Постанова 4805 № 285/1790/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1790/20 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г. Категорія 42 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б. суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження в м.Житомирі цивільну справу №285/1790/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Заполовської Т.Г.,- В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 10 листопада 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору він надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 28 квітня 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 41144 грн. 92 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 24606 грн. 66 коп., в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 689 грн. 19 коп. та 23917 грн. 47 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 7583 грн. 07 коп.; пені у розмірі 6519 грн. 72 коп.; 500 грн. штрафу ( фіксована частина) та 1935 грн. 47 коп. штрафу ( процентна складова). Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 41144 грн. 92 коп. заборгованості за кредитним договором. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 689 грн. 19 коп. заборгованості за кредитним договором та судовий збір у розмірі 2102 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, він висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність при цьому підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачеві відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка у подальшому була активована ОСОБА_1 . Він з власної ініціативи користувався кредитними коштами, однак не виконував умови договору щодо своєчасного повернення тіла кредиту. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ ПриватБанк. На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Тарифів банку і Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті privatbank.ua/terms/. Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 28 квітня 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 41144 грн. 92 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 24606 грн. 66 коп., в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 689 грн. 19 коп. та 23917 грн. 47 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 7583 грн. 07 коп. заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України; пені у розмірі 6519 грн. 72 коп.; 500 грн. штрафу ( фіксована частина) та 1935 грн. 47 коп. штрафу ( процентна складова). Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Наявні в матеріалах справи витяги з Тарифів і Умов та правил надання банківських послуг передбачають можливість нарахування неустойки у разі порушення зобов`язань. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови й Тарифи були надані відповідачеві для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні анкети-заяви. Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін щодо нарахування неустойки надані банком витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору. Надані позивачем Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й умови та порядок нарахування пені і штрафів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Таким чином, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 6519 грн. 72 коп. пені та штрафів у розмірі 500 грн. ( фіксована частина) й 1935 грн. 47 коп. ( процентна складова). Вірним також є й висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Так, відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, протягом строку дії договору позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю відсотки за користування позикою, а також передбачену договором неустойку за неналежне виконання кредитних зобов`язань. Після закінчення строку кредитування права кредитодавця можуть бути захищені шляхом нарахування відсотків у порядку, передбаченому ч.2 ст.625 ЦК України. Надана банком довідка свідчить про те, що термін дії картки, яка була видана відповідачеві на підставі його заяви від 10 листопада 2016 року, встановлений до травня 2022 року. Отже, на час звернення до суду з цим позовом строк повернення всієї суми боргу ще не закінчився, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України та стягнення трьох процентів річних протягом строку дії кредитного договору. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати простроченого тіла кредиту у розмірі 23917 грн. 47 коп. Так, долучена до матеріалів справи довідка АТ КБ « ПриватБанк» свідчить про те, що на підставі поданої відповідачем заяви йому видані кредитні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Досліджена судом виписка з рахунку містить інформацію про те, що відповідач здійснив активацію цих кредитних карток, користувався кредитними коштами з власної ініціативи, отримував банківську послугу « Оплата частинами», частково погашав заборгованість за договором. У вказаній виписці також міститься інформація про те, що кредитний ліміт неодноразово збільшувався та станом на 26 червня 2018 року був встановлений на рівні 9500 грн., а загальний розмір заборгованості зі сплати тіла кредиту становить 24606 грн. 66 коп. Наявний в матеріалах справи розрахунок свідчить про те, що заборгованість за тілом кредиту становить 24606 грн. 66 коп. Доказів на спростування розміру заборгованості суду не надано. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Водночас, пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка з рахунку є належним доказом щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, про що неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 22 вересня 2021 року у справі №128/2267/20-ц та ін.) . Враховуючи ту обставину, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також з огляду на зміст ч.2 ст.530 ЦК України, якою перебачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 24606 грн. 66 коп. Однак, при вирішенні спору суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведене та стягнув лише 689 грн. 19 коп. заборгованості зі сплати поточного тіла кредиту. Таким чином, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення,- про стягнення з відповідача на користь АТ КБ « ПриватБанк» 23917 грн. 47 коп. Оскільки позовні вимоги задоволено частково ( на 59,80 %) на користь позивача також підлягає стягненню 1256 грн. 99 коп. судового збору, розмір якого обчислений пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищезазначене, рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь АТ КБ « ПриватБанк», з 2102 грн. до 1256 грн. 99 коп. Рішення в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, отже не є предметом апеляційного перегляду. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків, пені та штрафів, рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 268,367,374, 376,381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати простроченого тіла кредиту, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, №1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість зі сплати простроченого тіла кредиту у розмірі 23917 грн. 47 коп. Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків, пені та штрафів,- залишити без змін. Рішення в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк», з 2102 грн. до 1256 грн. 99 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді :