Постанова 4852 № 280/3632/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/3632/21 (суддя Сіпака А.В., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду 28 липня 2021 року у справі №280/3632/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 06 травня 2021 року звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №923180131700 від 09.03.2021 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій визначеного в довідці прокуратури Запорізької області від 05.03.2020 №18-122вих-20, без обмеження її максимального розміру пенсії, відповідно до вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Позов обґрунтовано тим, що після перерахунку пенсії позивача відповідач протиправно зменшив позивачу відсотковий розмір пенсії з 90% на 60% із застосуванням обмеження максимальним розміром. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 28 липня 2021 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправним та скасував рішення № 923180131700 від 09.03.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, та статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з 01 жовтня 2020 року з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Запорізької обласної прокуратури від 05.03.2020 №18-122вих-20. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Запорізької обласної прокуратури від 05.03.2020 №18-122вих-20. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія йому призначена у 2006 році за Законом №1789-ХІІ, тому до його пенсії не може застосовуватися відсотковий розмір (60 відсотків), визначений Законом №1697-VІІ. Також, суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти нову постанову, якою у задоволенні відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перерахунок пенсії позивача здійснено у відповідності до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, при цьому зазначений закон встановлює, що пенсія працівникам прокуратури визначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а тому застосовуватися відсотковий розмір визначений Законом №1789-ХІІ підстав немає. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосування обмеження максимальним розміром перерахованої позивачу пенсії призводить до звуження його Конституційних прав. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати (а.с. 10,11). Запорізькою обласною прокуратурою 05.03.2020 видано позивачу довідку №18-122вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій (а.с.12). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі №280/2424/20, яке набрало законної сили 02.03.2021 року, зі змінами внесеними постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року, зобов`язано Головне управління здійснити ОСОБА_1 01.01.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, на підставі довідки №18-122. вих-20 від 05.03.2020, виданої прокуратурою Запорізької області, з урахуванням раніше проведених виплат. На підставі зазначеного рішення суду та довідки прокуратури Запорізької області від 0503.2020 № 18-122 вих.-20, позивачу здійснено перерахунок пенсії, що підтверджується рішенням № 923180131700 від 09.03.2021 року (а.с.15Б). Перерахунок пенсії проведено з 01.01.2020 року, відповідно до ст. 86 Закону № 1697, в розмірі 60 відсотків від місячної (чинної) заробітної плати. Виплата пенсії проводиться виходячи із максимального розміру пенсії, визначеного як 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та складає з 01.01.2020 - 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690.00 грн (а.с.15Б). Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017р №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою були збільшені посадові оклади працівників прокуратури та деякі інші доплати, а також на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019. За результатами розгляду заяви Пологівським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.04.2021 року № 4113-3421/П-02/8-0800/21 було повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії (а.с.15-15А). У відповіді відповідач повідомив, що відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини 20 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення. Частина 20 ст.86 цього Закону підлягає застосуванню в первинній редакції з 13.12.2019 та зазначив, що за таких обставин ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що набрала чинності 13.12.2019 року, не підлягає застосуванню до правовідносин (фактів підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури) які мали місце до 13.12.2019 року. Відповідач вказав що, розрахунок пенсії проведено у розмірі 60 відсотків від місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-V11 та виплата пенсії проводиться із максимального розміру пенсії, визначеного як 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та надав рішення № 923180131700 від 09.03.2021 року (а.с.15Б). Правомірність дій відповідача щодо зменшення під час перерахунку пенсії позивача її розміру з 90% до 60% від суми місячної заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14.09.2020 року ухвалено рішення у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021р. У цій зразковій справі, Верховним Судом зроблено висновок щодо норм, що підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019. За результатом розгляду зразкової справи №560/2120/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657). Так, в частині визначення права позивача на перерахунок пенсії, рішення суду першої інстанції не оскаржується. Щодо визначення відсоткового розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. З матеріалів справи вбачається, що позивач з 29.09.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати (а.с.10). 