Постанова 4824 № 372/468/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 372/468/21 Номер провадження 22-ц/824/13740/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Проць Т. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про визнання за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальних частки нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зняття арешту, накладеного на Ѕ ідеальних частки нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича від 08 грудня 2020 року у виконавчому провадженні № 63856973 (зведене виконавче провадження № 63862571) з примусового виконання виконавчого листа № 752/744/14-ц, виданого 27 січня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у приватного виконавця Чучкова М. О. на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 63862571 з примусового виконання виконавчих листів № 752/744/14-ц виданих Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості із ОСОБА_3 . Постановою приватного виконавця від 08 грудня 2020 року винесеною в межах вищевказаного виконавчого провадження, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . 05 лютого 2021 року позивачу стало відомо, що спірна квартира виставлена на електронні торги. На думку позивача, постанова про накладення арешту та проведення процедури примусової реалізації на прилюдних торгах є незаконними, оскільки 1/2 частки вказаної квартири належить йому на праві власності, оскільки була придбана за час його перебування в шлюбі із ОСОБА_3 . Разом з тим, згоди на вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном позивач нікому не надавав. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року (а.с. 209 - 213) позов ОСОБА_2 , задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 . В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1437 грн. з кожного. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргуу якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року в чистині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 14 червня 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб у якому, подружжям було набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином, зазначена квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Скаржник зазначає, що він не надавав згоди на вчинення будь-яких дій що стосуються вищевказаної квартири. Також, скаржник не надавав згоди ОСОБА_3 на укладення будь-яких договорів щодо отримання позики, кредиту, тощо з будь якими кредиторами. Крім того, спірне майно не є та ніколи не було предметом іпотеки, що підтверджується копією інформаційної довідки від 27 січня 2021 року. Таким чином, на думку скаржника, накладення арешту на Ѕ частину нерухомого майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності, та його примусова реалізація, є незаконними. Скаржник зазначає, що незважаючи на наведене, приватним виконавцем накладено арешт на майно, що належить йому на праві спільної сумісної власності, та проводяться дії щодо його примусової реалізації, що позбавляє скаржника можливості вільно розпоряджатися належним йому на праві власності майном. На думку скаржника, заява ОСОБА_2 , на яку посилається суд, не має відношення до розгляду даної справи, оскільки із вказаної заяви вбачається, що останній надав згоду на укладення кредитного договору з ЗАТ «ОТП Банк» та на передачу в заставу автомобіля Suzuki, проте вказана заява не містить реквізитів кредитного договору та його суми, а також його згоди на передачу в іпотеку спірного майна. Скаржник зазначає, що не заперечує проти реалізації вищевказаного автомобіля, проте згоди на реалізацію нерухомого майна, останній не надавав. На думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено належним чином підстави позову, неправильно застосовано положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з чим, суд незаконно задовольнив позов лише в частині права власності на Ѕ частки спірного майна. 01 вересня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставина справи, просило вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у Голосіївському відділі державної виконавчої служби перебували на виконанні виконавчі провадження № 52511825; 53886150; 53886217; 53886283; 53886352 відкриті на підставі виконавчих листів виданих Голосіївським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами: № 001/3855/06 від 05 квітня 2006 року; СL-002/984/2007 від 06 листопада 2007 року, при цьому, ОСОБА_2 надав нотаріальну згоду як на отримання кредиту так і на передачу в заставу автомобіля. 17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 2-09/18 у зв`язку чим, ухвалою суду було замінено стягувача у вищевказаних виконавчих провадженнях із ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал». Скаржник зазначає, що в рамках виконавчого провадження № 63856973 з виконання вищевказаного рішення суду, спірну квартиру було передано на реалізацію. Тобто, невиконанням боржником кредитного договору та рішення суду потягло за собою вимушене звернення стягнення на спірну квартиру. Скаржник зазначає, що за безпідставними позовними заяви ОСОБА_2 судом було відкрито чотири провадження, що свідчить про домовленість подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спрямовану на зловживання наданими учасникам справи процесуальними правами з метою ухилення від виконання рішення суду. Крім того, дана позовна заява була позовна позивачем після відкриття виконавчого провадження в рамках якого стягувач звертає стягнення на спільне майно подружжя. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу за апеляційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 27 жовтня 2021 року від ТОВ «Вердикт Капітал» на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року. З вказаного відзиву вбачається, що товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та просить залишити її без задоволення. ТОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що арешт накладений постановою приватного виконавця Чучкова М. О. від 08 грудня 2021 року у ВП № 63856973, було скасовано постановою приватного виконавця Чучкова М. О. від 14 червня 2021 року, а відтак, вимога про скасування такого арешту, є безпідставною. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Шумський О. І. підтримав доводи апеляційної скарги поданої в інтересах ОСОБА_2 та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній; проти задоволення апеляційної скарги поданої в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал», заперечував. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» - Пасацький Ю. О. підтримав доводи апеляційної скарги поданої в інтересах товариства, та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній; проти задоволення апеляційної скарги поданої в інтересах ОСОБА_2 , заперечував. Відповідач ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України. Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков М. О. до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а відтак, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 14 червня 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб (т. І а.с. 20-21). 06 червня 2005 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (т. І а.с. 22-23). Так, ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" вирішуючи питання про належність описаного та арештованого майна, суди повинні керуватися нормами цивільного та сімейного законодавства, які діяли на час придбання майна, що регулюють право власності та його захист. При розгляді позову одного з подружжя про зняття арешту з належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя судам необхідно враховувати, що відповідно до статей 60, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і в разі його поділу їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 14 червня 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб. За час перебування у шлюбі сторонами було набуто у власність майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 . Отже, оскільки вищевказана квартира була набута сторонами у шлюбі, то виходячи із приписів ст. 60 СК України, вона є спільною сумісної власності подружжя, а відтак, частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності є рівними. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири у будинку АДРЕСА_3 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зняття арешту, накладеного на 1/2 частку квартири, суд першої інстанції виходив з того, що зняття арешту із частини спірної квартири може порушити права інших осіб, які є стягувачами у виконавчому провадженні, де відповідач-1 є боржником. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що згідно заяви від 03 листопада 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Латанюк І. А., зареєстровано в реєстрі за № 7355, ОСОБА_2 , надає згоду дружині ОСОБА_3 на заставу автомобіля марки Suzuki, на підписання кредитного договору з ЗАТ «ОТП Банк» та отримання грошей за цим договором. При цьому, ОСОБА_2 заявляє, що такі правочини відповідають інтересам сім`ї та погоджується з тим, щоб умови договорів (у тому числі сума договорів) визначалися його дружиною самостійно. У разі порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 надає згоду на відчуження зазначеного вище автомобіля в будь-який спосіб, передбачений кредитним договором та/або договором застави (т. І а.с. 137). Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2014 року (справа № 752/744/14-ц) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № 001/3855/06 про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) від 05 квітня 2006 року станом на 03 грудня 2013 року в розмірі 4 740 грн. 87 коп., суму заборгованості за кредитним договором № CL-002/982/2007 від 06 листопада 2007 року станом на 05 грудня 2013 року в розмірі - 1 284 602 грн. 35 коп., суму заборгованості за кредитним договором № CL-002/984/2007 від 06 листопада 2007 року станом на 05 грудня 2013 року в розмірі 144 059 грн. 26 коп. (т. І а.с. 36-39). Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року (справа № 752/744/14-ц) заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»: суму заборгованості за кредитним договором № 001/3855/06 від 05 квітня 2006 року станом на 03 грудня 2013 року у розмірі 4 740 грн. 87 коп.; суму заборгованості та пені за кредитним договором № CL-002/982/2007 від 06 листопада 2007 року станом на 05 грудня 2013 року у розмірі 244 626 грн. 24 коп.; суму заборгованості за кредитним договором № PL-002/984/2007 від 06 листопада 2007 року станом на 05 грудня 2013 року в розмірі 8 375 грн. 99 коп.; судовий збір у розмірі 3 654 грн. (т. І а.с. 40-43). Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року замінено стягувача ПАТ «ОТП Факторинг Україна» у виконавчих провадженнях: № 52511825; 53886150; 53886217; 53886283; 53886352, відкритих по виконанню виконавчих листів № 752/744/14-ц, його правонаступником ТОВ «Вердинкт Капітал» (т. І а.с. 44-45). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М. О. від 08 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63857679 з виконання виконавчого листа № 752/744/14-ц виданого 27 січня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № CL-002/982/2007 від 06 листопада 2007 року станом на 05 грудня 2013 року у розмірі 244 626 грн. 24 коп. (т. І а.с. 120-121). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М. О. від 08 грудня 2020 року, в межах виконавчого провадження 63857679, накладено арешт на квартиру № квартири АДРЕСА_2 (т. І а.с. 27-28). Постановою приватного виконавця Чучкова М. О. від 14 червня 2021 року (ВП № 63856973) припинено чинність арешту майна боржника, накладеного постановою від 08 грудня 2020 року (т. ІІ а.с. 124-125). Так, згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18) та від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зазначено, що: «поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.» Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М. О. від 08 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63857679 з виконання виконавчого листа № 752/744/14-ц виданого 27 січня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № CL-002/982/2007 від 06 листопада 2007 року станом на 05 грудня 2013 року у розмірі 244 626 грн. 24 коп. В межах вищевказаного виконавчого провадження та з метою виконання рішення ппро стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, приватним виконавцем накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином, зняття арешту із частини спірної квартири може порушити права осіб, які є стягувачами у виконавчому провадженні, де відповідач є боржником, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для зняття арешту Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 . Посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що останній не надавав згоди ОСОБА_3 на укладення будь-яких договорів щодо отримання позики, кредиту, тощо, спростовується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 03 листопада 2007 року (т. І а.с. 137). Посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що квартира АДРЕСА_2 не є та ніколи не була предметом іпотеки, не відноситься до предмету доказування. Посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що написана ним 03 листопада 2007 року заява не має відношення до розгляду даної справи, оскільки не містить реквізитів кредитного договору та його суми, а також його згоди на передачу в іпотеку спірного майна, не може бути підставою для скасування арешту з майна, оскільки його було накладено приватним виконавцем з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. В свою чергу, зняття арешту з майна, в даному випадку, може порушити права кредитора. Посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що він не надавав згоди на реалізацію нерухомого майна, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки дозвіл власника квартири на її реалізацію в межах виконавчого провадження, не потребується. Посилання скаржника ТОВ «Вердикт Капітал» на те, що дана позовна заява була подана позивачем після відкриття виконавчого провадження в рамках якого стягувач звертає стягнення на спільне майно подружжя, не може бути підставою для відмови у поділі спільного сумісного майна подружжя, оскільки таке право прямо передбачено ч. 1 ст. 69 СК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 17 листопада 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов В. А. Нежура