Постанова 4854 № 420/12373/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12373/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо несвоєчасного розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.06.2021 року; визнати протиправною відмову Подільської міської ради Подільського району Одеської області, викладену у листі від 06.07.2021 року № 1951/1495, 1496м, у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Ліпецьке; зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області, повторно розглянути його заяву від 06.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Ліпецьке на території Подільської сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення за результатом розгляду вказаної заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Крім того, позивачем було заявлено клопотання про стягнення з відповідача понесених витрат на надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов`язав Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2021 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Крім того, суд відмовив позивачу у стягненні з Подільської міської ради Подільського району Одеської області витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови в стягненні з відповідача витрат на дання правової допомоги, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати в частині та ухвалити нове про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Приймаючи рішення про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що надані суду документи не підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката, понесені позивачем під час розгляду даної адміністративної справи № 420/12373/21 Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частинами 1 та 2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у ч.3 ст.134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат до суду надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.06.2021 року, згідно якого адвокат Опалько О.М. бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки визначені сторонами. За правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розрахунку 50 % прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України» за одну годину роботи адвоката на час розрахунку (а.с. 17). Крім того, на підтвердження понесених витрат до суду надано копію акту виконаних робіт від 15.07.2021 року (а.с.14), додатку до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.06.2021 року (а.с.15) та квитанцію від 15.07.2021 року б/н про сплату 3000,00 грн. (а.с.31). Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов (а.с.7-10), заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, заява про усунення недоліків, уточнені позови, рівно як і апеляційна скарга, підписані самим позивачем ОСОБА_1 .. При цьому, позовну заяву (а.с.1-6), заяву про усунення недоліків, а також заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу на користь позивача (а.с.64-66) від імені позивача подано представником по довіреності Чорним І.Б.. Колегія суддів зазначає, що справа взагалі не містить доказів складання ОСОБА_2 будь-яких документів процесуального характеру, що стосуються не стягнення судових витрат, а захисту прав позивача по суті спору. Крім того, з акту виконаних робіт від 15.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 було нібито: вивчено відповідь Подільської ОТГ, надано консультацію, підготовлено запит, зібрано докази до позову, вивчено судову практику, підготовлено позов, а також здійснено приїзд в м.Подільськ на зустріч з замовником та надано консультацію замовнику. Разом з тим, на підтвердження вчинення вказаних дій позивачем не надано достатніх та належних доказів, зокрема, позов не містить посилань на судову практику (в частині спору по суті), не зазначено які саме було зібрано докази до позову, тим більше з урахуванням характеру спірних правовідносин. Крім того, справа не містить доказів приїзду адвоката в м.Подільськ (квиток, тощо) на зустріч з замовником, рівно як і не надано жодних підтверджень надання консультації замовнику. При цьому, суд першої інстанції слушно зазначив, що у наданих документах не зазначено, що правова допомога надавалась безпосередньо по справі № 420/12373/21, та оплата здійснена саме по даній справі, з огляду на те, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться також і інша справа №420/12136/21 за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області. Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.