Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 350/293/21

Справа № 350/293/21 Провадження № 22-ц/4808/1374/21 Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О., секретаря Капущак С.В. за участі представника апелянта ОСОБА_1 представника відповідача адвоката Мельника Б.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Максиміва І.В. в селищі Рожнятин, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2011 він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . По сусідству з ним проживає ОСОБА_3 , яка в 2013 році самовільно, з порушенням будівельних та санітарних норм, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами розпочала будівництво господарської будівлі, облаштувала вигрібну яму та два септики на неприватизованій земельній ділянці без проектної документації, чим спричинила йому перешкоди у користуванні заїздом, належними йому земельною ділянкою та будинковолодінням. Крім того, облаштовані відповідачкою вигрібні ями та два септики, забруднюють йому питну воду в колодязі та земельну ділянку, що у свою чергу свідчить про порушення його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Вказував на те, що звертався до суду з вимогою про знесення самочинно збудованої господарської споруди, гнойової ями, септиків та огорожі до ОСОБА_3 . Рішенням Рожнятівського районного суду від 08 липня 2019 року та постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року визнано обґрунтованими його вимоги про усунення ОСОБА_3 перешкод у здійсненні ним права користуватися і розпоряджатися майном та зобов`язано відповідачку демонтувати вигрібну яму, туалет та огорожу і розширити проїзд до його господарства. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що септик на земельній ділянці відповідачки не виявлено на час проведення експертизи, поруч з вигрібною ямою споруджено туалет, який ймовірно надбудований над септиком, тому ухвалив демонтувати туалет. Однак, наявність на земельній ділянці відповідачки, крім гнойової ями і туалету, двох септиків, підтверджується долученими ним до позовної заяви документами, зокрема: складеним за результатами зйомки планом меж його і відповідачки земельних ділянок, повідомленням Рожнятівського районного управління держсанепідслужби в Івано-Франківській області № 42 від 22 січня 2014 року, результатом № 4 санітарно-мікробіологічного дослідження питної води з його колодязя від 21 січня 2014 року, листом-рекомендацією Рожянтівського РВ ГУ ДПСС в Івано-Франківській області № 261 від 21 серпня 2018 року, повідомленням головного архітектора відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА від 28 січня 2014 року № 09/01-15, актом земельно-узгоджувальної комісії від 05 лютого 2014 року, повідомленням Перегінської селищної ради від 18 лютого 2014 року № 178/02-18, актом комісії з земельних відносин Перегінської селищної ради від 24 грудня 2014 року, актом обстеження земельних ділянок від 13.01.2016, фотографіями. Крім того, вважає, що неправомірні дії відповідачки, які полягають у невиконанні рішення суду, забрудненні питної води та належної йому земельної ділянки, погрозах його батькові, завдають йому моральної шкоди. Завдану йому моральну шкоду оцінює в 70000 грн, вважає, що саме такий розмір відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи викладене, просив зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою та будинковолодінням, що за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок двох септиків, розташованих на земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути із ОСОБА_3 на його користь 70000 грн моральної (немайнової) шкоди та понесені ним судові витрати. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинковолодінням, шляхом знесення (демонтажу) відповідачкою ОСОБА_3 за власний рахунок двох септиків уже були предметом розгляду як Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, так і Івано-Франківського апеляційного суду у цивільній справі № 350/1450/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва, рішення по якій набрали законної сили, а тому підстав для задоволення таких вимог ще раз немає. Вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди є похідною, а тому також не підлягає задоволенню. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність і необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що він уже звертався із вимогами до відповідачки про знесення за власний рахунок двох септиків, розташованих на земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні, за адресою: АДРЕСА_1 . Так, предметом розгляду справи № 350/1450/15-ц за його позовом до ОСОБА_3 були вимоги щодо знесення відповідачкою самочинно збудованої господарської будівлі, гнойової ями та септика, над яким відповідачка під час розгляду справи облаштувала туалет, який суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідачку знести (демонтувати) за власний рахунок. У той же час, предметом розгляду даної справи є вимога про знесення відповідачкою двох інших септиків, облаштованих нею з порушенням державних будівельних та санітарних норм та правил. Однак, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин, не надав належну оцінку долученим доказам, відтак, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Із урахуванням викладеного, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечує доводи апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідачка вказує на те, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його вимог про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом знесення двох септиків, оскільки такі вимоги уже були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 350/1450/15-ц за позовом ОСОБА_2 . Апеляційний суд розглядаючи вказану справу перевіряв наявність на її земельній ділянці двох септиків, у зв`язку з чим призначав комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, якими було встановлено їх відсутність, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Крім того, вказує на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того в чому полягає його моральна шкода, відтак вважає, що суд першої інстанції, взявши до уваги відсутність законних підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, законно і справедливо відмовив ОСОБА_2 у задоволенні такої вимоги. Враховуючи викладене, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити. Представник відповідача скаргу не визнав, вважає її безпідставною. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши, відповіднодо статті 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених 18.05.2011 приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О.М. набув у власність домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер - 2624855800010070097, розташовану в АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд. (а.с. 13-18). У листі виконавчого комітету Перегінської селищної ради від 18.02.2014 № 177102-18, адресованого ОСОБА_2 зазначено, що його заява № с-1161 від 24.12.2013 щодо самовільного влаштування ОСОБА_4 вигрібної ями та септика з порушенням будівельних та санітарних норм розглядалася комісійно 17.01.2014 з виходом на місце у його присутності та з участю начальника управління державної санітарно-епідеміологічної служби ОСОБА_14, головного спеціаліста Держсанепідемслужби ОСОБА_5 , головного спеціаліста містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації ОСОБА_6 , спеціаліста-землевпорядника Перегінської селищної ради ОСОБА_7 та комісією з питань земельних відносин Перегінської селищної ради 05.02.2014 року. Результати перевірки Рожнятівського районного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Івано-Франківській області свідчать про необхідність дотримання (збільшення не менше ніж на 20 метрів) розривів між джерелом водопостачання та джерелами забруднення, що можливо лише за рахунок переносу криниці або всіх потенційних джерел забруднень. Комісією встановлено, що ОСОБА_4 влаштовано септик та вигрібну яму на неприватизованій земельній ділянці без проектної документації з порушенням державних будівельних норм. Фундамент вигрібної ями частково виступає на проїзд до господарства ОСОБА_2 , що спричинило його звуження. Зобов`язано ОСОБА_4 при виготовленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку звернутися у відділ містобудування та архітектури Рожнятівської РДА для виготовлення проектної документації на самовільно збудовану господарську будівлю з пропозиціями по влаштуванню вигрібної ями та спетика з дотриманням державних будівельних норм (а.с.29). Аналогічного змісту обставини зазначено відділом містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА у листі від 28.01.2014 № 09/01-15, адресованому ОСОБА_2 (а.с. 27). Державна санітарно-епідеміологічна служба України Рожнятівського районного управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області у відповіді на звернення ОСОБА_2 № 42 від 22.01.2014 повідомила останнього про те, що під час огляду його земельної ділянки та земельної ділянки ОСОБА_8 встановлено, що гноєсховище ОСОБА_9 знаходиться на відстані 18,4 м від його джерела водопостачання; септики розташовані відповідно на відстані 14 м і 16,2 м від криниці (перший - стінки та дно забетоновані; другий - стінки викладені каменем, дно не забетоноване); його гноєсховище - на відстані 17,4 м від криниці. Розташування даних об`єктів не відповідає державним санітарним нормам і правилам, згідно яких відстань від джерел забруднення повинна бути не менше 20 м до джерела водопостачання. Зразок води, відібраний під час розгляду заяви з його криниці, за санітарно-хімічними показниками відповідає вимогам державних санітарних норм і правил, а за санітарно-мікробіологічними показникамине відповідає. Вказане свідчить про необхідність дотримання (збільшення не менше ніж на 20 м) розривів між джерелом водопостачання та джерелами забруднення, що можливо лише за рахунок переносу криниці або всіх потенційних джерел забруднень (а.с. 25). Із акта, складеного комісією в складі заступника селищного голови Савчука Б.М., спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_7 , депутатів селищної ради (членів комісії з питань земельних відносин) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 24.12.2014 щодо розгляду заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про самовільне влаштування його сусідом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) двох септиків, які не відповідають санітарним нормам та вигрібної ями, чим зменшено ширину проїзду до господарства ОСОБА_2 , встановлено, що порушення (влаштування двох септиків та вигрібної ями без проектної документації з порушенням державних будівельних норма), не усунено (а.с.30). Із акта обстеження земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складеного комісією в складі т.в.о. начальника Рожянтівського районного управління Держсанепідслужби у Івано-Франківській області Кравець Н.Д., начальника відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА Українець Б.Д., головного спеціаліста-юрисконсульта відділу Держгеокадастру у Рожнятівському районі Дзеба Б.В., спеціаліста-юрисконсульта Перегінської селищної ради Люклян М.Б. в присутності ОСОБА_3 від 13.01.2016 встановлено, що ОСОБА_3 господарські будівлі побудовані з відхиленням від будівельного паспорта на забудову, а вигрібна яма та септик облаштовані з порушенням санітарних норм; санітарні норми від гнойової ями і септика ОСОБА_3 до криниці ОСОБА_13 не витримані. Крім того, комісія констатувала, що ОСОБА_2 при облаштуванні гнойової ями та септика також не витримав санітарні норми (а.