Постанова 4857 № 460/10355/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/10355/21 пров. № А/857/18334/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі адміністративним позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про скасування постанови, - встановив: Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону, 22.07.2021 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову від 06.07.2021 ВП № 65262251 про накладення штрафу у розмірі 5100грн. Обґрунтовує позов тим, що відповідач, не з`ясувавши поважності причин невиконання рішення суду, безпідставно виніс спірну постанову. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позов задоволено. Скасовано постанову від 06 липня 2021 року у ВП № 65262251 про накладення штрафу на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону в розмірі 5100 грн, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем. Стягнуто на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодились Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 , оскаржили його в апеляційному порядку. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови, дійшов до обґрунтовано висновку, що боржник (Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону) не має об`єктивних перешкод для виконання судового рішення у справі № 460/7603/20, а від його виконання ухиляється свідомо з невідомих для інших сторін виконавчого провадження. Тобто, наявні всі суб`єктивні та об`єктиві ознаки, передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», які дають державному виконавцю право застосовувати до боржника заходи процесуального примусу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покликається на те, що державний виконавець не був проінформований про відсутність додаткових асигнувань у Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону для перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення суду. Вказане підтверджується наданими суду матеріали виконавчого провадження № 65262251. Також, вважає, що відсутність коштів не є поважною підставою для невиконання рішення суду, оскільки позивачем не здійснено жодних дій щодо отримання вказаних коштів від головного розпорядника - Офісу Генерального прокурора України. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. ОСОБА_1 , у судовому засіданні апеляційні скарги підтримав, пояснення надав аналогічні викладені у своїй апеляційній скарзі. Просить апеляційні скарги задовольнити, а судове рішення скасувати. Представник позивача Гончар Б.С., у судовому засіданні, апеляційні скарги не визнав, просив їх залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Гончара Б.С. та третьої особи ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволеними бути не можуть з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 65262251 щодо примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 в адміністративній справі № 460/7603/20, виконавчий лист за наслідками розгляду якої виданий 26.03.2021. Виконавчим документом зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01.03.2018 по 14.08.2020 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону майору юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення, вихідною допомогою у зв`язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсації за невикористану відпустку тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання "майор юстиції" в розмірі: - з 01.03.2018 по 31.12.2018 - 1410,00 грн.; - з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1590,00 грн.; - з 01.01.2020 по 14.08.2020 - 1790,00 грн., відповідно до примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2018. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 65262251, на прокуратуру регіону 23.04.2021 накладено штраф на користь держави на суму 5100 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Згідно зі ст. 1 Закон №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закон № 1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. У відповідності до ч. 1 ст. 63 Закон № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною 2 ст. 63 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закон № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Згідно ч. 1 ст. 75 Закон № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Проаналізувавши вищенаведені норми суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Тобто, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 460/7603/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, пов`язану з відмовою в нарахуванні та виплаті з 01.03.2018 по 14.08.2020 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону майору юстиції ОСОБА_1 грошових коштів, які складають різницю між отриманим та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення, вихідною допомогою у зв`язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсації за невикористану відпустку тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання «майор юстиції» в розмірі: - з 01.03.2018 по 31.12.2018 - 1410,00 грн; - з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1590,00 грн; - з 01.01.2020 по 14.08.2020 - 1790,00 грн, передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2018. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01.03.2018 по 14.08.2020 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону майору юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення, вихідною допомогою у зв`язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсації за невикористану відпустку тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання «майор юстиції» в розмірі: - з 01.03.2018 по 31.12.2018 - 1410,00 грн; - з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1590,00 грн; - з 01.01.2020 по 14.08.2020 - 1790,00 грн, відповідно до примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2018. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 65262251 щодо примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 в адміністративній справі № 460/7603/20, виконавчий лист за наслідками розгляду якої виданий 26.03.2021. Виконавчим документом зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01.03.2018 по 14.08.2020 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону майору юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення, вихідною допомогою у зв`язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсації за невикористану відпустку тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання "майор юстиції" в розмірі: - з 01.03.2018 по 31.12.2018 - 1410,00 грн; - з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1590,00 грн.; - з 01.01.2020 по 14.08.2020 - 1790,00 грн., відповідно до примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2018. В подальшому, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 65262251, 23.04.2021 на позивача накладено штраф на користь держави на суму 5100 грн, за невиконання без поважних причин рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 460/7603/20. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно постанови Верховного Суду у справі № 460/7603/20 від 04.11.2021 (адміністративне провадження К/9901/10826/21), рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 460/7603/20 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Таким чином, оскільки судове рішення на підставі якого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 65262251, на позивача накладено штраф, скасовано, а тому на думку суду апеляційної інстанції така постанова підлягає скасуванню. Щодо покликання ОСОБА_1 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції щодо порушення територіальної підсудності справи № 460/10355/21, то суд апеляційної інстанції критично оцінює такі, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 318 КАС України, справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. З огляду на вищенаведену норму, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для направлення цієї справи на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності) не має, оскільки ОСОБА_1 при розгляді справи у суді першої інстанції не заявляв про непідсудність розглядуваної справи Рівненському окружному адміністративному суду, крім цього, доказів того, що останній з поважних причин не заявив про непідсудність справи в суді першої інстанції відсутні. Такого клопотання не заявляли і інші учасники справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити. Згідно приписів ст. 139 КАС України, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань позивача не має, оскільки в задоволенні його апеляційної скарги відмовлено. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - постановив: апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 460/10355/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 19.11.2021.