Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/1077/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/1077/21 Провадження № 22-ц/4820/1768/21 Категорія: 19, 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №683/1077/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року (суддя Кутасевич О.Г.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) вказувало, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Заяву №б/н від 05.09.2018 та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування і обслуговування картрахунку, який в подальшому було збільшено до 13000 грн. Позивач зазначав, що ним виконанні взяті на себе зобов`язання за Договором, тоді як відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 17.03.2021 виникла заборгованість у розмірі 14242,64 грн, з яких: 11239,22 грн заборгованість за тілом кредиту; 3003,42 грн заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 05.09.2018 у розмірі 14242,64 грн станом на 17.03.2021 та судові витрати. Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05.09.2018, яка утворилась станом на 17.03.2021, в сумі 9133 грн 28 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1455 грн 75 коп судового збору. Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення частини заборгованості за тілом кредиту, відсотків та прострочених відсотків, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що 05.09.2018 ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту, де в кінці цього паспорту було зазначено про підтвердження отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, що містить умови кредитування є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, що підтверджено постановами Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №750/6058/17-ц, від 23.12.2019 по справі №572/1169/17, від 12.02.2020 по справі №382/327/18-ц, від 26.02.2020 по справі №355/1091/17. Банк зазначає, що 16.05.2018 відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку НОМЕР_1 , на яку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 500 грн, який в подальшому був збільшений до 13000 грн. Із виписки по рахунку прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримав кредитну картку, частково погашав заборгованість і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору і заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не надходило. Разом з тим, як зазначає Банк, питання щодо підписання відповідачем договору не відноситься до предмету заявленого позову. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів на спростування заборгованості по кредиту згідно правочину. Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно звільнив боржника від сплати відсотків з урахуванням того, що відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним, відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача. Крім того, факт ознайомлення позичальника з умовою щодо сплати відсотків за кредитом підтверджується підписаним ним паспортом споживчого кредиту. Також, апелянт посилається на те, що судом не враховано висновки щодо застосування норми права, а саме ч.2 ст. 530 ЦК України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд скасувати заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції встановлено, що факт укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») і ОСОБА_1 кредитного договору від 05 вересня 2018 року підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, відповідно до якої останній у повному обсязі приєднався до Умов та Правил, які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого позичальник отримав шляхом самостійного роздрукування (а.с. 14). Як слідує із довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу надавалася картка: № НОМЕР_2 терміном дії до лютого 2021 року (а.с. 13). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останньому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5500 грн, який 22.10.2018 збільшився до 7000 грн, 23.10.2018 зменшився до 7000 грн, 31.05.2019 збільшився до 13000 грн, 13.08.2019 зменшився до 12476,63 грн, 14.04.2020 зменшився до 12476,63 грн, 27.04.2020 зменшився до 12476,63 грн, 08.05.2020 зменшився до 12476,63 грн, 19.05.2020 зменшився до 12476,63 грн, 01.06.2020 зменшився до 12476,63 грн, 15.06.2020 зменшився до 11653,85 грн, 30.06.2020 зменшився до 11628,85 грн, 13.07.2020 зменшився до 11628,85 грн, 24.07.2020 зменшився до 11628,85 грн, 06.08.2020 зменшився до 11628,85 грн, 17.08.2020 зменшився до 11628,85 грн, 28.08.2020 зменшився до 11628,85 грн та 07.09.2020 зменшився до 0,00 грн (а.с.12). З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість (а.с. 73-76). За розрахунками Банку, доданим до позову, станом на 17.03.2021 відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 14242,64 грн, із них: 11239,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3003,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.9-11). Відповідно до ч 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, стягуючи з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 9133,28 грн, Старокостянтинівський районний суд виходив з доведеності факту отримання позичальником кредитних коштів в зазначеному розмірі та неналежного виконання останнім своїх кредитних зобов`язань. Відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитом в розмірі 2105,94 грн та заборгованості по процентам в розмірі 3003,42 грн, суд вважав недоведеним наявності такого розміру заборгованості по кредиту та не доведено узгодження сторонами кредитного договору такої істотної умови договору, як розмір відсотків за користування кредитними коштами. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог апеляційним судом не переглядається, адже учасниками справи не оскаржується. Оскільки апелянтом оскаржується рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача 2105,94 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту (11239,22 грн (позовні вимоги) 9133,28 грн (заборгованість за простроченим тілом кредиту, що задоволена судом першої інстанції)) та 3003,42 грн заборгованості за простроченими відсотками. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 2105,94 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 3003,42 грн заборгованості за простроченими відсотками виходячи з недоведеності позивачем наявності такої заборгованості. Так, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.09.2018, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Протоколу №30 засідання Правління від 31.07.2018, блок 9, копію паспорту споживчого кредиту, як невід`ємні частини кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці: витяг із Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Протоколу №30 засідання Правління від 31.07.2018, блок 9 (а.с. 17-62) розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та саме в зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування. Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Отже, Умови та правилами надання банківських послуг, що почали діяти з 31.07.2018 не є складовою кредитного договору, що укладений між сторонами, оскільки не підписані відповідачем. Також, суд першої інстанції вірно виходив з того, що копія паспорту споживчого кредиту, що доданий Банком до позовної заяви не є невід`ємною частиною кредитного договору, що укладено між сторонами та не є узгодженням сторонами цього кредитного договору умов сплати відсотків за користування кредитними коштами. Адже паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» укладенню кредитного договору з позичальником, так як передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить застереження, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Також вказано, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною лише до 05.09.2018. А тому, паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про те, які саме із зазначених у ньому умов: відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці до 50000 грн чи до 75000 грн, яка процентна ставка за межами пільгового періоду, відсотків річних 43,2% чи 42 % річних були прийняті відповідачем. Враховуючи вищевикладене, оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України наданий позивачем копію паспорту споживчого кредиту від 05.09.2018, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем законних підстав для стягнення із відповідача заборгованості по простроченим відсоткам за місячною процентною ставкою за період з 05.09.2018 по 31.07.2020 в розмірі 3,50% та за період з 01.08.2020 по 17.03.2021 в розмірі 3,40%. Встановивши, що сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 694,49 грн та 1411,45 грн безпідставно зараховано Банком на погашення заборгованості по нарахованим та простроченим відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 05.09.2018 (а.с. 9-11), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність підстав для стягнення із відповідача 2105,94 грн заборгованості по кредиту (11239,22 грн (позовні вимоги) 9133,28 грн (заборгованість за простроченим тілом кредиту, що задоволена судом першої інстанції)). І розмір зазначених сум апелянтом не оспорюється. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у стягненні із відповідача заборгованості по прострочених тіла і відсотків за користування кредитними коштами є безпідставними. Оцінюючи посилання апелянта на не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду по справах №755/7704/15-ц від 23.01.2018 та №159/2146/15-ц від 26.09.2018, №189/2109/18 від 22.07.2020, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже судом у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надано оцінку розрахунку заборгованості за договором №б/н від 05.09.2018, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 17.03.2021 і судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення наведено власний розрахунок заборгованості відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» по зазначеному кредитному договору. І ці доводи зводяться до словесної незгоди апелянта із оцінкою судом зазначеного письмового доказу. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 02.12.2020 (справа №284/157/20-ц), але вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки паспорт споживчого кредиту передує відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» укладенню кредитного договору з позичальником, так як містить узагальнену інформацію про умови кредитування і орієнтовну загальну вартість кредиту та передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і містить застереження, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Та зазначено, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність і є актуальною лише до визначеної дати. З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих позивачем доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 17 листопада 2021 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай