Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/3747/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження № 22-ц/821/831/23Головуючий по 1 інстанції Справа № 711/3747/22 Категорія: 310020000 Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Коханій Олексій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15.06.2021 сторони зареєстрували шлюб. Шлюб між сторонами не розірваний. На сьогодні сторони проживають окремо. З часу залишення сім`ї, відповідач припинив надавати будь-яку допомогу на утримання дружини. Аліменти на утримання дитини, сплату яких покладено на відповідача, згідно з судовим наказом № 711/1342/22, останній сплачує не регулярно. Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні і вихованні. Сума присуджених аліментів, яка є мінімальною та на сьогодні становить приблизно 2 300 грн не достатня для нормального утримання дитини. Позивачка має порушення опорно-рухового апарату у зв`язку з чим їй встановлено безтерміново інвалідність 1 групи. Джерелом доходів позивачки є державна соціальна допомога особі з інвалідністю. Майже всі кошти, які отримує позивачка витрачаються на дитину. Відсутність добровільного утримання відповідачем своєї непрацюючої дружини, ставить її у скрутне матеріальне становище. Зазначала, що дохід відповідача, є регулярним та стабільним, однак, відстежити його доходи в повному обсязі позивачу не вдається, так як виплати здійснюються відповідно до умов контракту, який останній приховує від дружини. Тому, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/4 частини всіх його доходів, щомісячно. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.03.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, відмовлено. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що посилання позивачки на ту обставину, що вона самостійно несе обов`язок з утримання дитини та витрачає на це власні кошти, а також, що сума присуджених аліментів, яка є мінімальною та на сьогодні становить приблизно 2300 грн не достатня для нормального утримання дитини, спростовується наданими доказами, а саме розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, з якого вбачається, що відповідач своєчасно та в повному обсязі здійснює оплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Крім того, з наданого розрахунку вбачається, що у відповідача станом на 22.08.2022 наявна переплата аліментів у сумі 1558,21 грн. Також, стороною позивача не додано жодного доказу щодо того, що після витрачання нею коштів на утримання дитини, включаючи кошти, які відповідач сплачує на утримання дитини, а також отриманої державної соціальної допомоги в позивача не лишається коштів для проживання. Крім того, позивач зазначає, що дохід відповідача, є регулярним та стабільним, однак, відстежити його доходи в повному обсязі позивачу не вдається, так як виплати здійснюються відповідно до умов контракту, який останній приховує від дружини, проте дана обставина не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. На підтвердження того, що відповідач не працевлаштований, жодного рухомого чи нерухомого майна у нього немає, доходів від здавання в оренду будь-якого майна не має - стороною відповідача надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків станом на 15.08.2022 № 2304-22-02199, з яких вбачається, що з моменту укладення сторонами шлюбу, а саме з 15.06.2021 і по 15.08.2022 доходів не отримував за виключенням доходу в розмірі 4787,10грн. від ТОВ «ФК «Шияна» в листопаді 2021; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №307395994 від 15.08.2022, з якої вбачається, що на праві власності будь-якого об`єкту нерухомості за відповідачем не зареєстровано. Не погоджуючись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.03.2023, представник ОСОБА_1 - адвокат Коханій О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що суд прийшов до висновку, що позивачка отримує належне матеріальне забезпечення на підставі доказу, здобутого в неналежному порядку, що виключає можливість використання довідки Департаменту соціальної політики про отримання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства І групи за 2022 рік на ОСОБА_1 , як належного до допустимого доказу. Задовольняючи клопотання відповідача про витребування доказів та не розглядаючи клопотання позивача про витребування доказів, суд порушив принцип рівності сторін та відступив від принципу об`єктивності та неупередженості, а також право апелянта, як позивача у першій інстанції, на справедливий суд. Суд поклав на позивача неспівмірний тягар здобуття доказів, які в силу обмежень конфіденційної інформації, остання не могла надати, а судом першої інстанції не забезпечено реалізації процесуальних можливостей змагальності сторін на рівних умовах. Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що в разі, якщо позивач як особа з інвалідністю, отримує мінімальну соціальну допомогу, вважається, що остання не має права на утримання. Скаржник зазначає, що призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитись у зв`язку з виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яка є особою з інвалідністю. Факт призначення державної пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або виключати його. 17 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Петренка О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві зазначено, що оскільки розмір отриманої грошової допомоги стороною позивача є важливим для правильного вирішення справи, тому представником відповідача перед першим по суті судовим засіданням, було заявлено клопотання перед судом про витребування означеного доказу з підстав існування складнощів у його отриманні стороною відповідача і невиконання процесуального обов`язку з боку позивача щодо самостійного надання такого документа. Відтак, вказує, що довідка Департаменту соціальної політики про отримання державної соціальної допомоги є належним, допустимим та достовірним доказом на спростування позовних вимог. Щодо заявлених клопотань, які, як зазначає скаржник, суд першої інстанції не розглянув, сторона відповідача у відзиві вказала, що вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки всі клопотання позивача районним судом були вирішені і у їх задоволенні було відмовлено протокольними ухвалами в судовому засіданні, з огляду на те, що вони не стосуються ані предмету, ані підстав позову. Крім того, у відзиві зазначено, що шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем припинені через 3 місяці після укладення шлюбу, на підставі чого, сторона відповідача обґрунтовано вважає, що до даних правовідносин підлягає застосування положення п. 1 ч. 1 ст. 83 СК України, згідно з яким, рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмеження строком, якщо подружжя перебувало у шлюбних відносинах нетривалий час. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Із матеріалів справи судом встановлено, що 15.06.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 856, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.06.2021 (т. 1 а.с. 7 на звор.). Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення - 02.03.2023 шлюб між сторонами розірваним не був. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.04.2022, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 8). Згідно з копії судового наказу від 29.03.2022 (справа №711/1342/22), стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи 11.03.2022 та продовжувати до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 39). Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи з дитинства, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 27.12.2007 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 255588 (т. 1 а.с. 9). З довідки, виданої Департаментом соціальної підтримки, від 14.06.2021 № 1079/28-5/2-1 вбачається, що ОСОБА_5 дійсно перебуває на обліку в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради і отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства І групи «Б» на термін з 01.12.2010 - довічно (т. 1 а.с. 7). З наданої, на виконання ухвали суду, довідки Департаменту соціальної політики від 10.01.2023 № 81/28-5/2-1 вбачається, що ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства І групи, за 2022 рік загальна сума отриманої допомоги складає 47664,00 грн, з яких з січня по червень 2022 року ОСОБА_1 отримувала по 3868,00 грн щомісяця, з липня по листопад 2022 року включно - по 4054,00 грн щомісяця, у грудні 2022 року - 4186, 00 грн (т. 1 а.с. 166). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків станом віл 15.08.2022 № 2304-22-02199, ОСОБА_2 у І кварталі 2021 року мав дохід в розмірі 85200,00 грн від ТОВ «Сідіті Трейд» за продаж рухомого майна; у ІІ-ІІІ кварталах 2021 року дохід відсутній; у ІV кварталі 2021 року - 4787,10 грн від ТОВ «Фінансова компанія «Шияна»; у І-ІІ кварталах 2022 року дохід відсутній. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №307395994 від 15.08.2022, на праві власності будь-якого об`єкту нерухомості за відповідачем не зареєстровано (т. 1 а.с. 83). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частин 1-3 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи. Чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; 3) здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. У даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати. При цьому відповідно до частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. У даному випадку можна вести мову про кореляцію нужденності із розміром прожиткового мінімуму, яка неодноразово критикувалась в доктрині сімейного права з огляду на саме визначення прожиткового мінімуму, наведене у статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000. Тобто цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати. Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини. Аналіз норм СК України свідчить, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України, згідно з якою рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги. При розгляді справи в суді першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач акцентував увагу на тому, що подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час, і це, на його думку, є зловживання правом зі сторони позивача в силу п. 1 ч. 1 ст. 83 СК України. Проте такі твердження колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що зловживання правом - це вид юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально-шкідливих вчинках суб`єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права. Зловживання правом підлягає доведенню, а не призюмується. Відповідач не надав доказів, що дії позивача є зловживанням права, зокрема, що метою укладення шлюбу для позивачки було набуття права на утримання за рахунок відповідача. Відповідач також не довів, що позивачка мала намір укласти шлюб на незначний час і була ініціатором припинення шлюбних відносин. Згідно з частинами першою, другою статті 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Таким