14 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII. Частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Тобто, за умовами Закону №1697-VII розмір пенсії особам, яким її призначено за цим законом визначено на рівні 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. При цьому, розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ. Конституційний Суд України у Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) вказав, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на соціальне забезпечення відповідно до структури та ресурсів держави. Тому види і розміри соціальних послуг та виплат встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Конституційний Суд України у пунктах 2, 3 свого рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю. Таке трактування узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та №29465/04), від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (№ 68385/10), від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey v. Ireland» (№ 6289/73), від 12 жовтня 2004 року у справі «Kjartan Аsundsson v. Iceland» (№ 60669/00), від 14 лютого 2012 року у справі «Arras and Others v. Italy» (№ 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі «Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others» (№ C-258/14). Держава зменшуючи відсотковий розмір пенсії особам, яким її призначено за Законом №1697-VII по відношенню до відсоткового розміру пенсії, що визначався Законом №1789-ХІІ, враховувала існуючі фінансово-економічні можливості Держави для можливості подальшого забезпечення соціальним захистом громадян, яким призначено пенсії за цим Законом та те, що розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ. У спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється пенсія, оскільки в такому випадку особи, яким пенсія призначається за Законом №1697-VII набудуть права на її обрахунок на рівні 60 відсотків від складових заробітної плати визначеної Законом №1697-VII, в той час як особи, пенсію яким призначено на умовах Закону №1789-ХІІ ставлять питання щодо перерахунку їм пенсії на відсотковому рівні визначеному Законом №1789-ХІІ (від 80 відсотків до 90 відсотків) із застосуванням складових заробітної плати визначеної новим Законом №1697-VII. Такий підхід до застосування положень Законів №1789-ХІІ і №1697-VII порушує принцип правової визначеності для осіб, яким призначається пенсії за мовами нового Закону та поставить їх у менш сприятливе становище по відношенню до осіб, яким пенсія була призначена на умовах Закону №1789-ХІІ. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що такий підхід до застосування положень Законів №1789-ХІІ і №1697-VII не буде суперечити положенням статті 22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, враховуючи наступне. Вирішуючи цей спір по суті, суд враховує суть, зміст, характер спору, що виник між учасниками публічно-правових відносин. Так, у зв`язку із введенням в дію Закону №1697-VII виникла суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів Враховуючи таку різницю, після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ) 2019 у пенсіонерів органів прокуратури виникло право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням зарплати діючих прокурорів. Отже, позивач набув право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням зарплати діючих прокурорів і такий перерахунок має здійснюватися за правилами Закону №1697-VII, в тому числі застосуванню відсоткового розміру пенсії за цим законом. Розділом XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Такий підхід застосування норм права до виплати перерахованих пенсії відповідає положенням статті 22 Конституції України та застосовується до пенсії незалежно на підставі якого закону перераховується така пенсія. Враховуючи зазначене, у разі якщо розмір пенсії позивача зменшиться при її перерахунку за правилами Закону №1697-VII з урахуванням відсоткового розміру визначеного цим Законом, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, тобто в розмірі обрахованому за правилами Закону №1789-ХІІ, а тому порушень положення статті 22 Конституції України Державою не допущено. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права безпідставно зобов`язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Запорізької обласної прокуратури від 05.03.2020 №18-122вих-20 із розрахунку 90%, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із відмовою у задоволенні цієї частини позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині протиправності дій відповідача щодо застосування обмеження максимальним розміром перерахованої позивачу пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з частиною 14 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Як встановлено пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п`ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев`ятнадцятою - двадцять третьою». Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року. Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується. Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року). Дію вказаної норм продовжено. Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. На момент звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24 липня 2018 року у справі № 554/10456/16-а та у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно. Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України (на момент виникнення спірних правовідносин), який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, із скасуванням рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині позовних вимог прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду 28 липня 2021 року у справі №280/3632/21, скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення № 923180131700 від 09.03.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, та статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з 01 жовтня 2020 року з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Запорізької обласної прокуратури від 05.03.2020 №18-122вих-20 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Запорізької обласної прокуратури від 05.03.2020 №18-122вих-20 та в цій частині позовних вимог прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №280/3632/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко