Постанова 4850 № 360/1927/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року справа №360/1927/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі №360/1927/21 (суддя 1-ї інстанції Захарова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Луганській області від 29.03.2021 № 158 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника управління-начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) Закону України «Про державну службу», з 29.03.2021 з виплатою компенсації за 18 днів невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 03.11.2020 по 29.03.2021; 2) поновити позивача на посаді заступника начальника управління-начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області державного службовця 4-го рангу; 3) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 29.03.201 по день прийняття судом рішення у справі. В обґрунтування позову зазначив, що його було звільнено наказом ГУНП в Луганській області від 02.11.2020 № 1266 о/с з підстав п.1 ч.1 ст. 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу). Цей наказ позивач оскаржив до суду. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 наказ скасовано, а позивача поновлено на займаній посаді. Проте, 26.02.2021 позивача знову було попереджено про наступне вивільнення та надано перелік вакантних посад державної служби ГУНП. Заявою від 13.03.2021 ОСОБА_1 висловив свою згоду на призначення на посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП. Проте, 23.03.2021 відповідач повідомив, що призначення позивача на цю посаду неможливе. При цьому ОСОБА_1 надав заяву про надання часу на вибір іншої вакантної посади, оскільки він є внутрішньо переміщеною особою, єдиним годувальником в сім`ї та має намір працювати в ГУНП, в тому числі в підпорядкованих підрозділах з урахуванням вимог статті 41 Закону України «Про державну службу». Однак відповідачем прийнято наказу № 158 о/с про його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Цей наказ є протиправним, оскільки відповідач не надав повний список вакантних посад протягом усього періоду і які існували на день звільнення позивача. Відповідачем не враховане переважне право позивача на залишенні на роботі у зв`язку із скороченням штату державних службовців. Тобто, відповідач не дотримався процедури звільнення. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29 березня 2021 року № 158 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області, за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу), з 29.03.2021, з виплатою компенсації за 18 днів невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 03.11.2020 по 29.03.2021. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області державного службовця 4-го рангу з 30 березня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2021 року по 09 червня 2021 року у сумі 63293,30 гривні з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (стаття в редакції Закону, яка діяла станом на 26.02.2021). Посада позивача була скорочена, в свою чергу змінилась категорія посад з державної служби на середній склад поліції. Тобто позивач не може претендувати та обіймати вказану посаду. З метою виконання вимог Закону № 889-VIII та ознайомлення позивача з вказаними організаційно-штатними змінами, (повторно) 26.02.2021 ОСОБА_1 оголошене попередження про наступне вивільнення під підпис. Також одночасно з попередженням позивачу надано перелік усіх наявних вакантних посад державної служби в ГУНП в Луганській області станом на 26.02.2021. 18.03.2021 до Головного управління надійшла заява позивача від 13.03.2021 щодо призначення його на посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО ГУНП в Луганській області. Однак позивач не може обіймати цю посаду в зв`язку з відсутністю відповідної освіти, про що позивача було повідомлено. 29.03.2021, в день запланованого звільнення, позивачу також надано перелік усіх вакантних посад державної служби, однак останній протягом робочого дня будь-яких заяв із згодою на переведення на запропоновані вакантні посади не надав. Між тим, перелік посад запропонований станом на 26.02.2021 та станом на 29.03.2021 відрізнявся, лише однією посадою. Позивачу були запропоновані усі вакантні посади державної служби в ГУНП в Луганській області. Щодо заяви про надання часу на вибір іншої вакантної посади, вказана заява позивачем була зроблено шляхом допису на листі від 23.03.2021 «З відмовою не згоден. Прошу надати мені час на обрання іншої вакантної посади, відповідно наданого списку посад». Позивачу повідомлено, що спливає 30 денний термін попередження про звільнення, а тому заяву на запропоновані вакантні посади він має можливість подати до кінця робочого дня. Однак, протягом робочого дня 29.03.2021 ОСОБА_1 не було подано заяви щодо переведення на іншу посаду у зв`язку з чим, враховуючи, що ознайомлення з наказом про скорочення його посади відбулось 26.02.2021, позивача звільнено за п.1 ч.1 ст. 87 Закону№ 889-VІІІ. Тобто, ГУНП в Луганській області діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволення позову, яка сторонами не оскаржуються. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 у період з 13 січня 1997 року по 03 березня 2015 року проходів службу в органах внутрішніх справ України; з 13 травня 2016 року працював на посадах державної служби в ГУНП в Луганській області, зокрема з 26 грудня 2016 року на посаді заступника начальника Управління начальника відділу капітального будівництва Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення; 13 липня 2016 року прийняв Присягу державного службовця, з 13.07.2019 присвоєний четвертий ранг державного службовця (арк. спр. 106-112). Наказом ГУНП в Луганській області № 78 від 28.01.2020 позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 4 частини першої статті 87 (у зв`язку з вчиненням державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення), підстава - наказ від 28.01.2020 № 290 «Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників УЛМТЗ ГУНП в Луганській області». Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 360/553/20, що було залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28 січня 2020 року № 78 о/с в частині звільнення державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області, за пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області державного службовця 4-го рангу Мазнова О.Є. з 29 січня 2020 року (арк. спр. 26-43). Наказом ГУНП в Луганській області від 03.06.2020 № 551-ос позивача поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області на підставі рішення суду (арк. спр. 96). Наказом НПУ від 20.07.2020 № 578 відповідно до статей 14,15 Закону України «Про Національну поліцію» затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції (арк. спр. 64). За цим Переліком відділ капітального будівництва (Управління логистики та матеріально-техничного забезпечення Головного упраління Національної поліції в Луганській області) реорганізується у відділ управління об`єктами державної власності та капітального будівництва, посада «Заступник начальника управління-начальник відділу капітального будівництва» (державний службовець) - скорочено; посада «Заступник начальника управління-начальник відділу управління об`єктами державної власності та капітального будівництва» (середній склад поліції) - уведено» (арк. спр. 64 зв.). Таким чином, скорочується посада позивача, за якою він працював як посада державної служби; посаду, яку введено позивач не міг обіймати, так як її було віднесено до категорії «середній склад поліції». Наказом ГУНП в Луганській області від 02.11.2020 № 1266 о/с «По особовому складу» звільнено державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , заступника начальника управління-начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) Закону України «Про державну службу», з 02.11.2020, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та з виплатою компенсації за 34 дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 13.07.2019 по 02.11.2020. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 360/4415/20 позов визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02 листопада 2020 року № 1266 о/с в частині звільнення державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у зв`язку з скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу); поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 з 03 листопада 2020 року (арк. спр. 129-135). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 360/4415/20 залишено без змін. Наказом ГУ НПУ в Луганській області №104ос від 23.02.2021 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 360/4415/20, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області на підставі рішення суду (арк. спр. 97). 26.02.2021 співробітниками ГУ НП в Луганській області ОСОБА_1 вручене попередження про наступне вивільнення, про що свідчить власний підпис позивача про отримання, з зазначенням дати та часу отримання 26.02.2021 о 10 год 26 хв. (арк. спр. 67). 26.02.2021 позивачу наданий перелік наявних вакантних посад державної служби в ГУНП в Луганській області станом на 26.02.2021, який позивач отримав, зазначивши, що перелік є неповним (арк. спр. 68). 01.03.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання йому відпустки як учаснику бойових дій (арк. спр. 80). З 10.03.2021 по 23.03.2021 позивачу надана відпустка як учаснику бойових дій за 2021 рік на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 05.03.2021 № 134 о/с (арк. спр. 81). 18.03.2021 до ГУНП в Луганській засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача від 13.03.2021, в якій він просив призначити його на посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО ГУНП в Луганській області відповідно до наданого йому 26.02.2021 переліку вакантних посад (арк. спр. 72). Листом ГУНП в Луганській області від 23.03.2021 № 1244/111/19-2021, позивачу відмовлено у призначені на запропоновану посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО ГУНП в Луганській області в зв`язку з відсутністю відповідної освіти за освітнім ступенем не нижче магістра за напрямом підготовки фінансового та бухгалтерського спрямування (арк. спр. 74). У листі також зазначено, що дата звільнення позивача запланована на 27.03.2021, тому йому необхідно прибути до УКЗ ГУНП в Луганській області 27.03.2021, але оскільки 27.03.2021 є вихідним днем, необхідно прибути для отримання трудової книжки та наказу про звільнення 26.03.2021 (арк. спр. 74). Згідно з протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 23.03.2021, час складення 17 год. 30 хв., ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку повідомлено про прийняте рішення за результатами розгляду його заяви від 13.03.2021, зазначено про надіслання позивачу листа від 23.03.2021 № 1244/111/19-2021 засобами поштового зв`язку та на електрону пошту (арк. спр. 78-79). 29.03.2021 відповідачем вручений позивачу лист ГУ НП в Луганській області від 23.03.2021 № 1244/111/19-2021 про відмову у призначенні на запропоновану посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО ГУНП в Луганській області. На вказаному листі позивач власноруч здійснив запис, зазначивши, що з відмовою не згодний, просить надати час для обрання іншої посади відповідно до наданого списку, вказавши дату та час 29.03.2021, 10 год. 21 хв. (арк. спр. 74). 29.03.2021 ОСОБА_1 також надано перелік усіх вакантних посад державної служби станом на 29.03.2021 (арк. спр. 82). Згідно з витягом з наказу ГУНП в Луганській області від 29.03.2021 № 158 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 , заступника начальника управління-начальника відділу капітального будівництва управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 87 (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) Закону України «Про державну службу», звільнено з 29.03.2021 з виплатою компенсації за 18 днів невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час з 03.11.2020 по 29.03.2021 (арк. спр. 84). Наказ ГУНП в Луганській області від 29.03.2021 № 158 о/с «По особовому складу» (витяг) позивач отримав 29.03.2021 о 10 год. 23 хв., про що свідчить власноруч здійснений запис позивача в наказі про дату та час отримання (арк. спр. 84). Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 27.04.2021 № 1847/111/19-2021 29.03.2021, в день звільнення, від позивача будь-яких заяв до УКЗ ГУНП в Луганській області не надходило. Отримуючи в управлінні кадрового забезпечення ГУНП нарочно листа від 23.03.2021 № 1244/111/19-2021 ОСОБА_1 лише зазначив на ньому, що з відмовою не згоден та просить надати час на обрання іншої посади відповідно до наданого списку посад. Заступником начальника ВК УКЗ ГУНП в Луганській області позивачу повідомлено, що оскільки 29.03.2021 його останній робочий день, заяву про призначення на іншу посаду він може надати до кінця робочого дня (арк. спр. 83). Позивачем заперечуються обставини надання йому відповідачем 29.03.2021 часу до кінця робочого для обрання іншої вакантної посади згідно запропонованого відповідачем переліку наявних вакантних посад станом на 29.03.2021. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на дату звільнення 29.03.2021 о 10 год. 15 хв. Позивачу запропоновані вакантні посади державної служби та позивач не відмовився від цих посад, а навпаки, просив надати додатковий час для обрання іншої посади з переліку вакантних посад державної служби станом на 29.03.2021. Проте, прийнявши оскаржуваний наказ 29.03.2021 о 10 год. 23 хв. відповідач фактично позбавив ОСОБА_1 можливості обрати посаду, яку він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що за загальним правилом обчислення строків, якщо відповідач прийняв рішення про надання позивачу часу до кінця робочого дня, такий день мав би рахуватися як останній день, в який спливає визначений відповідачем строк, відповідно, оскаржуваний наказ відповідач мав би бути прийняти наступного дня, тобто 30.03.2021 року. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі- Закон № 889-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). На підставі частин першої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) правове регулювання Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами України статусу, посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) (3723-12) зазначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, за загальним правилом, відносини щодо, зокрема, припинення державної служби регулюються Законом № 889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в тій частині відносин, що не врегульовані Законом №889-VIII, який по відношенню до Кодексу законів про працю України є спеціальним законом. Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Згідно пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції, чинній на момент попередження позивача про подальше його звільнення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про подальше звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (абзац перший частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII). Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Тобто, пропонування позивачу будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі посади є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби. Отже, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку перед звільненням позивача запропонувати йому усі вакантні посади, у тому числі, вакантні посади, які були рівнозначними посаді, займаній позивачем, та відповідали освіті, кваліфікації та досвіду позивача. Також суд першої інстанції визначив необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, доводи позивача про неврахування відповідачем переважного права позивача щодо залишення на роботі, оскільки зміст положень статті 42 Кодексу законів про працю України свідчить про застосування переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Водночас, як встановлено правильно встановлено судом першої інстанції, скорочення посади, яку займав позивач, відбулось внаслідок зміни структури та штатного розпису ГУНП в Луганській області. Як свідчать матеріали справи, відповідачем запропоновано позивачу всі наявні посади державної служби станом на 26.02.2021 (дата попередження про наступне вивільнення) та станом на 29.03.2021 (дата звільнення (арк. спр. 70,71). Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 03.06.2021 № 2342/111/19-2021 у створеному відділі управління об`єктами державної власності та капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області введено дві посади категорії «середній склад поліції» та дві посади категорії «державний службовець» (арк. спр. 123). Станом на дату попередження позивача про наступне вивільнення 26.02.2021 були відсутні вакантні посади державної служби у створеному в результаті реорганізації відділі управління об`єктами державної власності та капітального будівництва управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Луганській області, так як на введені посади державної служби відповідачем здійснено призначення осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. спр. 95). При цьому, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні на посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО ГУНП в Луганській області, оскільки у ОСОБА_1 відсутня відповідна освіта за освітнім ступенем не нижче магістра за напрямом підготовки фінансового та бухгалтерського спрямування, тому позивач не відповідає кваліфікаційним характеристикам, визначеним, як підстава зайняття такої посади, у Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» (арк. спр. 100-103). Між тим, з огляду на процедуру запропонування відповідачем вакантних посад державних службовців на день звільнення позивача 29.03.2021, суд зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, перелік вакантних посад державних службовців станом на 29.03.2021 отримано ОСОБА_1 29.03.2021 о 10 год. 15 хв. (арк. спр. 82). У цей же день, 29.03.2021, о 10 год. 21 хв., позивач, отримавши лист відповідача від 23.03.2021 про відмову в призначені на запропоновану посаду начальника відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів УФЗБО ГУНП в Луганській області, - зробив запис, за яким просив надати час на обрання іншої посади, відповідно до наданого списку посад (арк. спр. 74 зв.). Однак, відповідачем 29.03.2021 видано наказ № 158 о/с про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, який отриманий позивачем 29.03.2021 о 10 год. 23 хв. (арк. спр. 84). Тобто, відповідачем за заявою позивача не надано додаткового часу до кінця робочого дня 29.03.2021 для обрання іншої вакантної посади згідно наданого переліку вакантних посад станом на 29.03.2021. Таким чином, оскільки відповідачем на дату звільнення 29.03.2021 о 10 год. 15 хв. були запропоновані позивачу вакантні посади державної служби та ОСОБА_1 не відмовився від них, а навпаки, просив надати додатковий час для обрання іншої посади з переліку вакантних, тому, прийнявши оскаржуваний наказ 29.03.2021 о 10 год. 23 хв., відповідач фактично позбавив позивача можливості обрати посаду для переведення, яку він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому, згідно з переліком вакантних посад державної служби ГУНП в Луганській області станом на 29.12.2021 у відповідача були наявні дві посади державної служби, які міг обіймати позивач. Є неприйнятною довідка ГУНП в Луганській області від 27.04.2021 № 1847/111/19-2021, за якою позивачу запропоновано надати заяву про призначення на іншу посаду до кінця дня - 29.03.2021, оскільки, наказ про звільнення був отриманий позивачем вже о 10 год. 23 хв. 29.03.2021, тобто задовго до закінчення робочого дня. Як правильно зауважив суд першої інстанції, якщо відповідач прийняв рішення про надання позивачу часу до кінця робочого дня, за загальним правилом обчислення строків, такий день мав би рахуватися як останній день, в який спливає визначений відповідачем строк, відповідно, оскаржуваний наказ відповідач мав би бути прийняти наступного дня, тобто 30.03.2021 року. З огляду на викладене, спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судами обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому оцінка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційним судом не надається. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі №360/1927/21 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі №360/1927/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 22 листопада 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 22 листопада 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін А.В. Гайдар