Постанова 4852 № 340/4112/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2022 року м.Дніпросправа № 340/4112/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 340/4112/20 (суддя Брегей Р.І.) за заявою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, яке набрало законної сили 19.03.2021р., позов ОСОБА_1 було задоволено. Суд: -визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення розміру виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року; -зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області доплатити ОСОБА_1 пенсію за період, починаючи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з урахуванням її основного розміру у сумі 3097,06 грн. та раніше сплачених коштів; -визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2019 року; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної Прикордонної Служби України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08 липня 2020 року №11/222, та виплатити додаткові кошти. Судом першої інстанції було видано виконавчий лист з яким позивачка звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). 02 вересня 2021 року на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 66669355 (а.с.100). Відповідачем здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року, обчисливши борг в сумі 79771,02грн.. Сплачено стягувачу 651,20 грн. за січень 2018року (а.с.91-92) . 03 листопада 2021 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року (а.с. 89-90). В заяві просить змінити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача нараховану доплату в сумі 79 059,82 грн. Зазначав, що боржник виконав рішення суду лише в частині перерахунку суми належної стягувачу виплати. Фактично рішення суду не виконано в повному обсязі. Боржником створено обставини, які ускладнюють виконання рішення суду та роблять неможливим виконання рішення суду у визначений судом спосіб. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року заяву державного виконавця задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання перерахувати пенсію і доплатити кошти на стягнення коштів у сумі 79 119,82грн. (а.с. 114-117). Із ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу, та відмовити в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався. З урахуванням вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частинами 1 та 3 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За правилами частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. За змістом частини 4 статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 378 КАС передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. В спірному випадку відсутні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідно, судом не встановлено підстав, передбачених частиною 3 статті 378 КАС України, для зміни способу або порядку виконання судового рішення в цій справі. Обставини, які зазначив суд першої інстанції, як підставу для зміни способу і порядку виконання рішення, не є такими обставинами у розумінні ч.3 ст.378 КАС. В даному випадку має місце невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єктом владних повноважень з підстав встановлення нормативно-правовим актом інших правил виплати заборгованості з пенсійних виплати, а не наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення. Невиконання судового рішення є підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, яка регулює визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а не для зміни способу або порядку виконання такого рішення. Відтак, встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС було б підставою для зміни способу чи порядку його виконання, тому суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції помилковим. В цьому випадку для відновлення права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення судом прийняте рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати, доплатити пенсію з 01.01.2018року по 31.12.2019 року у сумі 3097,06 грн, та виплатити пенсію за період з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної Прикордонної Служби України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08 липня 2020 року №11/222 та виплатити додаткові кошти. Розрахунок суми заборгованості з пенсійних виплат у перерахованому розмірі, що належить ОСОБА_1 , судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог не здійснювався, тому зміна способу виконання такої постанови із зобов`язання виплатити пенсію у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми потягне за собою зміну рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що зміна на підставі статті 378 КАС способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу чи порядку виконання рішення суду є незаконною, що свідчить про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про задоволення заяви. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 11.11.2014 р. у справі № 21-394а14, від 30.01.2018 р. у справі № 281/1820/14-а. Посилання відповідача на неможливість виконання рішення суду зобов`язального характеру щодо проведення соціальних виплат не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування ухвали та прийняття нової про відмову в задоволенні заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду у даній справі. Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 340/4112/20 - скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні заяви Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 340/4112/20 - відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак