Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/479/19
від 31.03.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 128/479/19 Провадження № 22-ц/801/709/2021 Категорія: 8 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 рокуСправа № 128/479/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Матківської М.В., Стадника І.М. за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та його представника Гурби М.В. , третьої особи ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №128/479/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2021 року, яке ухвалене суддею Васильєвою Т.Ю. в Вінницькому районному суді Вінницької області, повний текст складено 02 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1275 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташована за цією ж адресою. В даному житловому будинку він постійно проживає разом з сім`єю з 1995 року та по сусідству з ним у житловому будинку АДРЕСА_2 проживає відповідач ОСОБА_3 , який без погодження з позивачем в 2008 році в порушення санітарних норм та правил на відстані 4 метрів (при нормі 15 метрів) від його житлового будинку побудував вигрібну яму. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2011 року (справа № 2-72/2011) усунуто перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою і зобов`язано ОСОБА_3 за власний рахунок демонтувати вигрібну яму, що побудована на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . В ході тривалого примусового виконання рішення суду постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 10 вересня 2013 року було закінчено виконавче провадження в частині виконання вищевказаного рішення суду, оскільки згідно з актом державного виконавця від 20 червня 2013 року було встановлено, що боржником ОСОБА_3 змінено цільове призначення об`єкту демонтажу вигрібної ями на погріб і зазначені зміни відображені в технічному паспорті на житловий будинок відповідача, виготовленому станом на 14 червня 2013 року. Крім того, в мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року про залишення без змін ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 23 липня 2013 року зазначено, що оскільки підставою для задоволення позову в частині вимог про демонтаж вигрібної ями була саме невідповідність її розташування Державним санітарним нормам, то її переобладнання на погріб після ухвалення рішення є, фактично, самостійним виконанням рішення боржником, а тому в результаті такого переобладнання припиняється порушення права стягувача. Також позивач зазначає, що після закінчення виконавчого провадження на його звернення проводились відповідні перевірки та він отримував відповіді про те, що колишня вигрібна яма на території будинковолодіння відповідача використовується як погріб. Відповідач ОСОБА_3 у 2014 році не допустив до огляду його території комісію сільської ради, посадових осіб інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у Вінницькій області, фахівців Вінницького районного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області. В липні 2018 року позивач звернувся до Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12012020100000313, та після ознайомлення з копіями протоколу огляду місця події від 26.07.2018 позивач дізнався, що в ході огляду місця події на території будинволодіння АДРЕСА_2 було виявлено яму, заповнену рідиною сірого кольору, яка знаходиться справа біля воріт та згідно наданого ОСОБА_3 технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок значиться як септик, також з протоколу допиту свідка ОСОБА_6 слідувало, що останній проводив викачку вигрібної ями, яка розташована на території даного домоволодіння справа біля воріт. Позивач вказує, що відповідач переобладнав погріб у септик (вигрібну яму) і використовує на даний час його за призначенням. Зазначає, що септик розташований на відстані 4 метрів від його житлового будинку та 2 метрів від стіни заїзду в цокольний поверх будинку, нечистоти з нього проникають до підвалу будинку, що на його думку призводить до руйнування будинку та не відповідає вимогам Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць та вказаних ним ДБН. З метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача, на що отримував відмову та бездіяльність з боку відповідача. За вказаних обставин позивач звернувся до суду з цим позовом та просив суд усунути перешкоди у користуванні належними йому на праві приватної власності житловим будинком та земельною ділянкою, розташованими в с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести - зруйнувати споруду № 8 , яка в технічному паспорті на одноквартирний (садибний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленому станом на 20 жовтня 2011 року значилась як вигрібна яма, в технічному паспорті станом на 14 червня 2013 року значилась як погріб, а в технічному паспорті станом на 30 травня 2016 року значиться як септик, а в свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданому виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 29 листопада 2011 року, значиться як вигрібна яма, та підвідну трубу до цієї споруди, та залити її бетоном. