Постанова Донецький апеляційний суд № 236/2811/21

Єдиний унікальний номер 236/2811/21 Номер провадження 22-ц/804/2648/21 Номер провадження 22-ц/804/2648/21 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 18 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №236/2811/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2021 року (суддя Сердюк Н.В.), встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 10 квітня 2017 року, звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 17669,02 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 9985,71 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2021 року та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 16 червня 2020 року по справі №910/5953/17, в якій зазначено, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця». В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача обставин непереборної сили. Чинним законодавством не передбачено можливості існування обставин непереборної сили, такий висновок викладено у постанові Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/13925/18-а. Матеріали справи містять належні письмові докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем. Посилається на постанови Верховного Суду України №6-364цс16 від 23 березня 2016 року, № 6-383цс15 від 11 травня 2016 року, №6-948цс16 від 25 травня 2016 року. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від АТ «Українська залізниця» до Донецького апеляційного суду надійшов відзив, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та підстави для його скасування відсутні. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11 квітня 1988 року по 10 квітня 2017 року працювала у СП ДП «Донецька залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . 10 квітня 2017 року на підставі наказу від 10 квітня 2017 № 28-ОС ОСОБА_1 звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений старшим інспектором кадрів ДП «Донецька залізниця». На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачкою надані суду розрахункові листи (табуляграми) за лютий-липень 2016 року, в яких зазначені суми «всього нараховано»: лютий 2016 року - 2298,16 гривень, березень 2016 року 3351,76 гривень, квітень 2016 року 2948,45 гривень, травень 2016 року 3894,67 гривень, липень 2016 року - 2954,64 гривень, зазначені розрахункові листи (табуляграми) видані «Вокзал Донецьк» Державного підприємства «Д.З.» (код ЄДРПОУ 01076235). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають. в тому числі, з трудових відносин. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Донецька залізниця» не бере участь в процедурі реорганізації та правонаступництва АТ «Українська залізниця», а тому АТ «Українська залізниця» не стало її правонаступником і не має обов`язків перед позивачем. Погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна за наступних підстав. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постановою Кабінету Міністрів України № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено наступні етапи проведення реорганізації: 1) інвентаризація майна юридичних осіб, які підлягають злиттю, та складення передавального акта, 2) затвердження статуту нової юридичної особи (АТ «Укрзалізниця»), 3) державна реєстрація АТ «Укрзалізниця»; 4) припинення державних підприємств залізничного транспорту. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17. Отже висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язку у АТ «Укрзалізниця» перед позивачем не відповідає фактичним обставинам та наведеним вище нормам. Встановлено, що ОСОБА_1 з 11 квітня 1988 року по 10 квітня 2017 року працювала у СП ДП «Донецька залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . (а.с. 12-15) 10 квітня 2017 року на підставі наказу від 10 квітня 2017 № 28-ОС ОСОБА_1 звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений старшим інспектором кадрів ДП «Донецька залізниця». (а.с. 12-15) Частиною 4 статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України). Так, за змістом частин 1, 2, 4, 6 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Позивачем, на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі, надано розрахункові листи (табуляграми) за лютий-липень 2016 року, в яких зазначені суми «всього нараховано»: лютий 2016 року - 2298,16 гривень, березень 2016 року 3351,76 гривень, квітень 2016 року 2948,45 гривень, травень 2016 року 3894,67 гривень, липень 2016 року - 2954,64 гривень. (а.с. 16-21) Зазначені розрахункові листи (табуляграми) видані «Вокзал Ясинувата» Державного підприємства "Д.З." (код ЄДРПОУ 01076235). Також надана довідка про заборгованість по заробітній платі №05/717 від 19 квітня 2017 року, яка містить штамп Вокзал Ясинувата ДП «Донецька залізниця» та містить підпис начальника вокзалу Аліпи О.Г. (а.с.22) Зазначені письмові докази не можуть бути прийняті до уваги як належні докази, оскільки постановою КМУ від 2 вересня 2015 року за № 735 був затверджений Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство стало правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, тобто станом на день видачі довідки від 19 квітня 2017 року правонаступником ДП «Українська залізниця» було ПАТ «Українська залізниця». Сам по собі факт звільнення позивача з підприємства відповідача не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем по справі не доведено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду України №6-364цс16 від 23 березня 2016 року, № 6-383цс15 від 11 травня 2016 року, №6-948цс16 від 25 травня 2016 року є необґрунтованими, оскільки стосуються інших обставин. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/13925/18-а, є помилковими, оскільки зазначена справа не розглядалася Верховним Судом. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстава. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2021 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року. Головуючий О.І. Корчиста