Ухвала КГС ВС № 906/762/20

УХВАЛА 19 листопада 2021 року м. Київ Справа № 906/762/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області (суддя - Сікорська Н.А.) від 25.03.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Маціщук А.В., судді - Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.) від 14.09.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення 1 076 618,78 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 076 618,78 грн боргу по оплаті за виконані будівельні роботи. 2. 23.10.2021 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

4. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Так, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

6. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

7. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

8. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, зокрема: - від 27.12.2019 у справі № 924/70/18, від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20, оскільки в порушення норм процесуального права, а саме статей 74, 76-79, 86 ГПК України суди належним чином та не в повному обсязі оцінили умови договору, наявного в матеріалах справи, не дослідили дії сторін щодо оформлення актів форми № КБ-2в, № КБ-3, а також звіт на обстеження будівель і споруд на відповідність проектно-кошторисної документації об`єкту; - від 11.10.2018 у справі № 916/446/16 щодо застосування норм частини 4 статті 879 та 882, частини 1 статті 883 ЦК України (Кодекс пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акту приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи), проте скаржник не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. - від 27.12.2019 у справі № 909/574/18, проте не зазначає норми матеріального права, не наводить, який саме висновок щодо застосування відповідних норм права зроблений у зазначеній постанові Верховного Суду та не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

9. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

10. У цьому випадку необхідно чітко вказати: - норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; - обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

11. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

12. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

13. Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).

14. Крім того, Верховний Суд зауважує, що така підстава як "суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку" стосується лише норм матеріального права (відповідно до частини 3 статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню), і не може бути підставою, якщо рішення оскаржується з підстав порушення норм процесуального права. Наведений висновок сформульовано також у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20 та від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19.

15. Натомість у разі, якщо касаційна скарга обґрунтовується порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

16. У касаційній скарзі відсутні посилання як на підставу касаційного оскарження передбаченої частиною 2 статті 287 ГПК України щодо порушення норм процесуального права, так і на будь-яку підставу із передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

17. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

18. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 288 пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 906/762/20 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 8, 16 цієї ухвали; - уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова