя, та він повідомляв, що випивав спиртні напої, після чого сів за кермо автомобіля.(а.с.6); - даними пояснення свідка ОСОБА_3 , де зазначено, що 28.03.2021 року, близько 20:50 год., він був запрошений у якості свідка, коли правопорушнику ОСОБА_1 в його присутності було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотесту «Драгер», або у медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовився, крім того від правопорушника ОСОБА_1 було чутно різкий запах алкоголю з порожнини рота, мав хитку ходу, почервоніле обличчя, та він повідомляв, що випивав спиртні напої, після чого сів за кермо автомобіля.(а.с.7); - даними DVD диску від 28.03.2021 року, з якого вбачається обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.(а.с.8). Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також не звільняють його від відповідальності за скоєне. Доводи апелянта про вказівку в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на п. 2.8 ПДР України, що є підставою для скасування судового рішення, є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції вважає дану обставину опискою працівника поліції, що складав протокол про адміністративне правопорушення, при цьому суд першої інстанції врахував дану обставину, правильно зазначивши в своїй постанові про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України. Доводи апелянта про те, що свідки засвідчили лише факт відмови від проходження освідування, а не керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованим. Так, у даній категорії справ, свідки запрошуються працівниками поліції саме при відмові водія від проходження освідування на стан сп`яніння, а факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейських. Доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, також є необґрунтованим, оскільки матеріали справи містять відео з бодікамери патрульного поліцейського та пояснення свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків та в медичному закладі. Сам по собі факт відсутності в матеріалах справи бланку направлення особи для освідування не є підставою для скасування судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним визнання судом першої інстанції недопустимим доказом відео з нагрудної камери патрульного поліцейського з підстав того, що на ній вказано час, який не відповідає фактичним обставинам справи. Так, на відео нагрудної камери поліцейського зафіксовано час 19 годин 37 хвилин 28.03.2021 року, при цьому подія відбулась 28.03.2021 року о 20 годині 31 хвилині. Дану обставину суд апеляційної інстанції вважає технічним збоєм в роботі технічного приладу, який ніяким чином не впливає на його допустимість, оскільки події, які зафіксовані на даному відео, повністю відповідають фактичним обставинам справи. Покази свідка ОСОБА_4 в частині того, що за кермом транспортного засобу була саме вона, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає. Суд апеляційної інстанції вважає, що такі покази свідка не є правдивими та надані з метою допомоги своєму другу ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне, крім того такі покази спростовуються даними відеозапису. За таких обставин, суддя районного суду дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Враховуючи викладене, а також сукупність доказів у їх взаємозв`язку, дають підстави зробити висновок про обґрунтоване притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому його апеляційні доводи з цього приводу є необґрунтованим. При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягненням судового збору на користь держави в розмірі 454 грн. 00 коп. За таких обставинах апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.08.2021 року стосовно ОСОБА_1 - змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови суду вказівку суду про визнання недопустимим доказом відео з нагрудної камери поліцейського. В решті постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.08.2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Поєдинок