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн та судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи, в сумі 5024 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, а 04 березня 2021 року подав доповнення до апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 103 Земельного кодексу України, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», норми Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, та порушено норми процесуального права. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дії ОСОБА_3 щодо експлуатації септика (вигрібної ями), який знаходить на земельній ділянці відповідача, порушує його права та інтереси. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Також просив апеляційний суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , з відповідним розташуванням нерухомого майна, згідно копії свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 22 грудня 2010 року, копії витягу про державну реєстрацію прав та копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (т.1 а.с.11, 12, 14 - 20). ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1275 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ВН №199010 від 21 квітня 2006 року (т.1 а.с.13). За адресою АДРЕСА_2 розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 29 листопада 2011 року (т.1 а.с.21). Також відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1113 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю від 20 травня 1996 року (т.1 а.с.22). Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2011 року залишено без змін, усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 будинком та земельною ділянкою і зобов`язано ОСОБА_3 за власний рахунок зрізати 11 молодих дерев висаджених на земельній ділянці ОСОБА_3 зі сторони межі земельної ділянки ОСОБА_1 , та демонтувати вигрібну яму, що побудована на земельній ділянці по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.23 - 28). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2011 року, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2011 року, залишено без змін (т.1 а.с.29 - 30). Згідно копії технічного паспорта, виготовленого КП «ВООБТІ» станом на 28 жовтня 2011 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , належний відповідачу ОСОБА_3 , під № 8 значиться вигрібна яма, побудована в 1998 році, бетонна (т.1 а.с.31 - 33). Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2013 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вінницьким районним судом на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2011 року в частині усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 будинком та земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_3 за власний рахунок зрізати 11 молодих дерев висаджених на земельній ділянці ОСОБА_3 зі сторони межі земельної ділянки ОСОБА_1 , та демонтувати вигрібну яму, закінчено, оскільки виконавцем встановлено, що боржник зрізав 11 молодих дерев висаджених на власній земельній ділянці зі сторони межі стягувача, також ОСОБА_3 знято кільце з вигрібної ями, від`єднано каналізаційні труби та засипано вигрібну яму шаром ґрунту 1 м 20 см, також боржником ОСОБА_3 змінено цільове призначення об`єкту демонтажу вигрібної ями на погріб і зазначені зміни відображені в технічному паспорті на будинок, виготовленому станом на 14 червня 2013 року, що згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року є фактично, самостійним виконанням рішення боржником, а тому в результаті такого переобладнання припиняється порушення права стягувача (т.1 а.с.34 - 37). Згідно копії технічного паспорта, виготовленого КП «ВООБТІ» станом на 14 червня 2013 року, на одноквартирний (садибний) житловий будинок АДРЕСА_2 , належний відповідачу ОСОБА_3 , під № 8 значиться погріб, перекриття, стіни та підлога виготовлені з бетонних плит (т.1 а.с.38 - 42). У відповідь на звернення ОСОБА_1 , останньому листом Міністерства юстиції України від 15 травня 2014 року та листом Головного управління юстиції у Вінницькій області від 28 жовтня 2014 року, повідомлено про хід виконавчого провадження та результати перевірок дотримання законодавства при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого на підставі вищевказаного рішення суду (т.1 а.с.43 - 48). Згідно копії акту від 13 березня 2014 року, затвердженого сільським головою Якушинецької сільської ради, копії акту про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 25 березня 2014 року, копії листа Вінницького районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області № 250 від 09 квітня 2014 року, копії акту перевірки дотримання санітарного законодавства Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 11 листопада 2014 року, ОСОБА_3 не допускав членів комісії та посадових осіб зазначених державних органів до власного житлового будинку та прилеглої території будинку (т.1 а.с.49 - 52). Відповідно до копії протоколу огляду місця події від 26 липня 2018 року, наданої ОСОБА_1 на його заяву про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12012020100000313, в ході огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 було виявлено яму, заповнену рідиною сірого кольору без різкого запаху, в ході огляду місця події ОСОБА_3 було надано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 28 від 28 жовтня 2011 року, згідно якого під № 8 вказана вигрібна яма, рік побудови 1998, згідно технічного паспорта від 14 червня 2013 року, під № 8 значиться погріб, рік побудови 2012, згідно технічного паспорта на вказаний будинок від 30 травня 2016 року під № 8 значиться об`єкт (септик), 1998 року побудови (т.1 а.с.53 - 55). Згідно копії протоколу допиту свідка від 14 лютого 2018 року, працівниками поліції в ході досудового розслідування було допитано ОСОБА_6 , який повідомив, що 05 січня 2018 року в АДРЕСА_2 проводилась викачка вигрібної ями, яка розташована на території даного домоволодіння справа біля воріт (т.1 а.с.58 - 59). Згідно копії технічного паспорта, виготовленого КП «ВООБТІ» станом на 30 травня 2016 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , належний відповідачу ОСОБА_3 , під № 8 значиться септик, 1998 року побудови, бетонний (т.1 а.с.56 - 57). Відповідно до копії акту від 13 лютого 2019 року, затвердженого сільським головою Якушинецької сільської ради, комісією за зверненням ОСОБА_1 встановлено факт наявності 2 довгих вертикальних тріщин на 2-му поверсі на задній (від дороги) стіни житлового будинку, також тріщини в кладці господарських будівель та відшарування плитки, якою обкладено фундамент будинку та господарських споруд зі сторони будинку (домоволодіння) ОСОБА_3 , також встановили, що має місце факт просідання отмостки будинку та заїзду до 5 см з боку спільної межі з ОСОБА_3 В кімнаті 1-го поверху зі сторони будинковолодіння ОСОБА_3 виявлено тріщину на стелі довжиною 4,5 м. Проведено заміри відстані від цокольного поверху будинку заявника та огорожі з боку межі із земельною ділянкою ОСОБА_3 відстань складає 2,64 м, та від будинку до спільної межі 2 м (т.1 а.с.60 - 61). ОСОБА_1 23 листопада 2018 року звертався до Міністерства юстиції України із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2013 року з виконання вищевказаного виконавчого листа та зобов`язання поновити виконавче провадження в частині демонтажу вигрібної ями, на що йому повідомлено, що виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання та роз`яснено право оскаржити відповідну постанову, якою було закінчено виконавче провадження, у разі, якщо заявник вважає її незаконною (т.1 а.с.62 - 66). Згідно копії висновку № 1797/12-21 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 26 листопада 2012 року на підставі постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції МЮ України Добровольського Д.О. від 23 жовтня 2012 року про призначення експерта у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-72/2011, виданого 23 березня 2011 року Вінницьким районним судом Вінницької області, на підставі проведеного дослідження експертом встановлено, шо враховуючи будівельні характеристики об`єкта дослідження, розташування на прилеглої території домоволодіння допоміжних споруд, об`єктів благоустрою і багаторічних насаджень, провести роботи по демонтажу конструктивних елементів вигрібної ями № 8 домоволодіння АДРЕСА_2 , без нанесення шкоди оточуючим об`єктам нерухомого майна та зеленим насадженням не визнається за можливе. Також вказано мінімально необхідний перелік проведення будівельно-монтажних робіт по повному демонтажу вигрібної ями № 8 домоволодіння АДРЕСА_2 , згідно дослідної частини висновку (т.1 а.с.85 - 89). Згідно наданих позивачем копій заяв, ухвал слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та від 15 листопада 2018 року, а також копій Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на заяви позивача щодо вчинення кримінальних правопорушень щодо виготовлення технічного паспорта відповідача та складення висновку за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26 листопада 2012 року № 1797/12-21 експертом ОСОБА_8 було внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України (т.1 а.с.110 - 117). Відомості про повідомлення про підозру, наслідок розслідування кримінального правопорушення відсутні. Крім цього, слідчим відділом ВРВП ВВП ГУ НП у Вінницькій області проводяться досудові розслідування щодо невиконання ОСОБА_3 рішення суду від 23 березня 2011 року, нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , за фактом кидання вибухового пристрою на територію домоволодіння позивача (т.1 а.с.118). Згідно повідомлення про неможливість надання висновку з судової комісійної експертизи в частині проведення інженерно-екологічного дослідження від 24 грудня 2019 року № 4841/19-21, судовим експертом повідомлено, що друга частина першого та друга, третя частини третього питань вирішується інженерно-екологічною експертизою, тобто в частині вирішення чи відповідає будівництво споруди (монтажу) септику вимогам екологічної безпеки, чи не призводить (чи вже призвела) безпосередня близькість споруди септику зараженню земельної ділянки, екологічної небезпеки для власника будинку АДРЕСА_1 , відповідно до матеріалів справи, у зв`язку з недопущенням сторонами Держпродспоживслужби (складовою якої є санепідслужба) до об`єктів приватної власності, факти заподіяної шкоди не встановлені. У зв`язку з незадоволенням клопотання та неможливістю виконання призначеної експертизи за наданими матеріалами, експерт повідомив про неможливість надання висновку в частині інженерно-екологічного дослідження (т.1 а.с.234 - 235). Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.3 ст.1 ЗК України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з ч. 3 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст. 104 ЗК України). Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно п. «а», «в» ч.1 ст.15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані: дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами. Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ від 08 травня 2020 року за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 4727/4728/19-21/31230/19-42.
1. Господарська споруда (септик № 8) домоволодіння АДРЕСА_2 за будівельними характеристиками є однокамерним септиком і відповідає визначенню, наведеному у п. 44 ГОСТ 25150-82 «Канализация. Термины и определения». Розташування септика № 8 на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 , відповідає вимогам п.6.1.41, таблиця 6.7, ДБН Б.2.2-12:2018 (2019) «Планування і забудова територій», а саме: не ближче 5 м до стін житлових будинків, (до 01.09.2018, теж саме дивись п.3.25* (таблиця 3.2а*), ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»). Також, при відсутності у населеному пункті мережі централізованої господарсько-побутової каналізації, для окремих житлових будинків до двох поверхів допускається проектування згідно з ДБН В.2.5-64 каналізаційних споруд з водонепроникним вигребом (дивись п.10.8.4, ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»). 2,3. Враховуючи наявні матеріали та положення нормативно-правових актів, чинних в Україні в галузі будівництва, встановити, чи впливає господарська споруда (септик № 8) , що розташована на земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_2 , на експлуатаційні властивості (у тому числі на тріщини, які виникли в невстановлений період часу в окремих конструктивних елементах) житлового будинку та господарських будівель домоволодіння по АДРЕСА_1 , не вбачається за можливе.
4. Проведеним дослідженням встановлено, що господарська споруда (септик № 8) є однокамерним септиком, який відповідає вимогам державних будівельних норм щодо конструктивних вимог, функціонального використання та розташування відносно оточуючої житлової забудови. Для подальшої експлуатації господарської споруди (септик № 8), розташованої на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 , разом з звичайним відстоюванням пропонується застосувати інноваційні методи очищення стоків, а саме: використання бактерій; використання хімічних засобів.
