Постанова Львівський апеляційний суд № 463/8401/19

Справа № 463/8401/19 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 22-ц/811/1204/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М., секретарка: Скакун І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Грицка Р.Р. від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», Акціонерного товариства «Правекс-Банк» про визнання недійсними кредитного договору, договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и л а : рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», Акціонерного товариства «Правекс-Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року; зобов`язання відповідачів припинити обробку персональних даних позивача та вилучити такі дані з бази даних ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» і афільованих з ним колекторських фірм, яким вони були передані Банком у протиправний спосіб, припинити незаконне вимагання, шантаж і втручання в особисте життя; відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,0 гривень, завданої внаслідок порушення права на недоторканість особистого життя і конфіденційність особистої інформації - відмовлено. Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційні скарзі просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, є необгрунтованим, судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильного їх дослідження та оцінки, неправильне визначення відповідно до обставин правовідносин. Вказує, що при підписанні договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» і ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» (п.4.4.1, п.4.4.2), а також договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 30 березня 2011 року №30/03/2011-01 між ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» та ТзОВ «Прімоколект Капітал» (Відповідач-1) (п.6.8) колекторські фірми зобов`язані були підготувати та надіслати Боржникам (Позивачу) письмові повідомлення з мокрими печатками та оригінальними підписами про відступлення прав вимоги за кредитами та відступлення прав вимоги, чого не було зроблено. Вказане порушення чинного законодавства України ТзОВ «Кредит Капітал» та ТзОВ «КУА «Проімоколект Капітал», не виконали умов вищевказаних договорів, не дозволили йому своєчасно дізнатися про сфальсифікований Відповідачем-2 кредитний договір, ознайомитися з фальшивою кредитною справою і відповідно у визначений законом термін оскаржити незаконні дії Відповідача-1 і Відповідача-2. Зазначає, що в нього, будь-яких відносин з ПАТ КБ «Правекс-Банк» не було, він не знав, що шахрай отримав на його ім`я кредит, так як банк інформації йому про існуючий кредит не надавав, вимоги про погашення боргу не направляв, з позовом в суд про стягнення не звертався. Також вказує, що судом не було досліджено оригіналів договорів, підписів та фотографій Позичальника (шахрая) (які суттєво відрізняються від його) та не витребувано для огляду оригінал кредитної справи. Наголошує на тому, що жодних договорів чи інших правочинів він з Відповідачами 1,2 не укладав, жодних доказів на збір та обробку його персональних даних не надавав. Таким чином, жодних правовідносин між ним та Відповідачем -1 не виникало, що не отримало належної оцінки судом та не прийнято належних засобів захисту його законних інтересів Позивача в рішенні суду. В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також клопотання заявлене ОСОБА_1 у заяві від 30.10.2021 року про проведення розгляду справи у його відсутності. Колегією суддів, також, відмовлено в задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 від 30.10.2021 року, про відмову від вимог п.2 позовної заяви, зважаючи на те, що позивач такою заявою фактично має на меті змінити позовні вимоги на стадії апеляційного розгляду, що є неможливим в силу норм ЦПК України (ст.ст. 49, 367, 368, 373). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи в судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 215, 253, 257, ч.1 ст. 258, ст.ст. 261, 267, 626-628, 1054, ЦК України, п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №4, та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до кредитного договору № 251649-1-096-7, укладеного 15 травня 2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 2655,35 гривень. Станом на 26 лютого 2008 року за вказаним кредитним договором у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за період часу з 15 травня 2007 року по 15 серпня 2007 року у розмірі 8765,25 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року. Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 24 січня 2011 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», останній набув прав кредитора щодо кредитних справ, зазначених в акті приймання-передачі прав вимоги, долученому до договору. В тому числі, щодо кредитного договору № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року. Так, відповідно до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги № 30/03/2011-01 від 30 березня 2011 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», на умовах встановлених договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає сукупність належних кредиторові прав грошової вимоги (права вимоги) до боржників та прав за відповідними забезпечувальними зобов`язаннями. З витягу з акту приймання-передачі Реєстру боржників від 30 березня 2011 року до договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) № 30/03/2011-01 від 30 березня 2011 року вбачається, що до нового кредитора перейшла вимога за кредитним договором № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року у розмірі 2916,38 гривень. Суд зазначив, що вирішуючи питання про підставність позовних вимог, суд врахував, що відповідно до положень ст.256 ЦК України право особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу може бути реалізоване протягом визначеного законом строку (в межах позовної давності). Суд встановив, що про існування кредитного договору № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року та відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 дізнався 25 лютого 2011 року. Даний факт підтверджується як самим позивачем в судовому засіданні, так і відповідним зверненням позивача, яке адресоване ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал». Відтак строк позовної давності завершився 25 лютого 2014 року. Згідно довідки, виданої ГУ ДМС України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області у зв`язку із втратою попереднього паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Личаківським РВ УМВС України у Львівській області. Однак, в ході судового розгляду суд встановив, що позивач втратив паспорт громадянина України у 2007 році. Про наявність вимог до нього про погашення заборгованості дізнався у лютому 2011 року, проте жодних дій на порушення його прав з цього часу не вчинив. Зокрема, не звернувся із заявою у правоохоронні органи про вчинення злочину щодо нього, відтак строк позовної давності завершився 25 лютого 2014 року. Так, суд не здобув доказів, які б давали підстави вважати, що строк позовної давності пропущено позивачем з поважних причин, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду із позовною заявою поза межами трирічного строку позовної давності суд відмовив. Таким чином, суд прийшов до висновку, що встановлені судом фактичні обставини вказують на пропущення позивачем строку позовної давності щодо визнання недійсними кредитного договору № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року та договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року, що вказує на обґрунтованість заяви представника відповідача ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, так як строки для пред`явлення позову пропущені. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі у зв`язку з пропущенням строку позовної давності. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню. 3.10.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Компанія з управлінням активами «Прімоколект-Капітал», ПАТ КБ «Правекс-Банк», у якому просив: ?визнати недійсними та неукладеними: oкредитний договір № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року; oдоговір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом від 24 листопада 2011 року; ?зобов`язати відповідачів припинити обробку його персональних даних та вилучити такі дані з бази даних ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» і афільованих з ним колекторських фірм, яким вони були передані Банком у протиправний спосіб та припинити незаконне вимагання, шантаж і втручання в особисте і сімейне життя; ?зобов`язати Відповідачів сплатити йому 12 000 (дванадцять тисяч гривень) грн. моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на недоторканість особистого та сімейного життя і конфіденційність особистої інформації. Позов обґрунтовував тим, що у травні 2007 року при нез`ясованих обставинах ним був втрачений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області. 22 жовтня 2007 року позивач отримав новий паспорт серії НОМЕР_1 на підставі його заяви. В подальшому, йому стало відомо, що невідома особа скориставшись його паспортом громадянина України та ідентифікаційним кодом, шляхом зміни фотографії та надання таким чином недостовірної інформації банківській установі, оформила та отримала споживчий кредит у Голосіївському відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк». Документи щодо вказаного кредитного договору частково отримав лише у серпні 2019 року від ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» під час підготовки складання позовної заяви. Вважає, що кредитний договір № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року та кредитний договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року є недійними, оскільки особиста інформація, яка надавалась невідомою особою при укладенні договору на його ім`я є недостовірною. Крім цього, паспорт був недійсним на момент пред`явлення працівнику банківської установи, оскільки не була вклеєна фотографія, як цього вимагає закон після досягнення особою 25-річного віку. Підпис особи, яка звернулась із заявою про отримання кредиту та підпис в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 суттєво відрізнявся. Вказані обставини свідчать про те, що кредитний договір є недійсним, оскільки був укладений шляхом вчинення шахрайських дій невідомою особою за допомогою використання паспорта громадянина України позивача. Крім цього, ПАТ КБ «Правекс-Банк» не інформував позивача про укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року з ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», внаслідок чого останньому була передана сфальсифікована кредитна справа. Вважає, що відповідачами порушено право на обробку персональних даних про фізичну особу без її згоди. На його ім`я почали надходити листи погрозливого та ганебного змісту з вимогою сплатити кошти для погашення кредитної заборгованості. Позивач неодноразово інформував відповідачів, що договори він не укладав. Незаконність дій відповідача полягає у збиранні, зберіганні, використанні та поширенні інформації про позивача без його згоди. Наголошує, що жодних договорів чи інших правочинів не здійснював та правовідносин з відповідачами у нього відсутні. Інформація про нього та членів його сім`ї є конфіденційною і може бути поширена лише за їх згоди. Крім цього, позивач подано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви. Таке мотивує тим, що правовідносини із відповідачем ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» виникли 07 березня 2011 року повідомив про те, що невідома особа скористалася його паспортом та оформила кредитний договір на його ім`я. Будь-яких правовідносин з ПАБ КБ «Правекс-Банк» у нього не виникало, так як банк не повідомив його про існуючий кредит, вимоги про погашення заборгованості він не отримував. Про зміну кредитора його не повідомлялось також. Копії оспорюваних договорів він отримав лише 07 серпня 2019 року. Часом коли він дізнався про порушення своїх прав вважає, телефонний дзвінок співробітника ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» 09 вересня 2019 року з вимогою погасити кредитну заборгованість. Зважаючи на викладене, просив суд поновити строк звернення із вказаною позовною заявою. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору № 251649-1-096-7, укладеного 15 травня 2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 останній отримав кредит у розмірі 2655,35 гривень (а.с.20-21). Станом на 26 лютого 2008 року за вказаним кредитним договором у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за період часу з 15 травня 2007 року по 15 серпня 2007 року у розмірі 8765,25 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року (а.с.28). Укладення такого договору позивач заперечує та вказує, що у травні 2007 року при нез`ясованих обставинах ним був втрачений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області. 22 жовтня 2007 року позивач отримав новий паспорт серії НОМЕР_1 на підставі його заяви. В подальшому, йому стало відомо, що невідома особа скориставшись його паспортом громадянина України та ідентифікаційним кодом, шляхом зміни фотографії та надання таким чином недостовірної інформації банківській установі, оформила та отримала споживчий кредит у Голосіївському відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк». Також, у своїх поясненнях в суді першої інстанції, позивач вказував, що втратив паспорт у 2006-2007 роках, точної дати не знає. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину». За таких обставин позовна вимога про визнання недійсними нікчемних договорів не підлягає задоволенню. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №459/3111/15. Тому, слід вважати, що вимога про визнання недійсним та не укладеним договору кредиту, з підстав його не підписання позивачем, слід вважати неналежним способом захисту та таку слід вважати безпідставною по суті. Також, з матеріалів справи вбачається, що у таких відсутні будь-які докази про те, що позивач не підписував кредитний договір від 15.05.2007 року. Так, експертиза з цього приводу не проводилася та клопотань з цього приводу не заявлялося; в органи поліції з приводу втрати паспорта позивач не звертався та з його слів він загубив паспорт в 2006-2007 роках (про що йшлося); з заявами про вчинення кримінальних правопорушень з використанням його паспорту невідомими особами він теж не звертався (докази цього відсутні), відповідно можливість укладення кредитного договору у травні 2007 року позивачем до видачі позивачу нового паспорту у жовтні 2007 року, тобто до часу коли попередній паспорт був дійсним очевидно та однозначно виключити неможливо. Також, як вбачається із даних ідентифікаційного коду, такий є тим самим у позивача на даний час, як і вказаний у кредитному договорі (копія картки фізичної особи платника податків долучена позивачем до позовної заяви). Доводів ж та відповідно будь-яких даних про те, що документ, який підтверджує його присвоєння позивачу був втрачений, позивачем не наведено та таких не подано суду і відповідно такі дану у матеріалах справи відсутні. Відповідно відсутні будь-які докази нікчемності такого договору. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що вимога про визнання недійсним та неукладеним кредитного договору № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 рокубула безпідставною та суду слід було відмовити у задоволенні такої за безпідставністю. Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним та неукладеним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом від 24 листопада 2011 року, то слід вказати, що такого договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом від 24 листопада 2011 року не існує та такий між відповідачами не укладався. Натомість у матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 24 січня 2011 року, укладений між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги №30/03/2011-01 від 30 березня 2011 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал». З матеріалів справи, також, вбачається, що відповідачем до участі у справі залучено лише ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», однак ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», прав та обов`язків яких стосується вимога про визнання такого договору (таких договорів) недійсним (недійсними) до участі у справі не залучено як співвідповідача, хоча можливе рішення суду про задоволення позову та визнання згаданих договорів купівлі-продажу прав вимоги недійсними (що для них породило б певні наслідки) відповідно прямо впливатиме на їх права та законні інтереси, оскільки змінюватиме правовідносини, що виникли на підставі оскаржуваного договору та в подальшому змінювались. Без залучення згаданої особи, для якої таке рішення створює відповідні права та обов`язки, а саме ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та відповідно вимоги про визнання недійсним такого прямо впливає на їх права та інтереси як особи, сторонами якого вони є, оскільки змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі. Відповідно, зважаючи на вказане, позов в цій частині задоволенню знову ж не підлягав по суті за безпідставністю та судом у задоволенні позову у цій частині знову ж помилково відмовлено за спливом строку позовної давності. Враховуючи те, що вимоги позивача про визнання недійсними та неукладеними кредитного договору № 251649-1-096-7 від 15 травня 2007 року; договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом від 24 листопада 2011 року до задоволення не підлягали по суті, а також були відсутні і підстави для встановлення нікчемності кредитного договору, відтак не було і підстав для задоволення решти позовних вимог про зобов`язання відповідачів припинити обробку його персональних даних та вилучити такі дані з бази даних ТзОВ «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» і афільованих з ним колекторських фірм, яким вони були передані Банком у протиправний спосіб та припинення незаконного вимагання, шантажу і втручання в особисте і сімейне життя; зобов`язання Відповідачів сплатити йому 12 000 (дванадцять тисяч гривень) грн. моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на недоторканість особистого та сімейного життя і конфіденційність особистої інформації за безпідставністю, як похідних. Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слідзадовольнити частково. Рішення ж Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2020 року слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав, а саме за безпідставністю таких, а не через пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки суд вправі вирішувати питання про застосування строку позовної давності лише у випадку підставності позовних вимог, чого у даному випадку не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал», Акціонерного товариства «Правекс-Банк» про визнання недійсними кредитного договору, договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Т.І. Приколота М.М. Шандра