Постанова 4856 № 120/2112/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2112/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 18 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м.Вінниця Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 15.03.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

1. Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, оформлену листом № 0511-407/0511.2 - 21 вiд 20.02.2021, щодо вклеювання до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським PB УМВС України у Вінницькій області 15.07.2002 на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 - річного віку.

2. Зобов`язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.07.2002 на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

3. Також позивач просив стягнути судові витрати, а саме витрати на правову допомогу. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не відмовлено позивачу у вклеюванні фотокартки до його паспорта, а надано письмову відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо порядку такого вклеювання. Доказів того, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою та повним переліком документів, необхідних для вклеювання до його паспорта нової фотокартки, суду не надано. При цьому лист відповідача від 20.02.2021 не порушує права, свободи або інтереси позивача, оскільки носить виключно інформативний характер. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що при зверненні із заявою і документами для вклеювання фотокартки у заявника не залишилося жодних документів на підтвердження цього звернення, а всі документи залишаються у відповідача. При цьому в аналогічних випадках органи Державної міграційної служби України надають не відмову, а саме роз`яснення, яке фактично є відмовою. Разом з тим позивач вказує про те, що за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв`язку із пропуском нею строку звернення та враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини. Також вказує на те, що дана справа відповідає ознакам викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 27.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 06.09.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач звернувся до 1-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки зв`язку із досягненням 45 річного віку. За результатом розгляду звернення позивача щодо роз`яснення порядку вклеювання нової фотокартки після 45 - річного віку, відповідач листом від 20.02.2021 повідомив, що для вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки при досягненні 25 або 45 років, особи на ім`я якої оформлений паспорт, заявник зобов`язаний подати заяву про вклеювання фото, паспорт і 2 фотокартки протягом 30 календарних днів після досягнення відповідного віку. Тобто, якщо особа досягла 25 чи 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, то паспорт, до якого не уклеєно таких фотокарток, являється недійсним та підлягає обміну на паспорт у вигляду картки відповідно до п.п. 6 п.6 Порядку №302. Поряд з цим, відповідно до п.2 розділу V тимчасового порядку, для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцяти денного строку заявник подає крім паспорта та фотокарток, відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Позивач не погоджується з такою відповіддю та вважає, що відповідач протиправно відмовив у вклеюванні нової фотокартки до його паспорта, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI). Відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Згідно пункту 8 Положення № 2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України. Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що: - прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; - паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302» (далі - Постанова № 398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456). Згідно пункту 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Згідно п.2 розділу V Порядку №456, для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку. Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток. Отже, за чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 досяг 45 - річного віку у 2018 році, однак з вимогою вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням 45-річного віку звернувся лише у 2021 році, тобто з порушенням місячного строку, визначеного у постанові № 2503-XII. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII). При цьому, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку. Таким чином за умови звернення позивача із відповідною заявою та визначеним законом переліком документів (паспорт та фотокартки) міграційний орган зобов`язаний був вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.07.2002 на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до міграційного органу із відповідною заявою. У відзиві на позов відповідачем зазначено у додатках про долучення до відзиву заяви позивача до територіального підрозділу та відповідь територіального підрозділу. Проте у матеріалах справи відсутня копія заяви позивача до міграційного органу. Натомість з відповіді 1-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 20.02.2021 вбачається, що позивач дійсно звертався до міграційного органу для вирішення питання щодо вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки. Проте міграційним органом розглянуто таку заяву позивача як звернення та роз`яснено, що якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення вiдповiдного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, то паспорт, до якого не уклеєно таких фотокарток, являється недійсним та підлягає обміну на паспорт у вигляді картки, відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачi, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним тa знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №

302. Стосовно таких роз`яснень міграційного органу колегія суддів зазначає наступне. Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.09.2017 № 822, зареєстрованим Мін`юстом України 25.10.2017 за № 1306/31174. Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка. Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій. Відповідно частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-ІV) обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Проте, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб. За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування відповідачем норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивачку до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права й свободи. З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17). Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 указала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачка мала право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 45 років, а тому її позовна заява підлягала задоволенню. При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років. Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05.12.2019 у справі № 420/270/19, від 15.01.2020 у справі № 620/1043/19, від 24.01.2020 у справі № 420/3611/19, від 31.01.2020 у справі № 200/6627/19-а, від 06.02.2020 у справі № 480/1430/19 та 31.03.2020 у справі № 460/842/19. Крім того наведені вище висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.04.2021 у справі № 620/882/20. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, оформлену листом № 0511-407/0511.2 - 21 вiд 20.02.2021 та зобов`язання управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.07.2002 на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне. Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно матеріалів справи за подання позову позивачем сплачено 908 грн, що підтверджується квитанцією від 15.03.2021 №80644, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено1362 грн, що підтверджується квитанцією від 07.07.2021 №31624. Таким чином на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 2270 грн судових витрат понесених позивачем на сплату судового збору. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У позовній заяві позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених позивачем на правову допомогу, орієнтовну суму визначено в розмірі 7000 грн. При цьому в матеріалах справи наявний ордер серії ВН №168787 виданий на підставі договору про надання правової допомоги. Проте детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в матеріалах справи відсутній. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином за відсутності опису виконаних адвокатом робіт та відповідно договору, на підставі якого такі роботи виконувалися та за відсутності доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу відсутні підстави для задоволення клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на правову допомогу. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов задовольнити повністю. Визнати протиправною відмову управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, оформлену листом № 0511-407/0511.2 - 21 вiд 20 лютого 2021 року, щодо вклеювання до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським PB УМВС України у Вінницькій області 15 липня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 - річного віку. Зобов`язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 15 липня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, вул. Івана Миколайчука, 19, м. Вінниця) 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят тисяч гривень) судових витрат понесених на сплату судового збору. У стягненні витрат на правову допомогу - відмовити. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.