5. У зв`язку з розташуванням на прилеглій до очисної споруди території допоміжних споруд, об`єктів благоустрою та багаторічних насаджень, встановлено, що провести роботи з демонтажу конструктивних елементів господарської споруди (септик № 8) домоволодіння АДРЕСА_2 , без нанесення шкоди оточуючим об`єктам нерухомого майна, інженерним комунікаціям, допоміжним спорудам, об`єктам благоустрою та зеленим насадженням не можливо (т.2 а.с.9 - 32). Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Отже, як встановлено судом та підтверджується вище зазначеним висновком експертів від 08 травня 2020 року, на даний час на території домоволодіння відповідача ОСОБА_3 , під № 8 знаходиться господарська споруда, яка є однокамерним «септиком», який відповідає вимогам ДБН щодо конструктивних вимог, функціонального використання та розташування відносно оточуючої житлової забудови. Доводи апеляційної скарги, що це є саме вигрібна яма, а не септик, не підтверджена належними та допустимими доказами. Зокрема, спростовується висновком експертів КНДІСЕ від 08 травня 2020 року за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 4727/4728/19-21/31230/19-42. Крім того, з інвентарної справи на будинковолодіння ОСОБА_3 вбачається про розміщення на його земельній ділянці, станом на 30 травня 2016 року, споруди № 8 під назвою «септик». Також є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо розташування септика на відстані 4 м, при нормі 15 м, оскільки як вбачається з висновку експертів: розташування септика № 8 на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 , відповідає вимогам п.6.1.41, таблиця 6.7, ДБН Б.2.2-12:2018 (2019) «Планування і забудова територій», а саме: не ближче 5 м до стін житлових будинків, (до 01.09.2018, теж саме дивись п.3.25* (таблиця 3.2а*), ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»). Зокрема, посилання ОСОБА_1 , що нечистоти з вигрібної ями (септика) відповідача проникають до підвалу його будинку та призводять до руйнування будинку, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи. В ході проведення судової експертизи дійсно було встановлено наявність пошкоджень конструктивних елементів домоволодіння позивача, однак наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими пошкодженнями та господарською спорудою (септик № 8 ) відповідача не було встановлено жодними належними та допустимими доказом, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тому що висновок експертів є неналежним та недопустимим доказом, не заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 111 ЦПК України комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності. Висновок експертів КНДІСЕ від 08 травня 2020 року за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 4727/4728/19-21/31230/19-42, здобутий у порядку визначеного законом для здобуття такого доказу. Крім цього, такий висновок є чинним, не скасованим та підлягає, як єдиний із такого роду доказів у даній справі, врахуванню за відсутністю інших аналогічних доказів та суд не володіючи спеціальними знаннями у галузі, у якій проводилася експертиза не вправі давати оцінку такому за винятком недодержання вимог процесуального закону щодо його допустимості. Обґрунтованих ж доводів позивачем з цього приводу не наведено. Крім того, щодо посилань позивача на наявність скарг на дії судового експерта Казака О.М. та наявність кримінальних проваджень за його скаргами, то суд першої інстанції вірно врахував, що відомостей про наслідки розслідування кримінальних проваджень за такими скаргами чи повідомлення про підозру певній особі матеріали справи не містять. Зокрема, експертиза проводилась комісійно та головою комісії було визначено судового експерта Герасименка І.В., тому сукупність даних обставин не дає підстав для визнання висновку судової експертизи таким, що не підлягає до врахування судом. Відповідно слід вважати, що такий висновок достовірно свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів позову. Згідно ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Також, колегія суддів, звертає увагу, що позивачем не заявлялись клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи у справі. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, правильно застосував до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх недоведеністю, оскільки вказана позивачем господарська споруда відповідача під № 8 є саме септиком, та позивачем не доведено, що його розташування не відповідає вимогам ДБН, конструктивним вимогам та вимогам розташування відносно житлового будинку позивача, а також, що його експлуатація порушує права позивача, в тому числі призводить до руйнування його будинку. Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. До відзиву додав: 1). квитанцію №б/н від 03 березня 2021 року, згідно якої ОСОБА_3 сплатив адвокату Гурбі М.В. 1500 грн за надання правничої допомоги; 2). розрахунок витрат на правничу допомогу надану ОСОБА_3 , яка складається з: надання правової консультації щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 1 год -500 грн; підготовки та написання відзиву на апеляційну скаргу 2 год - 1000 грн, а всього 3 год на суму 1500 грн. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, то з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 31 березня 2021 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Матківська М.В. Стадник І.М.