Постанова 4824 № 756/11440/21

Справа № 756/11440/21 Головуючий у І інстанції Жук М.В. Провадження № 33/824/5026/2021 Доповідач у 2 інстанції Дрига А.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Александрова Д.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Александрова Д.О. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 13 червня 2021 року приблизно о 16 годині 45 хвилин в м. Києві по просп. Мінському, 150-А, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat Variant», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді, захисник Александров Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження по справі через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та у зв`язку із станом крайньої необхідності, в умовах якої діяв ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення в стані крайньої необхідності, оскільки поспішав додому за жінкою, яка є онкохворою, готувалася до планової операції та у неї стався приступ болю і ОСОБА_1 повинен був завести її в лікарню, про що він повідомив працівників поліції. Також апелянт зазначає, що в порушення ст. 266 КУпАП в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, після зупинки його не відсторонили від подальшого керування транспортним засобом, поліція не залучила двох свідків під час складання протоколу та фіксації відмови. Крім того, захисник зазначає, що дружина ОСОБА_1 , є інвалідом 3 групи довічно, теща інвалідом 2 групи довічно, обидві потребують постійного коштовного лікування. Окрім дружини та тещі на утриманні ОСОБА_1 перебуває дитина 2015 року народження та матір. До адміністративної відповідальності притягується вперше. Перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Александрова Д.О., які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №219477від 13 червня 2021 року (а.с.1) та відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, який був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.2). В судовому засіданні апеляційним судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення. З вказаного відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у поліцейського були підстави вважати, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, про що поліцейській повідомив ОСОБА_1 та у зв`язку з чим запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп`яніння, зазначивши при цьому, що самостійно пройде тест у лікаря-нарколога. При цьому суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вимогам законодавства через те, що поліція не залучила двох свідків під час складання протоколу та фіксації відмови, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп`яніння проводиться в присутності двох свідків в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Твердження апелянта про невиконання працівниками патрульної поліції вимог ст. 266 КУпАП щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом жодним чином не спростовує його вини у порушенні п.2.5 ПДР України, а лише свідчить про неналежне виконання уповноваженими особами патрульної поліції своїх обов`язків. Не спростовують також вини ОСОБА_1 у невиконанні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у справі направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. Таким чином, перевіркою матеріалів справи не встановлено таких порушень працівниками поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що до ОСОБА_1 повинні бути застосовані положення ст. 18 КУпАП, оскільки він діяв в стані крайньої необхідності, також є безпідставними. Так, згідно ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження доводів апелянта, що дії ОСОБА_1 вчинені в умовах крайньої необхідності. Отже, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, не може бути визнано таким, що вчинене у стані крайньої необхідності. Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, а також в протоколі про адміністративне правопорушення. Натомість, будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді обставин матеріали справи не містять та апеляційному суду не надано. З урахуванням викладеного вважаю, що доводи апеляційної скарги захисника Александрова Д.О. не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а відтак підстав для її задоволення апеляційний суд не вбачає. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачаю. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича - залишити без задоволення. Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Дрига