Постанова Київський апеляційний суд № 754/6693/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 листопада2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 754/6693/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8425/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Скрипки О.І., по справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,- в с т а н о в и в : У червні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 41 251,50 грн. та сплачений судовий збір (а.с. 1-2). В обґрунтування позовних вимог зазначав, що24 жовтня 2016 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО № 370007/4610/0000015. Предметом договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 . 25 жовтня 2017 року приблизно об 11 год. 50 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Duster», р.н. НОМЕР_2 по проспекту Гагаріна, 3 в м. Києві скоїв зіткнення з застрахованим автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказував, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № АК2604829 в ПрАТ «СК «Юнівес». Як зазначав позивач, розрахунок загальної суми непокритих збитків для повного відшкодування завданої шкоди та виплату страхового відшкодування проведено на підставі вищевказаного договору страхування, страхового акту № 00240629 від 18 листопада 2017 року, звіту № 01-14/11-1 від 14 листопада 2017 року, наказу № 00240629 від листопада 2017 року, платіжного доручення №049461 від 22 листопада 2017 року. Розрахунок непокритих збитків, які підлягають стягненню з відповідача складають 41 251,50 грн., що становить різницю між сумою страхового відшкодування потерпілому у розмірі 87 285,70 грн. та покритою сумою збитків за полісом ПрАТ «СК «Юнівес» у розмірі 46 034,20 грн. (а.с. 1-2). У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. подав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити в позовних вимогах в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків, які не були пошкоджені в результаті ДТП, в розмірі 39 586,18 грн. та задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 1 665,32 грн. (а.с. 36-57). На обґрунтування письмових пояснень зазначав, що не погоджується з розміром позовних вимог, оскільки відповідно до схеми ДТП, складеної інспектором поліції УПП ГУ НП міста Києва зазначено, що у автомобіля потерпілого пошкоджено ліве переднє крило, бампер передній з лівої сторони, накладка передньої лівої арки (молдінг), лівий світловідбивач. Перелік зазначених пошкоджень підтвердили обидва водії власними підписами та зауважень до схеми ДТП не мали. Відповідно до звіту № 01-14/11-1 від 14 листопада 2017 року вартість матеріального збитку складає 54 491,59 грн. Згідно акту огляду пошкодженого автомобіля ФОП ОСОБА_3 визначив наступний перелік пошкоджень: бампер передній, спойлер переднього бамперу, фара ліва, крило переднє ліве, кронштейн фари лівої, кронштейн бампера, молдинг крила. Вважає, ФОП ОСОБА_3 безпідставно врахував до розміру збитків передню ліву фару, яка не була пошкоджена під час ДТП, і вартість якої згідно калькуляції становить 39 586,18 грн. Крім того, були враховані пошкодження автомобіля, які не відносяться до ДТП, яка мала місце 25 жовтня 2017 року за участі відповідача. Таким чином, стверджував, що позивач не довів належними доказами, що в ДТП 25 жовтня 2017 року було пошкоджено передню ліву фару, про яку зазначено у звіті, а тому вважає позовні вимоги безпідставними. На думку відповідача, обґрунтованою є сума, яка становить 1 665,32 грн. (за вирахуванням вартості передньої лівої фари) (а.с. 36-37). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 41 251,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. (а.с. 84-89). Не погодившись з рішенням районного суду, 23 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити частково вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» в розмірі 1 665,32 грн. (а.с. 91-109). На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що вважає оскаржуване незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового твердження щодо того, що у переліку пошкоджень працівником поліції зазначено про пошкодження лівого відбивача, проте стороною відповідача не спростовано, що вказаний відбивач не є складовою частиною лівої фари. Вказував, що відбивач та передня фара є двома різними окремими деталями автомобіля для яких не потрібно будь-яких доводів, оскільки це є загальновідомий факт, який районний суд не врахував. Зазначав, що судом при прийнятті рішення не було взято до уваги надані кольорові фотознімки, з яких вбачається, що ліва фара автомобіля не була пошкоджена та відсутні будь-які тріщини. Крім того, судом не було надано належної оцінки тому, що в схемі ДТП не була зазначена пошкоджена передня ліва фара, внаслідок чого вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення витрат за пошкодження передньої лівої фари (а.с. 91-92). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2021 року дану справу було призначено головуючому судді Івановій І.В., судді, які входять до складу колегії: Пікуль А.А., Невідома Т.О. (а.с. 111). Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року витребувано дану цивільну справу з Деснянського районного суду міста Києва (а.с. 112). Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду № 293/0602/21 від 31 серпня 2021 року відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пп. 5.4. розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, на підставі заяви судді-доповідача Іванової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 754/6693/20 (а.с. 117). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2021 року дану справу було призначено головуючому судді - Левенець Б.Б., судді, входять до складу колегії: Борисова О.В., Ратнікова В.М. (а.с. 118). 21 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли із Деснянського районного суду міста Києва до Київського апеляційного суду та були передані судді-доповідачу (а.с. 120). Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року прийнято справу до провадження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року (а.с. 121-122). Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року підготовку справи до судового розгляду закінчено, призначено справу до розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (а.с. 123-124). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року розглядається апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав. Судом встановлено,24 жовтня 2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 370007/4610/0000015, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 , відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування без врахування зносу (а.с. 4). 25 жовтня 2017 року приблизно об 11 год. 50 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Duster», р.н. НОМЕР_2 , по проспекту Гагаріна, 3 в м. Києві не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди (а.с. 5). Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та стягнуто штраф в розмірі 340,00 грн. (а.с. 5). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, винуватцем ДТП, яка трапилась 25 жовтня 2017 року за участю автомобілів «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 та «Renault Duster», р.н. НОМЕР_2 , є відповідач ОСОБА_1 . Згідно зі звітом про оцінку колісного транспортного засобу № 01-14/11-1 від 14 листопада 2017 року, складеним ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 складає 103 612,46 грн., вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля на момент оцінки складає 54 491,59 грн. (а.с. 6-13). ПрАТ «СК «УНІКА» на виконання умов договору № 370007/4610/0000015 від 24 жовтня 2016 року було складено страховий акт № 00240629 від 18 листопада 2017 року та наказ № 002040629 від 18 листопада 2017 року, на підставі яких ОСОБА_2 було здійснено виплату страхового відшкодування згідно розрахунку суми збитків в розмірі 87 285,70 грн. згідно платіжного доручення № 049461 від 22 листопада 2017 року (а.с. 14-16). Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ СК «Юнівес» згідно полісу № АК2604829, яка здійснила виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 46 034,20 грн. (а.с. 1-2, 36-45). Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 370007/4610/0000015 від 24 жовтня 2016 рокупотерпілому ОСОБА_2 , та сумою, отриманою від ПрАТ СК «Юнівес», що становить 41 251,50 грн. Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Згідно з ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено: «[…] стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_2 . Сторони не заперечували, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ СК «Юнівес» згідно полісу № АК2604829, яка здійснила виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 46 034,20 грн. (а.с. 1-2, 36-45). Таким чином, відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, у силу вищенаведених вимог ЦК України зобов`язаний відшкодувати різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та сумою, яка відшкодована ПрАТ «СК «Юнівес», що становить 41 251,50 грн. (87 285,70 грн. - 46 034,20 грн.). Визначення розміру відповідальності ПрАТ «СК «Юнівес» щодо виплати 46 034,20 грн. суми збитків відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач не заперечував. Доводи апеляційної скарги, що не підлягає врахуванню до розміру збитків вартість передньої лівої фари автомобіля «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 , яка не була пошкоджена під час ДТП, і вартість якої згідно калькуляції становить 39 586,18 грн., колегія суддів відхилила з огляду на наступне. Жодних доказів на спростування розміру збитків, спричинених власнику автомобіля «BMW X6», р.н. НОМЕР_1 , визначених у звіті про оцінку колісного транспортного засобу від 14 листопада 2017 року № 01-14/11-1, складеному ФОП ОСОБА_3 , відповідачем суду не надано, у письмових поясненнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі не було заявлено про призначення судової автотоварознавчої експертизи для спростування вищенаведеного звіту з посиланням на недоцільність замовлення експертизи через сплив часу і відновлення автомобіля (а.с. 91-92). Враховуючи вказане, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню 41 251,50 грн. на користь позивача, що становить різницю між страховим відшкодуванням потерпілому та сплаченим страховиком ПрАТ «СК «Юнівес» страховим відшкодуванням. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають. З огляду на положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова