Постанова Донецький апеляційний суд № 264/4999/21

33/804/486/21 264/4999/21 Суддя першої інстанції: Мирошниченко Ю.М. 33/804/486/21 Суддя доповідач: Топчій Т.В. 264/4999/21 Категорія: ст. 130 ч.1 КпАП України П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 11 листопада 2021 року м. Маріуполь Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Марченка М.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Косенко С.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючий, мешкаючий в АДРЕСА_1 ,- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,- ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 141828 від 09.07.2021 року, складеного поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Донецькій області рядовим поліції Шулаковим Д.О., ОСОБА_1 08.07.2021 року о 23 год. 58 хв., керував автомобілем марки «ВАЗ 21074», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Маміна-Сибіряка, 2 в Кальміуському районі м. Маріуполя, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), що згідно п. п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції стало підставою для вимоги про проходження відповідно до встановленого п.п. 6, 7 вище зазначеної Інструкції порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів або медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, від яких він відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погодившись з постановою суду, захисник Косенко С.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову суду скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що копію постанови отримав 16.08.2021 року, про що міститься його підпис на розписці. Зазначає, що зупинення транспортного засобу ВАЗ 21074 днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 не відповідало нормам чинного законодавства, оскільки його було зупинено екіпажем служби БДР, яка згідно до Глави 16 КУпАП та Положення про службу безпеки дорожнього руху Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом МВС України від 18.09.2018 року №764, не уповноважена на зупинку транспортних засобів та розгляд справ про адміністративне правопорушення. Вважає не доведеним належними та допустимими доказами факт технічної несправності ТЗ ВАЗ 21074 днз НОМЕР_1 - тріщини в зоні роботи склоочисника - на момент його зупинення, оскільки з долученої до матеріалів справи фотографії тріщини на лобовому склі не можливо встановити, що вона знаходиться саме на лобовому склі ТЗ ВАЗ 21074 днз НОМЕР_1 . Оспорює причини зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Захисник зазначає, що під час оформлення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 141828 від 09.07.2021 року працівниками поліції не дотримано вимог КУпАП та п.9 Розділу III Інструкції. Вказує, що матеріали провадження не містять належних та допустимих доказів повідомлення поліцейським ОСОБА_1 про його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Не було оголошено про права та обов`язки свідкам, залученим до складення адміністративного протоколу, а також про їх відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Вказує, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Згідно до долучених відеозаписів спочатку ОСОБА_1 погодився на проходження медичного огляду у відповідному медичному закладі, тому працівники поліції повинні були провести його обстеження в медичному закладі, а не складати протокол про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Зауважує, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, порушено вимоги Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НІГУ №100 від 03.02.2016 р. з наступних підстав. Запис з відеореєстратора з місця подій переривається, надані суду відеозаписи мають суттєві «розриви» у часі, зокрема, взагалі не відображено моменту відколи працівники поліції прибули на місце зупинки ТЗ, що саме відбувалося на місці зупинки ТЗ за період часу з 23:58 по 00:30 тощо. Вважає, що працівниками УПП ДПП в Донецькій області було фактично здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 з порушенням приписів ст.261 та 263 КУпАП. Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Косенко С.С. у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце апеляційного перегляду провадження, надали заяву, в якій підтримали апеляційну скаргу, просили розглянути справу у їх відсутності. Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви суду Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні 11.08.2021 року при розгляді справи про адміністративне правопорушення (а/с 17), хоча особисто отримав повідомлення про виклик до суду, що підтверджується розпискою про його отримання (а.с.16), судове рішення було постановлено 11.08.2021 року у його відсутність, копію оскаржуваного рішення він отримав 16.08.2021 року, після чого він звернувся за правовою допомогою до адвоката Косенко С.С., який ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення 19.08.2021 року. 28.08.2021 року захисник подав апеляційну скаргу на постанову суду до суду першої інстанції, тобто після передбаченого законом десятиденного строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску строку поважними. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У даному випадку суд розглянув провадження з додержанням положень ст. 268 КУпАП у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка була належним чином сповіщена про час та місце розгляду справи ( а/с 16.) Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Аналізуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, вважаю можливим поновити строк захиснику на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки судове рішення було постановлено у відсутності сторони захисту. Згідно ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.08.2021 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 відповідає вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП, справу суддею розглянуто відповідно до вимог ст. 280 КУпАП. В ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 08.07.2021 року о 23 год. 58 хв. керував автомобілем марки «ВАЗ 21074», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Маміна-Сибіряка, 2 в Кальміуському районі м. Маріуполя, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на місці та у спеціальних медичних закладах відмовився у присутності двох свідків в установленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог розділу І-II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, передбаченими в 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до роз`яснень п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. підтверджується доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 141828 від 09.07.2021 року (а/с 2); - довідками щодо відсутності повторності правопорушення та наявності у ОСОБА_1 водійського посвідчення, - поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, - постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, серії ЕАН № 4460577 від 09.07.2021 року, - копією направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09.07.2021 року, - розпискою ОСОБА_1 від 09.07.2021 року щодо зобов`язання не керувати транспортним засобом, - рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону УПП ДПП в Донецькій області А. Реуцького, - відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а також того, що стан та поведінка ОСОБА_1 засвідчують наявність у інспектора поліції підстав для вимоги щодо проходження у відповідності зі встановленим порядком огляду на стан алкогольного сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню дорожньо-транспортної пригоди, складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Згідно вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Оскільки, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в діях ОСОБА_1 є склад даного адміністративного правопорушення. Апеляційні доводи захисника Косенка С.С. щодо незаконного зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його невідповідності нормам чинного законодавства, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4460577, складеної 09.07.2021 року інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Реуцьким А.В., 08.07.2021 року о 23 год. 58 хв. на вул. Мамина Сибіряка в м.Маріуполі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ21074 днз НОМЕР_1 з порушенням вимог держстандартів, а саме: тріщини в зоні роботи склоочисника, що порушує п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.31.3.а ПДР України експлуатація ТЗ у разі їх виготовлення, переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.121 ч.1 КУпАП. Даний факт підтверджується наданим працівниками поліції фотознімком лобового скла транспортного засобу, на якому міститься тріщина, що свідчить про його технічну несправність. Отже, в даному випадку підставою для такої зупинки транспортного засобу стала його технічна несправність. Такий стан ТЗ є очевидним, підтверджується як фотознімком, так і відеозаписом долученими до матеріалів провадження. Апеляційні твердження захисту про відсутність ознак технічної несправності ТЗ, порушення фіксації з боку працівників поліції, безпідставну зупинку водія ОСОБА_1 з наведених підстав суд відкидає. Щодо посилань сторони захисту в частині зупинки транспортного засобу неуповноваженою на те службою, а саме екіпажем служби БДР, то суд відкидає ці доводи у зв`язку із їх неспроможністю з огляду на таке. Відповідно до рапорту інспектора взводу 1 роти 3 батальйону УПП ДПП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Реуцького А., 09.07.2021 року перебуваючи у складі екіпажу «122» сумісно з рядовим поліції ОСОБА_4 приблизно о 00 год 20 хв. за адресою: м.Маріуполь, вул. Мамина Сибіряка, 2 прибули на допомогу екіпажу БДР. Вказане підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудних бодікамер, долучених до письмових матеріалів справи. Згідно п.2 Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об`єднань, установ і організацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. N 227, Служба безпеки дорожнього руху прирівнюється до основних виробничо-технічних служб і в своїй діяльності взаємодіє з відповідними підрозділами Національної поліції та іншими органами, діяльність яких пов`язана з безпекою дорожнього руху. Абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 161 ( 161-2017-п ) від 22.03.2017. Таким чином, зупинка транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 службою БДР відповідала приписам чинного законодавства, і відповідно всі подальші процесуальні дії були законними. Суд приходить до висновку, що також є безпідставним доводи захисника в частині того, що ОСОБА_1 не роз`яснені його процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що порушено його право на захист, адже протокол про адміністративне правопорушення, який містить таку графу про ознайомлення з правами, підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційні твердження ОСОБА_1 в цій частині спростовуються і відеозаписом з нагрудних бодікамер поліцейських АН-01025/DT4883 з якого вбачається, що йому були роз`яснені права передбачені ст. 268 КупАП та ст. 63 Конституції України Апеляційні доводи сторони захисту щодо грубого порушення приписів КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в частині не роз`яснення процесуальних прав свідкам також не заслуговують на увагу, оскільки процес залучення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 09.07.2021 року та відібрання від них відповідних пояснень на підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння вбачається з відеозапису та не викликає у суду сумніву. Виходячи з положень ст. 266 ч.2 КупАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння здійснюється поліцейськими на місці зупинки ТЗ з використанням спеціальних технічних засобів, а при не можливості їх використання у присутності двох свідків понятих. У даному випадку працівниками поліції використовувалися з метою фіксації правопорушення використовувалися спеціальні технічні засоби, отже залучення для складання протоколу двох свідків не є обов`язковим. Доводи захисника в частині неповідомлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, суд вважає безпідставними з огляду на наступне. Застосовуючи до справ про адміністративні правопорушення принципи кримінального провадження поліцейські, відповідно до вимог ст.20 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні були детально проінформувати ОСОБА_1 про сутність висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 130 КУпАП, що вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення. Наданим відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ, пройти огляд в медичному закладі, а також його право відмовитись від проходження огляду, що сомо по собі є порушенням п. 2.5 ПДР та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. З відеозапису вбачається, що у присутності свідків ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, потім змінив свою позицію та врешті відмовився взагалі від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі. На місці зупинки ТЗ ОСОБА_1 взагалі не заперечував керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, висловлюючи незгоду лише з технічною несправністю його автомобіля, заперечував пошкодження лобового скла. У підсумку приходжу до висновку, що ОСОБА_1 було роз`яснено про сутність висунутої працівниками поліції вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про недопустимість відеозапису адміністративного правопорушення через те, що вони мають суттєві розриви, суд відкидає з наступних підстав. Відповідно до ч.2, ч.3, ч.5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Огляд водія проводиться в закладах охорони здоров`я у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Згідно п.п. 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; 2. включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли, а відео фіксація не здійснювалася безперервно від зупинки транспортного засобу до закінчення складення працівниками поліції протоколу, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки на одному із відеозаписів безперервно та чітко зафіксовано управління ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинення його транспортного засобу, фіксування працівниками поліції виявленого порушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснення йому прав, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і його відмову від проходження такого огляду в найближчому медичному закладі. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених в апеляційній скарзі підстав у суду немає. Доводи апеляційної скарги сторони захисту про порушення поліцейськими вимог статей 261-263 КУпАП та застосування стосовно ОСОБА_1 адміністративного затримання суд вважає неспроможними, з огляду на таке. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Згідно ст. 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника. Заходи забезпечення провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення працівниками поліції не застосовувались. Суд виходить з того, що працівниками поліції в порядку ст. 261 КУпАП, ОСОБА_1 не затримувався, не був обмежений у свободі пересування, у можливості здійснювати свій захист самостійно або звернутися за правовою допомогою. Тривалий час складання матеріалів про адміністративне правопорушення, на думку суду, обумовлений доведенням ОСОБА_1 поліцейським своєї правової позиції, зміною ним думки щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, суперечками з приводу пошкодження лобового скла, питаннями до поліцейських та ін.., що підтверджується відеозаписом. Такі обставини не свідчать про застосування до ОСОБА_1 заходів забезпечення провадження, зокрема адміністративного затримання. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду першої інстанції немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд - ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Косенко С.С., діючому в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року. Апеляційну скаргу захисника Косенко С.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: Т.В. Топчій