Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/1297/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 листопада 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/1297/19 Головуючий у першій інстанції - Олещенко В. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/135/21 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л., за участю секретаря Поклада Д.В., позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2019 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 11.10.2019, м. Чернігів, в с т а н о в и в: У травні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останнього відшкодування майнової шкоди у розмірі 55199 грн 77 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.04.2017 відповідач взяв у позивача вищезазначений автомобіль у користування для власних цілей. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце в цей же день - 11.04.2017, належний ОСОБА_1 автомобіль марки «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував відповідач, отримав механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку, завданого їй у вказаний спосіб, становить 55199 грн 77 коп. Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.05.2017 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП. ОСОБА_1 неодноразово: письмово і усно зверталася до ОСОБА_2 з вимогами відшкодувати матеріальні збитки, про які йдеться, проте останній їх не відшкодував. Пошкодження - майже повне знищення автомобіля призвело до неможливості використовувати його за призначенням, до необхідності зміни звичного ритму життя й докладання додаткових зусиль для організації особистих справ; відмова відшкодувати завдані у вищевказаний спосіб збитки, ігнорування звернень позивача з цього приводу призвели до душевних страждань та хвилювань, тобто до завдання їй моральної шкоди. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 55199 грн 77 коп. на відшкодування ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди і 1000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_1 зобов`язано після відшкодування їй шкоди передати в розпорядження ОСОБА_2 автомобіль марки «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1999 року випуску, у стані, зафіксованому в акті додаткового огляду транспортного засобу від 06.07.2017; у задоволенні решти вимог відмовлено. Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що відповідач як винуватець дорожньо-транспортної пригоди, яка є об`єктом судового розгляду, має відшкодувати позивачеві завдану матеріальну шкоду і моральну шкоду, розмір якої суд визначив у сумі 1000 грн 00 коп. Додатковим рішенням від 11.12.2019 компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ, судовий збір в сумі 845 грн 24 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та витрати на автотоварознавче дослідження в розмірі 250 грн 00 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення: - в частині зобов`язання її після відшкодування ОСОБА_2 шкоди передати в його розпорядження автомобіль, - в частині відмови у стягненні моральної шкоди в сумі 10000 грн 00 коп. та ухвалити рішення про її стягнення в повному обсязі, - в частині відмови в розподілі судових витрат та вирішити питання про їх розподіл. Вимоги скарги зводяться до такого: - ухвалюючи рішення про часткове відшкодування моральної шкоди, суд не врахував обсяг страждань ОСОБА_1 і не навів підстав та критеріїв оцінки цієї шкоди, - суд проігнорував, що повне відновлення транспортного засобу коштує значно більше, ніж позивач заявила у своїх вимогах, тим самим позивач проявила до відповідача людяність, гуманність, чуйність та врахувала його стан здоров`я, - відповідач безпідставно звинувачує ОСОБА_1 у тому, що остання змушує його працювати на її брата без оформлення трудового договору, - позивач не повинна передавати відповідачу рештки автомобіля, оскільки розмір заявленого нею до відшкодування відповідачем збитку значно менший, ніж вартість відновлюваного ремонту цього автомобіля; ухвалюючи рішення в цій частині, суд вийшов за межі позовних вимог, - у рішенні не обґрунтовано, чим підтверджується фізичне знищення вищевказаного автомобіля та неможливість ОСОБА_1 проведення відновлювального його ремонту для подальшого використання за призначенням, - суд не ухвалив рішення про розподіл судових витрат. ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги скарги зводяться до такого: - з листопада 2016 р. до квітня 2018 р. ОСОБА_2 працював водієм у брата ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , перебуваючи з останнім у трудових правовідносинах і будучи безпосередньо йому підпорядкованим. З ОСОБА_2 - водієм їздили експедитори, яких він повинен був доставляти із товаром в певну торгову точку, розвозячи здебільшого питну воду. У ОСОБА_2 був чітко визначений режим роботи та тривалість робочого часу, а також обов`язки. Про ці всі обставини обізнана також і позивач. Тож відповідно до ст. 1172 ЦК України завдану їй шкоду має відшкодовувати ОСОБА_3 - роботодавець ОСОБА_2 ; - оскільки ремонт належного ОСОБА_1 автомобіля відповідно до висновку експерта є економічно необґрунтованим, то їй належить відшкодувати не вартість автомобіля, а різницю між вартістю автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди. Проте у справі відсутні докази утилізаційної вартості авто після цієї пригоди, у зв`язку з чим у позові має бути відмовлено. Крім того, представник ОСОБА_2 звертався до позивача із заявою, в якій просив повідомити про стан автомобіля, про який йдеться, на сьогоднішній день, а саме відремонтований він чи ні, де знаходиться, в якому він стані: розібраному чи ні, чи знімалися з нього які-небудь деталі, вузли та чи встановлювалися нові, чи знаходиться цей автомобіль у позивача, чи він переданий третім особам. Відповіді на цю заяву не надійшло. Судом І інстанції не з`ясовувалося, де та в якому стані перебувають залишки пошкодженого автомобіля. Оскільки судова експертиза вартості його залишків не проводилася, то необхідно провести у справі судову автотоварознавчу експертизу; - відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 стягнуто неправомірно, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували її завдання. У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сагаль С.В. підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Представник ОСОБА_1 - адвокат Кутуков С.О. подав заяву про розгляд справи у їх відсутність та про те, що вони просять задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 і відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню. У справі встановлено таке. Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є власником автомобіля «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1999 року випуску, білого кольору, тип - бортовий малотоннажний - В, шасі № НОМЕР_3 ; в особливих відмітках окрім іншого зазначено, що цим автомобілем дозволено керувати ОСОБА_3 (арк. 6 т. 1). 11.04.2017 за участю автомобілів «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та «Wolkswagen transporter», державний реєстраційний № НОМЕР_4 , сталася дорожньо-транспортна пригода. В її результаті згадані автомобілі отримали механічні пошкодження. Винуватцем цієї пригоди визнано ОСОБА_2 , якого притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУАП постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області. Нею встановлено, що ОСОБА_2 о 10 год. 35 хв. у вказану дату, керуючи автомобілем марки "ГАЗ 2705" державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на 14 км 30 м автошляху Р-12 Чернігів - Мена - Сосниця - Грем`яч, на порушення пунктів 2.3 «б», 12,1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, під час руху проявив неуважність, не впорався з керуванням, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «VОLKSWАGЕN TRANSPORTER», державний реєстраційний № НОМЕР_4 . Ці обставини підтверджуються копією вказаної постанови від 03.05.2017 у справі № 748/1027/17 (арк. 7). Відповідальність ОСОБА_3 - водія транспортного засобу «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП, що є об`єктом судового розгляду, була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», що підтверджується копією полісу № АІ/8805978 від 14.11.2016 (арк. 8 т. 1). Відповідно до висновку № 161 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 17.10.2017 фізичною особою-підприємцем експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 (арк. 10-20 т. 1): - вартість відновлювального ремонту автомобіля «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 11.04.2017 у дорожньо-транспортній пригоді, на 17.10.2017 становить 93992 грн 89 коп., - вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників на 17.10.2017 становить 60385 грн 11 коп., - вартість матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля, прийнята рівною його ринковій вартості без урахування пошкоджень, отриманих у дорожньо-транспортній пригоді, на 17.10.2017 становить 55199 грн 77 коп. За результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надано висновок № СЕ-19/125-21/153-АВ від 09.06.2021 (арк. 109-123 т. 2), відповідно до якого: - ринкова вартість з урахуванням зносу автомобіля «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , до його пошкодження 11.04.2017 у дорожньо-транспортній пригоді на 25.05.2021 може становити 54392 грн 66 коп., - визначити вартість утилізації вказаного автомобіля у стані, який він мав на 11.04.2017, станом на 25.05.2021 не видається за можливе, оскільки відсутні протоколи інструментальної перевірки фактичного технічного стану та дефектування досліджуваного автомобіля, його вузлів, агрегатів та складових, ваги металобрухту, відсутній виключний перелік складових автомобіля з ціновою інформацією та дані щодо продажу автомобіля у такому самому технічному стані, що й досліджуваний автомобіль, - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на 25.05.2021 може становити 54392 грн 66 коп., а вартість ремонтно-відновлювальних його робіт становить 36191 грн 10 коп. Висновком експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3836/21-24 від 12.10.2021 за результатами проведення повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи встановлено, що утилізаційна вартість автомобіля «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , у стані, який він мав на 11.04.2017, у цінах на дату проведення дослідження становить 17500 грн 00 коп. (арк. 216-222 т. 2). 13.03.2019 позивач направляла відповідачу письмову вимогу про відшкодування збитків, завданих їй пошкодженням автомобіля «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 11.04.2017 (її копія на арк. 32 т. 1). 24.06.2019 представник ОСОБА_2 - адвокат Сагаль С.В. звернувся до Управління Держпраці в Чернігівській області із заявою про вчинення порушення за ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. У вказаній заяві повідомлено про роботу ОСОБА_2 водієм у ОСОБА_3 з листопада 2016 р. по квітень 2018 р. без оформлення трудових відносин (копія цієї заяви на арк. 79). 09.07.2019 листом № 02-04/3896 Управління Держпраці у Чернігівській області вказало на недостатність наданої йому інформації та просило надати відомості щодо місцезнаходження, назви, коду ЄДРПОУ суб`єкта господарювання (арк. 80). У письмових поясненнях від 24.06.2019 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили про таке: з листопада 2016 р. по квітень 2018 р. ОСОБА_2 працював водієм у ОСОБА_3 на автомобілі «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 . Відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали трудовий характер, але трудового договору вони не укладали; ОСОБА_2 працював за чітко визначеним робочим графіком та обов`язками, починаючи з 07 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв. кожного дня, вихідні дні: неділя та понеділок, оплата праці - 3000 грн 00 коп. на місяць, 60 коп. за кожен кілометр дороги, ненормований робочий графік; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 їздили та доставляли відповідний товар (вода, мінералка, пиво) у певну торгову точку (арк. 78 т. 1). Допитані апеляційним судом як свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які на момент дорожньо-транспортної пригоди, що є об`єктом судового розгляду, працювали експедиторами в ТОВ «Мінеральні води України», показали таке: ОСОБА_2 без укладення трудового договору працював найманим працівником у ОСОБА_3 - водієм його машини. ОСОБА_2 працював не постійно, а тільки тоді, коли у ТОВ «Мінеральні води України» не вистачало машин для перевезення товару. В такому разі керівництво цього товариства зв`язувалося з ОСОБА_3 , домовлялося з ним про ціну його послуг та кількість машин, потрібних для перевезення товару. На завантаження товару до ТОВ «Мінеральні води України» їздив як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 . Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків. Шкода, завдана позивачеві у виді пошкодження належного їй автомобіля «ГАЗ 2705», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , сталася виключно з вини відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і, зокрема, фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Аналіз показань всіх допитаних свідків доводять суд до висновку, що відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали характеру трудових, так як виконання ОСОБА_2 робіт за завданням ОСОБА_1 мало несистематичний характер, тобто ОСОБА_3 не встановлювався внутрішній трудовий розпорядок для ОСОБА_2 у розумінні ст. 142 КЗпП України. Правовідносини між ними мали характер договору підряду, які регулюються ЦК України, зокрема його статтею

837. Тож в силу ч. 2 ст. 1187 цього ж Кодексу заподіяна позивачеві шкода має бути відшкодована відповідачем як така, що завдана під час виконання ним підрядних обов`язків, а не третьою особою ОСОБА_1 . Отже висновок суду про обов`язок ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 завдану ним шкоду є вірним. Висновок судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/125-21/153-АВ від 09.06.2021 базується та практично повторює висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 161 від 17.10.2017. Різниця між ними полягає в такому. Висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 17.10.2017 року № 161 ґрунтується на даних про ринкову вартість вантажних автомобілів «ГАЗ», ідентичних належному позивачеві автомобіля, які взято у Глобальній мережі Інтернет - відповідно до п. 7.35 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Мін`юсту України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 у редакції наказу Мін`юсту України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (зареєстровано в Мін`юсті України 24.11.2003 за № 1074/8395). Висновок судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/125-21/153-АВ від 09.06.2021 виготовлено на підставі даних про ринкову вартість вантажних автомобілів «ГАЗ», ідентичних належному позивачеві автомобіля, які взято з періодичного довідника до вказаної Методики «Бюлетень автотоварознавця № 118, 2020» - відповідно до п. 7.4 цієї ж Методики. В решті ці два висновки відповідають один одному та наявним у справі доказам, причому жодним учасником справи вони ніяк не спростовані. Тому апеляційний суд з ними погоджується. Відомості про необхідні для проведення експертизи вихідні дані про ринкову вартість вантажних автомобілів «ГАЗ», ідентичних належному позивачеві автомобіля, які взято у Глобальній мережі Інтернет, є більш оперативними, а отже - більш точними, ніж відомості, взяті з періодичного довідника до зазначеної Методики «Бюлетень автотоварознавця № 118, 2020». Тому апеляційний суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачеві, виходить з даних висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 17.10.2017 №

161. ОСОБА_2 не бажає отримувати залишки пошкодженого автомобіля після сплати ОСОБА_1 відшкодування завданої ним шкоди, а остання у свою чергу не бажає передавати їх ОСОБА_2 . Отож ОСОБА_2 має бути відшкодовано ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі: 55199 грн 77 коп. (загальний розмір шкоди, завданої ушкодженням належного позивачеві автомобіля) - 17500 грн 00 коп. (утилізаційна вартість цього автомобіля) = 37699 грн 77 коп. Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач у зв`язку з пошкодженням її автомобіля зазнала втрат немайнового характеру у виді душевних страждань, хвилювань внаслідок майже повного знищення автомобіля та неможливості використовувати його за призначенням, необхідності за наявності дитини з інвалідністю, ІНФОРМАЦІЯ_1 (копії відповідних документів на арк. 245-250 т. 1) змінити звичний ритм життя та докладання додаткових зусиль для організації особистих справ. Виходячи з вищеописаних характеру і способу завдання цієї шкоди, тривалості її перетерплювання, а також реальної можливості її відшкодування відповідачем: він має ІІ групу інвалідності, не працює й має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 (копії відповідних довідок та свідоцтва про народження останньої на арк. 120, 121, 122, 125 т. 1). Тож апеляційний суд вважає, що судом І інстанції визначено адекватний розмір відшкодування ОСОБА_1 цієї шкоди у грошовому виразі. З наведеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині задоволення вимог про спосіб і розмір відшкодування матеріальної шкоди шляхом приведення його у відповідність до вищевикладеного. Керуючись ст.ст. 374, 376 ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2019 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 37699 (тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 77 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення. Головуючий: Судді: