Постанова 4805 № 288/870/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/870/20 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 21 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О. Ю. суддів Галацевич О.М. Григорусь Н.Й. при секретарі Бірюченко Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу № 288/870/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаража) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І. у смт.Попільня, встановив: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаража). В обґрунтування позову зазначила, що вона з 2009 року є власницею земельної ділянки площею 0,25га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142 за адресою: АДРЕСА_1 . Її покійна мати ОСОБА_3 , яка проживала разом з нею за цією адресою, дозволила сестрі позивачки і іншій своїй дочці ОСОБА_2 тимчасово розмістити на земельній ділянці металевий гараж. Після смерті матері, з 2014 року відповідачка почала використовувати даний гараж, як тимчасове житло, а в 2019 році облаштувала фундамент та здійснила спробу завезти на територію присадибної ділянки будівельні матеріали для облаштування капітальних стін по периметру гаража. Відповідачка ігнорує заперечення позивачки щодо таких дій, добровільно здійснити демонтаж гаражу відмовляється, чим створює перешкоди у користуванні власністю. Рішенням Попільнянського районного суду Житомираської області від 09 серпня 2021 року в задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що факт порушення її прав власника земельної ділянки доведено, гараж є тимчасовою спорудою, а не нерухомим майном, відповідачка ігнорує її вимоги про звільнення земельної ділянки. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 18 листопада 2009 року є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , а на підставі державного акту серії ЯМ № 185696 виданого 28 вересня 2012 року - власницею земельної ділянки площею 0,25га кадастровий номер 1824783000:03:005:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель за цією адресою. Згідно довідки Попільнянської селищної ради №244 від 06.10.2020 на земельній ділянці з кадастровим номером1824783000:03:005:0142, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , знаходиться металевий гараж, у якому проживає ОСОБА_2 (а.с.53). ОСОБА_2 в судовому засіданні 09 серпня 2021 року не заперечувала тієї обставини, що нею встановлено металевий гараж на земельній ділянці при будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше належала її матері, а тепер належить позивачці. Пояснила, що вона користується ним і вважає, що має право користуватися, оскільки вважає незаконним договір дарування будинку, про який вона дізналась лише у 2020 році. Як передбачено ч.1 ст. 319, ч.1 ст.321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України). Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Частина 7 ст.376 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки право на позов за даною нормою має виключно орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а самочинне будівництво на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності іншої особи, не може бути приведено до легітимного стану шляхом перебудови. Висновок суду першої інстанції про те, що права ОСОБА_1 не порушені, і що для вирішенні спору необхідні спеціальні знання і висновок експертизи, суперечить обставинам справи. За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,25га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаража). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2100грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Судді: