Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/16896/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/16896/18 Провадження № 22-ц/4820/1383/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю апелянта, представника позивача, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року, суддя Приступа Д.І., у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, встановив: В липні 2018 року Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, (далі - управління), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2473,92 грн. В обґрунтування вимог вказало, що ОСОБА_1 в січні 2016 року працював на посаді муляра ПП «Ленбудсервіс», однак не повідомив про цю обставину орган соціального захисту. У зв`язку з цим відповідачу неправомірно було нараховано та виплачено компенсацію за догляд за особою з інвалідністю в розмірі 324,02 грн. та державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї у розмірі 2149,90 грн., які ОСОБА_1 в добровільному порядку повернути відмовляється. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.11.2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї в розмірі 2149,90 грн. та надміру виплачені кошти компенсації за надані соціальні послуги в розмірі 324,02грн. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що перебуває у скрутному матеріальному становищі та вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а ухвалене судове рішення несправедливим. Зазначив, що дійсно не повідомляв орган соціального захисту населення про своє працевлаштування на роботу у ПП «Ленбудсервіс», оскільки був звільнений через п`ять календарних днів після прийняття на роботу у зв`язку з тим, що не пройшов медкомісію за станом здоров`я. Стягнення з нього соціальної допомоги більш як за один рік є неспівмірним з отриманням ним заробітної плати за незначний період часу у ПП «Ленбудсервіс». В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача в суді проти апеляційної скарги заперечив. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року «Про затвердження Порядку призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» є таким, що отримував державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї та по догляду за інвалідом І групи, батьком, ОСОБА_2 . З метою призначення зазначених видів допомоги ОСОБА_1 02.07.2016 року до територіального органу праці та соціального захисту населення подано декларацію за період з 01.01.2016 року по 01.06.2016 року про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в якій у графі «відомості про доходи» зазначив, що отримував доходи у зазначений період лише від управління праці та соціального захисту населення, інших доходів не отримував, підприємцем не зареєстрований (а.с. 22-25). В той же час як вбачається зі змісту довідки, виданої директором ПП «Ленбудсервіс» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 працював на посаді муляра з 14.01.2016 року по 22.01.2016 року, його заробітна плата за січень 2016 року становила 1242,23 грн. (а.с. 10). Як вбачається зі змісту повідомлень від 17.05.2017 року, акту про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення соціальної допомоги, результатів перевірки правильності нарахування допомоги від 15.05.2017 року, державним соціальним інспектором розраховано, що сума переплаченої ОСОБА_1 допомоги по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2016 року по березень 2017 року складає 324,02 грн., відповідно, сума переплаченої допомоги малозабезпеченій сім`ї за період з липня 2016 року по квітень 2017 року складає 2149 грн. (а.с. 6-9). Задовольняючи позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради суд виходив з їх доведеності та погодився з доводами позивача щодо наявності в діях відповідача ОСОБА_1 вини щодо неповідомлення про отриману заробітну плату в січні 2016 року, внаслідок чого йому було неправомірно призначено та виплачено соціальну допомогу. Однак такий висновок суду є необґрунтованим з огляду на наступне. Згідно з п. 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року, №558, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок), щомісячна компенсаційна виплата призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами). Відповідно до п.п. 6 п. 4 Порядку компенсація не призначається: фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома). Пунктом 15 Порядку передбачено, що фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв`язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації. Якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради: визначає обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення; повідомляє отримувачу компенсаційної виплати про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації у наступних періодах проводить щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті. Згідно з абз. 6 п. 15 Порядку якщо фізична особа отримала винагороду за роботу, яку виконувала менше календарного місяця, виплата компенсації не припиняється, а здійснюється перерахунок за фактичну кількість днів, протягом яких надавалися соціальні послуги. Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності умисних дій відповідача щодо приховання отримання доходу ним у період з 14.01.2016 року до 22.01.2016 року з метою отримання вигоди та що, звертаючись до позивача із заявою про отримання компенсації за надання соціальних послуг, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», він мав на меті навмисно приховати ці дані. Колегія суддів зауважує, що компенсаційні виплати ОСОБА_1 призначалися згідно Порядку та на підставі Закону України «Про соціальні послуги». Така компенсація виплачується особам за надані ними соціальні послуги іншим особам, які мають право на їх отримання та держава зобов`язується їх надавати. На момент отримання компенсаційних виплат ОСОБА_1 не працював та не мав іншого доходу, а здійснював догляд за своїм батьком, інвалідом першої групи, який потребував постійного стороннього догляду (батько відповідача, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Судом в тому числі не взято до уваги абз. 6 п. 15 Постанови КМУ від 29.04.2004 року, N 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», згідно з яким виплата компенсації, у разі якщо фізична особа отримала винагороду за роботу, яку виконувала менше календарного місяця, не припиняється, а здійснюється перерахунок за фактичну кількість днів, протягом яких надавалися соціальні послуги. Таким чином, врахувавши соціальний статус сім`ї відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, так як примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на відповідача надмірного тягаря, колегія суддів вважає, що стягнення судом на користь органу соціального захисту населення надміру виплачених сум є необґрунтованим (правова

позиція Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена в постанові від 11.03.2020 року у справі №328/1056/19). Стосовно стягнення з відповідача надміру сплаченої соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Згідно зі ст. 3 цього ж Закону право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України. Статтею 4 Закону передбачено, що до заяви про надання державної соціальної допомоги, крім інших документів додається декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї. У відповідності до ст. 7 Закону якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення. Пунктами 2, 14 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24.02.2003 року встановлено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіном, Держстатом. Відповідно до п. 12 Порядку у разі коли особами, які входять до складу сім`ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення. Пунктом 28 Порядку визначено, що якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку. У відповідності до ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом норм Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям підставою для стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги у разі приховання або навмисного подання сім`єю недостовірних даних про її доходи та майновий стан є виключно та обставина, яка вказує чи вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру таке приховання або навмисне подання недостовірних даних про доходи. В той же час, позивач не надав жодних доказів того чи вплинули або чи могли вплинути на встановлення права ОСОБА_1 на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, незазначення ним, при подачі відповідної декларації в липні 2016 року, даних про нарахування йому заробітної плати в січні 2016 року в розмірі 1242,23 грн. У позовній заяві та доданих до неї письмових доказах відсутнє обґрунтування того, чи зазначення розміру доходу відповідача у заяві про призначення соціальної допомоги могло би вплинути на призначення такої допомоги або призначення її в меншому розмірі, та саме з яких підстав (розрахунок розміру соціальної допомоги з урахуванням суми отриманої відповідачем заробітної плати за січень 2016 року). Справа не містить доказів на підтвердження того, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 при отриманні вищевказаної заробітної плати був більшим від прожиткового мінімуму для сім`ї. Без встановлення цих обставин неможливо повно та об`єктивно вирішити справу. Колегія суддів доходить висновку про те, що Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради не надано суду достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, а лише констатується факт приховання ОСОБА_2 отриманого доходу з посиланням на відповідні норми закону та підзаконних нормативних актів. Суд першої інстанції, прийнявши до уваги виключно доводи позивача та не надавши належної правової оцінки цим доводам, помилково встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов хибних висновків про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 розміру соціальної допомоги. За таких підстав колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 листопада 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М.Грох А.М. Костенко