с.31). У постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 350/1450/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва зазначено, що експертами на земельній ділянці розташованій по АДРЕСА_2 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 або на проїзді, суміжному із земельною ділянкою, наявність септика не виявлено. Експертний висновок, на який зіслався суд у вказаній постанові, датований 30.09.2020, а проведення експертизи здійснено 09.07.2020. Відтак, суд апеляційної інстанції встановив, що септик на земельній ділянці експертами не виявлений на час проведення експертизи. Натомість поруч із вигрібною ямою споруджений туалет (ймовірно надбудовано над септиком). Спорудження туалету та вигрібної ями не відповідає вимогам ДБН та порушує права позивача ( ОСОБА_2 ), оскільки не витримана відстань до колодязя. А тому, суд хувалив демонтувати вигрібну яму та туалет, розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.51-61). Згідно із листом-рекомендацією, наданим Рожнятівським районним відділом ГУ ДПСС в Івано-Франківській області від 21.08.2018 № 261, із гноєсховища ОСОБА_3 є витік на прилеглу територію. Гноєсховище ОСОБА_3 обладнане згідно санітарно-гігієнічних вимог частково: стінки бетоновані, накрите, не переповнене, але є витік. Септик (гнойова яма) для стоку із господарської будівлі ОСОБА_3 , в якій утримують велику рогату худобу та свиней, - із бетонованими стінками та дном, переповнений, є витік на прилеглу територію. Відстань від даного септика до криниці ОСОБА_2 - 14 м. Відстань від гноєсховища ОСОБА_3 до криниці ОСОБА_2 - 19 м. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом е частини першої статті 91 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Згідно із частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм. Відповідно до статті 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. Як передбачено частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Наказом Міністерства охорони здоров`я від 12.05.2010 № 400 затверджено Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", пунктом 3.32 яких передбачено, що місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів - не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод. Отже, нормами чинного законодавства передбачено право суміжного землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, у тому числі, якщо ці порушення пов`язані із недотриманням вимог санітарних норм. Разом з тим, позивач повинен довести факт існування перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження його майном. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказував на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні його майном, у зв`язку з чим, він змушений був звертатися до суду з вимогою про знесення самочинно збудованої нею господарської споруди, гнойової ями, септиків та огорожі. Рішенням Рожнятівського районного суду від 08 липня 2019 року та постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року визнано обґрунтованими його вимоги та зобов`язано відповідачку демонтувати вигрібну яму, туалет та огорожу і розширити проїзд до його господарства. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що септики на земельній ділянці відповідачки не виявлено на час проведення експертизи. Вказаний висновок суду апеляційної інстанції позивач вважає передчасним, оскільки наявність на земельній ділянці відповідачки, двох септиків, підтверджується долученими ним до позовної заяви документами, у зв`язку з чим вважає, що його права порушені, а тому підлягають поновленню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги уже були предметом розгляду як Рожнятівського районного суду, так і Івано-Франківського апеляційного суду у цивільній справі № 350/1450/15-ц за його позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва, рішення по якій набрали законної сили, тому в силу встановлення преюдиційного факту та за відсутності інших доказів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Івано-Франківський апеляційний суд у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 350/1450/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва встановив, що септик на земельній ділянці експертами не виявлений на час проведення експертизи, тобто станом на 09.07.2020. Натомість поруч із вигрібною ямою споруджений туалет (ймовірно надбудовано над септиком). Спорудження туалету та вигрібної ями не відповідає вимогам ДБН та порушує права позивача ( ОСОБА_2 ), оскільки не витримана відстань до колодязя. Відтак, ухвалив демонтувати вигрібну яму та туалет, розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні за адресою: АДРЕСА_2 . Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Враховуючи те, що вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили та ухвалене у справі, в якій брали участь ті самі особи, що і в даній справі, факти, встановлені ним не підлягають доказуванню та повинні враховуватися судом. Позивач у даній справі заявив вимогу про демонтаж двох інших септиків, які за його твердженням знаходяться на земельній ділянці відповідачки та в силу відстані до його криниці, встановлені з порушенням санітарних норм. При цьому, як на доказ існування двох септиків, позивач посилається на листи -відповіді за наслідком розгляду його скарг компетентними органами за 2014-2016 роки, зокрема: повідомлення Рожнятівського районного управління держсанепідслужби в Івано-Франківській області № 42 від 22 січня 2014 року, результат № 4 санітарно-мікробіологічного дослідження питної води з