Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/2076/21

Справа № 345/2076/21 Провадження № 22-ц/4808/1496/21 Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. серкетаря Мельник О.В. з участю представника ОСОБА_1 адвоката Томина С.В. відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2021 року, ухвалене в складі судді Сухарник І.І. в м. Калуш у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовна заява мотивована тим, що з 29.04.1995 року до 07.09.2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 року стягнуто з відповідача на користь позивача алемінти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення повноліття. Посилаючись на те, що суттєво зріс середньомісячний дохід відповідача, просила збільшити визначений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 року розмір аліментів та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі ј усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення ним повноліття. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 18 серпня 2021 року позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнуто аліменти на дитину в розмірі 1/7 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набуття рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Після набрання рішенням законної сили виконавчий лист № 0908/4941/2012 відкликано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908,00 гривень судового збору. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового, яким просить збільшити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення ним повноліття. Зокрема вказує, що враховуючи середньомісячний розмір доходів відповідача (в середньому 28 тис. грн.) несправедливим є стягнення з нього аліментів у розмірі 1/7 частки, що в середньому становить 4 тис. грн. Вважає вказаний розмір аліментів недостатнім для розвитку дитини підліткового віку, її матеріального забезпечення, навчання культурного та фізичного розвитку, за умов, що батько має можливість здійснювати краще матеріальне забезпечення. У зв`язку з цим вважає що оскаржуване рішення суперечить принципам та нормам сімейного та цивільного законодавства. На вказане рішення суду представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Зокрема зазначає, що зі збільшенням заробітної плати у нього і збільшилися витрати, атже у нього на утриманні є ще одна неповнолітня дитина син ОСОБА_8 від другого шлюбу. Окрім того зазначає, що у нього батьки пенсіонери які через хворобу потребують постійного стороннього догляду. Натомість позивачка проживає одна із їх неповнолітнім сином ОСОБА_4 інших утриманців у неї немає. Також вона має дві земельні ділянки та квартиру у м.Калуш. Нещодавно позивачка придбала трикімнатку квартиру у м.Івано-Франківськ куди вже переїхала та проживає. Вказує, що із сином ОСОБА_4 постійно спілкується, дитина часто відвідує його за місцем проживання, та стверджує, що окрім аліментів постійно надає дитині кишенькові кошти та купує йому необхідні речі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги просить їх задовольнити в повному обсязі, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечила. ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги просить їх задовольнити в повному обсязі, доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 заперечив. За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, апеляційний суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. За змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки сторони з`явились в судове засідання, розгляд справи здійснюється за їх присутності у порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вимоги розумності, справедливості та те, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, матеріальне становище позивача та відповідача, зміну сімейного становища відповідача, дійшов висновку про доцільність збільшення розміру аліментів, встановивши їх у 1/7 частині всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що з 29.04.1995 року по 07.09.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6,7). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2011 року шлюб між сторонами було розірвано(а.с.4). Згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 13.11.2012 року із ОСОБА_2 на користь позивачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку щомісячно. Але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.09.2012 року (а.с.3). Відповідно ксерокопії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 від 17.11.2021 року зареєстрував новий шлюб, в якому народився син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20,21) Відповідно довідки ПАТ «Сегежа Оріана Україна» від 01.06.2021 року №10/2021, доходи ОСОБА_2 , отримані за місцем роботи в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року становлять у розмірі 169 040 грн, щомісячно по 28 173 грн (а.с.27). За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належать дві земельні ділянки та квартира у м.Калуш. (а.с.25-26) Відповідно інформаційної довідки Калуської об`єднаної державної податкової служби ГУ ДПС в Іано-Франківській області, дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.по 30.06.2021 року становить 108428 грн, щомісячно по 18 071 грн (а.с.48-49). Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Законом України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до СК України, ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", який, зокрема, передбачає підвищення мінімального розміру аліментів, спрощення процедури стягнення аліментів та оголошення аліментів власністю дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України у редакції Закону України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII). Відповідно до статті 182 СК України (тут і далі у редакції у редакції Закону України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року установлений прожитковий мінімум на одну особу на 2021 рік в розрахунку на місяць для дітей дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; Судом також установлено, що у неповнолітнього ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 змінились потреби і для забезпечення його фізичного, культурного, духовного розвитку необхідні більші кошти ніж визначені рішення Калуського міськрайонного суду від 13.11.2012 року. З часу прийняття рішення про стягнення аліментів вартість та рівень життя виросли, що потребує додаткових витрат на його утримання. Крім того, відбулись зміни у сімейному законодавстві, які набули чинності 08 липня 2017 року, відповідно до яких розмір аліментів на дитину не може бути меншими 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У силу положень статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Отже, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для зміни розміру аліментів, зокрема, наявність змін та потреб для забезпечення неповнолітніх дітей, які є необхідними для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини, з часу прийняття рішення про стягнення аліментів вартість та рівень життя виросли, що потребує додаткових витрат на утримання дітей, дійшов вірного висновку про збільшення розміру аліментів. Отже, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182, 184, 192 СК України), врахував інтереси дітей, встановив відсутність у відповідача значних інших офіційних видатків, тому зробив обґрунтований висновок про задоволення позову. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що середньомісячний дохід відповідача становить 28 000 грн і останній спроможний стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі ј частини доходу, оскільки на утримання ОСОБА_2 неповнолітній син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ним надається допомога на утримання батьків похилового віку, які хворіють, що підтверджкється актом обстеження житлових умов від 27 травня 2021 року та медичними довідками (а.с. 22-24). Кім того, 1/7 частина доходу відповідача, яка підлягає стягненню на утримання неповнолітнього сина становить 4024 грн щомісячно, що перевищує установлений прожитковий мінімум на одну особу на 2021 рік в розрахунку на місяць - 2618 гривень, та відповідно статті 180 СК України позивачка маючи сталий дохід у розмірі по 18 071 грн щомісячно зобов`язана утримувати неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття. Також суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неправомірного збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, так як у судовому засідання апеляційного суду відповідач погодився з розміром аліментів, встановлених рішенням суду. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 22 листопада 2021 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський