Ухвала КЦС ВС № 185/7908/20

Ухвала 22 листопада 2021 року м. Київ справа № 185/7908/20 провадження № 61-18012ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, особа, яка подала апеляційну скаргу, - Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області, ВСТАНОВИВ: 03 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у цивільній справі № 185/7908/20. За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав. I. Щодо підстав касаційного оскарження Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В касаційній скарзі заявники вказують, що апеляційний суд застосувавши висновки Верховного Суду у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц, від02 березня 2020 року у справі №573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі №627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі №384/642/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі №637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі №609/1117/18 не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду. Однак при цьому, заявниками не зазначена дата ухвалення постанови в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні та номер справи в який вона ухвалена Верховним Судом. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). II. Щодо сплати судового збору Позов подано до суду у 2020 році. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року позовні вимоги задоволені, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 5,29 умовних кадастрових гектар, розташований на території Межиріцької сільської ради (колишнє КСП «Межиріч») Павлоградського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , по 1/2 частці кожній. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області задоволено, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено висновок, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до суду позовну заяву майнового характеру, а ціна позову у розглядуваній справі має визначатися вартістю спірного майна. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні був встановлений на рівні 2 102 грн. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми. У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Отже розмір судового збору за подану касаційну скаргу має визначатися за формулою: 1% вартості спірного майна х 200%, але не менше 1 681,60 грн та не більше 21 020 грн, залежно від ціни позову. До касаційної скарги додано копії квитанцій про сплату судового збору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1 481,04 грн кожною, однак не наведено обґрунтування такого розміру. На час вирішення питання про відкриття касаційного провадження матеріали цивільної справи № 185/7908/20 в розпорядженні Верховного Суду відсутні. З метою усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають обґрунтувати розмір сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини першої статті 176 ЦПК України і статті 4 Закону України «Про судовий збір», а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вказаним вимогам закону, доплатити судовий збір та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». При цьому відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500 грн у 2021 році), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом: 1) надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Копії уточненої касаційної скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи; 2) обґрунтування розміру сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини першої статті 176 ЦПК України, а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вимогам закону, доплатити судовий збір та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку. Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 185/7908/20 залишити без руху. Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особам, яка її подали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Шипович