Постанова Київський апеляційний суд № 757/21181/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 року м. Київ справа № 757/21181/20-ц провадження № 22-ц/824/1341/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Чаруковського Романа Володимировича на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року у складі судді Литвинової І. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30 червня 2017 року по день ухвалення рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 30 червня 2017 року ОСОБА_1 була звільнена за згодою сторін з ПАТ «Українська залізниця» на підставі наказу №11299/ДМ-ОС, де працювала оглядачем вагонів у регіональній філії роботодавця, яка не має статусу юридичної особи. Вказувала, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 липня 2019 року, зміненим постановою Донецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, у справі №229/3113/19 стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму одноразової матеріальної допомоги при народженні дитини у розмірі 22 269,38 грн у якості остаточного розрахунку при звільненні. Стверджувала, що зазначене рішення суду вже набрало законної сили, проте відповідачем досі не виконано, що підтверджується листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 травня 2020 року. У зв`язку з указаними обставинами, вважала, що має право на стягнення з відповідача на свою користь розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що з дати звільнення і до моменту звернення до суду з позовом становить 153 866 грн та передбачено ст. 117 КзПП України. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період затримки з 30 серпня 2017 по 26 серпня 2020 року у розмірі 175 480 грн. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, 04 грудня 2020 року представник відповідача Івченко В.П. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Стверджує, що на момент звільнення позивача і по теперішній час існують обставини непереборної сили, пов`язані з військовим конфліктом, що завдали збитків як підприємству так і його працівникам, у зв`язку з чим ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені законом, про проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. На підтвердження своєї позиції звертає увагу колегії суддів на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2020 року у справі №236/396/18. Позивач не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 11 липня 2016 року по 30 серпня 2017 року остання перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду оглядача вагонів виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо», проте після звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом установлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 11 липня 2016 року по 30 серпня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду оглядача вагонів виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо». Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства. 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін згідно з пунктом 1 ст. 36 КЗпП України. Постановою Донецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі №229/3113/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при народженні дитини, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством «Українська залізниця», встановлено розмір середньоденної (годинної) заробітної плати позивача - 26,75 грн/год. при восьмигодинному робочому дні. Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно зі статтею 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Зважаючи на вимоги позивача - виплата суми середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства. Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)». Вказане відповідає позиції колегії Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18. Отже, встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, колегія суддів доходить висновку про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті позивачу заробітної плати при звільненні. На підставі викладеного, колегія суддів уважає, що у задоволенні позовних слід відмовити, оскільки стороною позивача не доведено, що невиплата заробітної плати сталася з вини відповідача з урахуванням висновку ТПП України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця», яким засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. Таким чином, вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду частково та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частини першої вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 632,20 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Чаруковського Романа Володимировича- задовольнити. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 632,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик