Постанова 4824 № 2-110/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 2-110/12 номер провадження: 22-ц/824/6540/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Кашперської Т.Ц., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у складі судді Плахотнюк К.Г., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заява мотивована тим, що на виконанні Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Оболонський РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві) перебуває виконавче провадження №50988537 з примусового виконання виконавчого листа №2-110/12, виданого Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») заборгованості за кредитним договором №CL-007/112/2007. Заявник вказував, що 17 вересня 2018 року між ним та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір факторингу №2-09/18, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №CL-007/112/2007. Посилаючись на те, що на підставі вказаного вище договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора, заявник просив замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні № 50988537, яке відкрите на підставі виконавчого листа №2-110/12, виданого Голосіївським районним судом міста Києва. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження №50988537 за виконавчим листом у цивільній справі №2-110/12 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал». Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року, укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» з порушенням чинного законодавства України, оскільки розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 серпня 2008 року №2023 було виключено інформацію про ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з Державного реєстру фінансових послуг та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, а тому вважає, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мало право укладати цей договір факторингу, який належить до фінансових послуг, у зв`язку з чим цей договір не може впливати на права та обов`язки ОСОБА_1 . Вказує, що посадові особи ТОВ «Вердикт Капітал» не мають права самостійно звертатися до суду від імені цього товариства про заміну сторони у зобов`язанні, що виникло на підставі кредитного договору № CL - 007/112/2007 від 03 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторінг Україна» та ОСОБА_1 , оскільки рішення щодо прийняття суми заборгованості у розмірі 3 299 879 грн 79 коп. має бути прийняте колегіальним органом ТОВ «Вердикт Капітал». Однак таке рішення відсутнє у матеріалах заяви, а тому вважає, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження подано особою, яке не мала на це повноважень. Зазначає, що ТОВ «Вердикт Капітал» на підтвердження вимог заяви надало копії документів, які не є належними та допустимими доказами. Вказує, що судом проігноровано той факт, що у наданих заявником документах відсутній акт прийому - передачі на виконання договору факторингу. Тобто, відсутні докази фактичного переходу права вимоги, а наданий заявником реєстр боржників не містить інформації про те, що від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №CL-007/112/2007, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Також вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив учасником справи публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», яке не має відношення до даної справи. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту №CL-007/112/2007 від 03 липня 2007 року, а тому суд дійшов висновку, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №CL-007/112/2007 від 03 липня 2007 року у розмірі 81 754,23 швейцарських франків, що згідно з курсом Національного Банку України на день розрахунку становить 709 651 грн 27 коп., пеню у розмірі 2 590 228 грн 23 коп., що разом становить 3 299 879 грн 79 коп., а також судовий збір у розмірі 3 219 грн 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн 00 коп. На виконання вказаного заочного рішення, Голосіївським районним судом міста Києва видано два виконавчі листи, які отримано представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 08 листопада 2012 року. 17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №2-09/18, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами. Згідно з даними реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року, під №87 значиться кредитний договір №CL-007/112/2007 від 03 липня 2007 року, який укладений між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 . Згідно з ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 цс13, у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 643/4902/14. Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, ч.5 ст.442 ЦПК України передбачено, що положення ст. 442 ЦК України (заміна сторони виконавчого провадження) застосуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тобто, вказана норма закону має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження». Тому доводи представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на даний час не відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №CL-007/112/2007 від 03 липня 2007 року, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. До того ж колегія суддів враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» на підтвердження вимог заяви надало копії документів, які не є належними та допустимими доказами, як безпідставні. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження ТОВ «Вердикт Капітал» надало суду завірену копію договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал», завірену копію реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року, завірену копію платіжного доручення №40 від 31 серпня 2018 про сплату ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» грошових коштів у розмірі 2 500 000 грн 00 коп., роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень копію заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року, роздруківку результатів пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадження (а.с.205-214, т.1; а.с.79-87, 94-103, т.2). Вказані вище документи є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування. Заперечуючи проти заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування вказаних вище документів, що в силу ст.81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Доводи апеляційної скарги про те, що договір факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року, укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» з порушенням чинного законодавства України, так як ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мало право укладати договір факторингу, який належить до фінансових послуг, у зв`язку з чим цей договір не може впливати на права та обов`язки ОСОБА_1 , не приймають апеляційним судом до уваги з таких підстав. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Матеріали справи не містять даних про те, що укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року у встановленому законом порядку визнаний недійсним і таких доказів ОСОБА_1 суду не надав. Тому цей договір в силу ст.204 ЦК України є правомірним. Таким чином право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №CL-007/112/2007 від 03 липня 2007 року, яке виникло у нього на підставі договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року, презюмується. З наведених вище підстав апеляційний суд відхиляє й посилання в апеляційній скарзі на те, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 серпня 2008 року №2023 було виключено інформацію про ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з Державного реєстру фінансових послуг та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, оскільки вказана обставина сама по собі не спростовує презумпцію правомірності договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2018 року. Доводи апеляційної скарги про те, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження подано особою, яке не мала на це повноважень, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» не додало до заяви рішення колегіального органу про прийняття суми заборгованості за кредитним договором № CL - 007/112/2007 від 03 липня 2007 року у розмірі 3 299 879 грн 79 коп., не приймаються апеляційним судом до уваги з таких підстав. Колегія суддів враховує, що нормами ЦПК України не передбачено обов`язку юридичної особи при зверненні до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження надання рішення колегіального органу цієї юридичної особи про прийняття суми заборгованості за кредитним договором. Водночас, по справі встановлено, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження від імені ТОВ «Вердикт Капітал»подала Сіра К.М. на підставі довіреності, яка видана Генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал»(а.с.220, т.1). Вказана довіреність була чинна на момент подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не була припинена та не містила обмежень на вчинення такої процесуальної дії як подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Тобто, заяву про заміну сторони виконавчого провадження подано повноважною особою відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ЦПК України, якою передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив учасником справи публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» як учасника справи, яке не має відношення до даної справи, то вказана обставина не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки це є опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції у порядку, передбаченому ст.269 ЦПК України. Вказана описка не призвела до неправильного вирішення справи та не впливає на правосудність оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: