Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/2635/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2635/21 Номер провадження 22-ц/814/1923/21Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя : Триголов В.М., судді: Лобов О.А., Дорош А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Омелая Дениса Владиславовича на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини-інваліда. В обґрунтування позову вказувала на те, що 15.07.1989 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. з 01.07.2020 року позивач має ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату повторно. Позивачу встановлена інвалідність строком до 01 березня 2022 року. Оскільки позивачу протипоказані фізичні навантаження, робота у шкідливих умовах та з тривалою ходою, на даний час вона не працює. Єдиним джерелом доходу є пенсія в розмірі 2400 грн. З відповідачем з січня 2019 року сімейні стосунки припинилися, відповідач добровільно не надає допомогу на утримання. З цих підстав позивач звернулася до суду з позовом. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини-інваліда у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи з моменту подання позовної заяви до суду та до відновлення працездатності. Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовлено. Не погодившись з рішенням районного суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що місцевим судом при винесенні рішення ні позивач ані її представник присутні не були, а отже були позбавлені можливості надати пояснення та додаткові докази у справі. Вважає, що суд не повно з`ясував обставини справи та безпідставно дійшов висновку про недоведеність того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу. Крім того, представником позивача в суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи медичної документації та документів щодо витрат позивача на проведення операції, які колегія суддів приймає до уваги, оскільки в суді першої інстанції позивач була позбавлена можливості їх доручення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 повторно виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області 06.08.2011 року, актовий запис № 1667 (а.с.15) Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №756 Серії 12ААВ №100283 виданої Травматологічним центром МСЕК 16.02.2021, ОСОБА_1 призначена ІІІ група інвалідності загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату з 01.07.2020 року повторно та встановлена інвалідність строком до 01 березня 2022 року (а.с.12) На підставі вказаної довідки ОСОБА_1 видано 24.02.2021 року пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , Серії НОМЕР_3 (а.с.12) Судом встановлено, що ОСОБА_1 розроблена Індивідуальна програма реабілітації інваліда №235 від 16.02.2021 та зазначено, що остання у зв`язку з погіршенням стану здоров`я потребує реабілітації та здійснення операції, їй протипоказані значні фізичні навантаження, робота у шкідливих умовах, пов`язана з тривалою ходою (а.с.16) 16.03.2021 року позивачу проведено тотальне ендопротезування правого кульшового суглобу. З 13.05.2021 року по 27.05.2021 року позивач проходила реабілітаційне лікування в реабілітаційному відділенні Обласної клінічної лікарні відновного лікування та діагностики м. Полтави. З 28.05.2021 року позивач проходить реабілітаційне лікування амбулаторно, що підтверджується випискою із медичної карти хворого від 18.08.2021 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що вона потребує матеріальної допомоги, та що її пенсія не забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1-3 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №759/6629/19 наведено правовий висновок, згідно якого, чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати. При цьому відповідно до частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. У даному випадку можна вести мову про кореляцію нужденності із розміром прожиткового мінімуму, яка неодноразово критикувалась в доктрині сімейного права з огляду на саме визначення прожиткового мінімуму, наведене у статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року. Тобто цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати. Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини. Отже, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України. В розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що з цієї точки зору факт отримання одним із подружжя пенсії, яка формально забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, слід тлумачити змістовно, виходячи із реального розміру цієї пенсії, а також витрат, які несе ця особа на лікування й на потреби із забезпечення свого життя. Також варто враховувати обов`язок подружжя із забезпечення (утримання) іншого подружжя, який визначений як в частині першій статті 75 СК України, так і в низці інших приписів СК України. Таким чином, зміст частини четвертої статті 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у даній справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги. Отже, призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його. В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилалась на те, що за станом здоров`я не має можливості працювати, а отже її майновий стан є скрутним. З матеріалів справи вбачається, що вартість лікування позивачки перебільшує розмір прожиткового мінімуму, гарантованого державою, та фактичного розміру пенсії, який вона отримує. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки, якій встановлена третя група інвалідності та яка потребує матеріальної допомоги, аліментів на її утримання, з урахуванням строку встановлення інвалідності до 01 березня 2022 року. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Омелая Дениса Владиславовича - задовольнити. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року- скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини-інваліда у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи з 23 березня 2021 року до 01 березня 2022 року. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М.Триголов Судді : А.І. Дорош О.А. Лобов