його колодязя від 21 січня 2014 року, повідомлення головного архітектора відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА від 28 січня 2014 року № 09/01-15, акт земельно-узгоджувальної комісії від 05 лютого 2014 року, повідомлення Перегінської селищної ради від 18 лютого 2014 року № 178/02-18, акт комісії з земельних відносин Перегінської селищної ради від 24 грудня 2014 року, акт обстеження земельних ділянок від 13.01.2016. Однак, доводячи факт порушення права у 2021 році, на думку колегії суддів, такі докази є недопустимими. Крім того, як вбачається з матеріалів справи № 350/1450/15-ц, яка витребувана судом для огляду при розгляді апеляційної скарги, вони вже були предметом оцінки суду. Щодо листа-рекомендації відділу ГУ ДПСС в Івано-Франківській області від 21.08.2018 № 261, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Зазначеним листом встановлено, що із гноєсховища ОСОБА_3 є витік на прилеглу територію. Гноєсховище ОСОБА_3 обладнане згідно санітарно-гігієнічних вимог частково: стінки бетоновані, накрите, не переповнене, але є витік. Септик (гнойова яма) для стоку із господарської будівлі ОСОБА_3 , в якій утримують велику рогату худобу та свиней, - із бетонованими стінками та дном, переповнений, є витік на прилеглу територію. Відстань від даного септика до криниці ОСОБА_2 - 14 м. Відстань від гноєсховища ОСОБА_3 до криниці ОСОБА_2 - 19 м. При цьому, ОСОБА_2 в позові вказує про демонтаж конкретних септиків, що знаходяться на відстані 14,67 м і 16,82 м від його криниці, що суперечить санітарним нормам. Однак як випливає зі змісту даного листа, з огляду на встановлені перевіркою від 21.08.2018 факти, неможливо однозначно встановити, про які об`єкти йде мова, оскільки в даному документі гноєсховище-гнойова яма ототожнюється з септиком. При цьому, існування двох септиків на зазначеній позивачем відстані від його криниці, цією перевіркою не встановлено. Тоді як висновком судової експертизи у справі № 350/1450/15-ц, яка проведена у 2020 році, встановлено відсутність септиків на земельній ділянці ОСОБА_3 . Посилання апелянта як на доказ, на план меж земельної ділянки складений за результатами зйомки (а.с.43), також не може бути визнаний належним, оскільки стосується матеріалів землевпорядного проектування, складений у 2018 році і у сукупності наведених вище доказів та неспростованих даних судової експертизи, не підтверджує існування на земельній ділянці відповідачів септиків встановлених з порушенням санітарних норм. За клопотанням сторони апелянта судом витребовувалися докази на підставі проведення перевірок органом місцевого самоврядування та управлінням Держпродспоживслужби, однак такі залишилися невиконаними. Зокрема, на виконання вимог ухвали апеляційного суду надійшов Акт обстеження земельної ділянки, складений комісією Перегінської селищної ради 13 жовтня 2021 року. Згідно із актом обстеження земельної ділянки, складеним комісією Перегінської селищної ради 13 жовтня 2021 року встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 наявні два септика. Встановити чи відповідає їх місце розташування вимогам санітарних норм та правил утримання території населених пунктів (місць) відсутня технічна можливість, у зв`язку з тим, що земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щільно забудовані. Через щільну забудову земельних ділянок відсутня також технічна можливість встановити відстань від зазначених септиків до криниці, яка знаходиться в межах домогосподарства ОСОБА_2 та чи відповідає така відстань санітарним нормам та правилам. Через відсутність технічної можливості здійснити відповідні заміри за допомогою спеціальних приладів не можливо встановити наявність на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , септиків, які знаходяться на віддалі від криниці позивача ОСОБА_2 , розташованої на його земельній ділянці, що за адресою: АДРЕСА_1 - 14,67 м та 16,82 відповідно. Однак, вказаний акт не свідчить про порушення ОСОБА_3 прав ОСОБА_2 , з огляду на те, що комісія не встановила відстань від септиків відповідачки до криниці позивача, а також не встановила невідповідність місця розташування септиків санітарним нормам та правилам. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, тому під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, представнику позивача роз`яснювалося його право заявити клопотання про призначення судової експертизи, однак, представник позивача правом на подання такого клопотання не скористався. Отже, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не представив суду належні, допустимі та достатні докази, які би підтверджували обґрунтованість та підставність його позовних вимог, що у свою чергу свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про відмову задоволенні позовних вимог. В частині моральної шкоди, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї вимоги, оскільки спричинення моральної шкоди підлягає доведенню з представленням доказів та доведенню понесення немайнових втрат. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності. В даному випадку, позивач посилався на те, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідачки щодо спорудження незаконних септиків, невиконання судового рішення у іншій цивільній справі та кримінально-караних дій - позроз, - йому та членам його сім`ї спричинено моральну шкоду. Однак, обґрунтування суті понесених втрат та доказів, які такі підтверджують останнім не представлено. Інші підстави відмови в задоволенні даної вимоги судом першої інстанції не призвели до неправильного вирішення позову, тому відсутні підстави для його скасування в цій частині. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: М.Д. Горейко І.О. Максюта