Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/4228/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4228/19 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 18 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій, зобов`язання нарахувати та проводити виплату пенсії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ 14.06.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява (подання) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду. В обґрунтування своїх вимоги заявником вказано, що згідно листа пенсійного органу від 22.12.2020 після проведення перерахунку розмір пенсії становить 7969,90 грн. Кошти нараховані з 13.01.2020 по 29.02.2020 в сумі 627,10 було виплачено в березні 2020 року. Заборгованість після перерахунку за рішенням суду за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 становить 5982,50 грн, які буде виплачено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Також вказано, що постановою державного виконавця від 13.04.2021 на боржника накладено штраф у розмірі 10200 грн. Проте рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 заборгованості пенсії за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 в суді 5982,50 грн самостійно боржником не виконується. Відтак заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві на користь ОСОБА_2 заборгованості пенсії за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 в сумі 5982,50 грн. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 змінено спосіб виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 по справі № 240/4228/19 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованості пенсії за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 в сумі 5982,50 грн. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виконання рішення суду істотно ускладнює виконання рішення суду щодо здійснення боржником такої виплати, а тому наявні підстави для зміни способу виконання рішення із зобов`язання виплатити кошти на їх стягнення в сумі 5982,50 грн. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що при зверненні до суду позивач не заявляв позовних вимог щодо стягнення перерахованої пенсії у зв`язку з чим такий спосіб виконання рішення суду є безпідставним і за своєю суттю є новим предметом спору. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 30.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2019, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. 10.02.2020 судом першої інстанції було видано виконавчий лист у справі № 240/4228/19. 18.11.2020 на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 63647899. Листом від 22.12.2020 № 2600-0904-5/181729 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві, що розмір заборгованості за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 складає 5982,50 грн.; виплату вказаної заборгованості буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. 14.06.2021 В.о. начальника відділу примусового виконання рішень УЗПВР у м. Києві ЦМУ МЮУ звернувся до суду із поданням, в якому просить змінити спосіб і порядок виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованості пенсії за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 в сумі 5982,50 грн., оскільки самостійно боржником рішення не виконується. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Частинами 1 та 3 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Частиною 4 статті 245 КАС вказано, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 378 КАС передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. В спірному випадку відсутні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідно, судом не встановлено підстав, передбачених частиною 3 статті 378 КАС України, для зміни способу або порядку виконання судового рішення в цій справі. Обставини, які зазначив суд першої інстанції, як підставу для зміни способу і порядку виконання рішення, а саме відсутність відповідних бюджетних асигнувань, не є такими обставинами у розумінні ч.3 ст.378 КАС. Отже, в цьому випадку має місце невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єктом владних повноважень. При цьому невиконання судового рішення є підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, яка регулює визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, а не для зміни способу або порядку виконання такого рішення. Відтак, встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС було б підставою для зміни способу чи порядку його виконання, тому колегія судів вважає висновок суду першої інстанції помилковим. В цьому випадку для відновлення права позивача на пенсійне забезпечення судом прийняте рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Розрахунок суми заборгованості з пенсійних виплат у перерахованому розмірі, що належить ОСОБА_1 , судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог не здійснювався, тому зміна способу виконання такої постанови із зобов`язання виплатити пенсію у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми потягне за собою зміну рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що зміна на підставі статті 378 КАС способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу чи порядку виконання рішення суду є незаконною, що свідчить про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про задоволення заяви. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 в справі № 281/1820/14-а та від 10.07.2018 по справі №755/7078/16-а. Крім того зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а. Відтак, встановлення порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованості пенсії за період з 01.01.2018 по 12.01.2020 в сумі 5982,50 грн. є безпідставним. Твердження відповідача про неможливість виконання рішення суду зобов`язального характеру щодо проведення соціальних виплат колегія суддів відхиляє, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів). При цьому відсутність належного бюджетного фінансування для проведення соціальної виплати не може слугувати підставою, яка робить неможливим виконання судового рішення, оскільки відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для нездійснення будь-яких виплат. За таких обставин у задоволенні заяви (подання) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду необхідно відмовити. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задовольнити повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року скасувати та прийняти нову. У задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.