чином, зміст частини четвертої статті 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у даній справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Останній, зокрема, полягає у визнанні людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції). Конституція України в статті 1 проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно з Основним законом України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян. Одним з найважливіших соціально-економічних прав людини є право на достатній життєвий рівень для особи та її сім`ї (стаття 48), між тим поняття «достатній життєвий рівень» в Конституції України не розкривається і не визначається, як він співвідноситься із прожитковим мінімумом. В той же час у Рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року зазначено, що «у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини» (речення друге абз.1 пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини). Це зобов`язує державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення (абз. 4-5 пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України). Отже, призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його. Окрім Конституції України, права та свободи людини знаходяться під захистом міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому останні є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції). Зокрема, невід`ємною частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ратифіковані Верховною Радою України 17 липня 1997 року (далі - Конвенція). Зазначені міжнародні документи та відповідне законодавство України, включаючи її Конституцію, становлять концептуальний каркас розуміння принципу верховенства права. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав і основних свобод людини право кожного на життя охороняється законом. Згідно зі статтею 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права на Державах-підписантах лежить обов`язок створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби. В свою чергу Конвенція про права осіб з інвалідністю, визнаючи важливою доступність охорони здоров`я, зобов`язує Держави-учасниці Конвенції вживати усіх належних заходів для забезпечення доступу осіб з інвалідністю до послуг у сфері охорони здоров`я (стаття 12 Конвенції). Таким чином, державні органи України, в тому числі судової гілки влади при розгляді питань, пов`язаних з правом особи на охорону життя і здоров`я, повинні керуватися зазначеними вище положеннями Конституції України та міжнародних документів як основоположних нормативно-правових актів, в яких знаходить своє втілення принцип верховенства права. Тобто отримання стороною пенсії, яка формально забезпечує встановлений законом прожитковий мінімум, не означає безумовної заборони щодо можливості отримання такою особою утримання від іншого із подружжя (у тому числі колишнього). За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 має право на утримання (аліменти) від ОСОБА_2 . Згідно з положеннями ст. ст. 79-80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. При визначенні розміру аліментів, які мають бути стягнуті на користь позивача та визначаючи обґрунтованість розміру заявлених аліментів, суд враховує наступне. ОСОБА_2 є особою працездатного віку, офіційно не працює, про що останнім зазначалось при розгляді справи в суді першої інстанції, зі слів останнього жодних доходів не отримує. Однак, стороною відповідача ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів про неможливість працевлаштування ОСОБА_2 та отримання доходу надано не було. У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини всіх його доходів, щомісячно. Проте, враховуючи, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, протягом строку інвалідності, починаючи з 10.08.2022. При цьому, апеляційний суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Посилання скаржниці на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені процесуальні порушення, оскільки судом не були розглянуті клопотання сторони позивача про витребування доказів, апеляційний суд також вважає необґрунтованими. Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у судовому засіданні 02.03.2023 протокольними ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотань позивача про витребування доказів від 05.02.2023, 03.02.2023, 27.02.2023, 01.03.2023. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, протягом строку інвалідності, починаючи з 10.08.2022. Відповідно довимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, судові витрати підлягають перерозподілу судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При зверненні до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір в сумі 992,40 грн, проте позивачка ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору. Відтак, за розгляд справи в суді першої інстанції, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 грн. За подання ОСОБА_1 апеляційної скарги, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 744,30 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія Олексія Володимировича задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, скасувати. Увалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, протягом строку інвалідності, починаючи з 10.08.2022. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 496,20 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 744,30 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Судді Ю.В. Сіренко Н.І. Гончар Т.Л. Фетісова