Постанова Миколаївський апеляційний суд № 472/1152/20

15.11.21 22-ц/812/1950/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 472/1152/20 Провадження № 22-ц/812/1950/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 15 листопада 2021 року м. Миколаїв Справа 472/1152/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В. із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю: представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану їх представником адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2021 року, постановлену суддею Орленко Л.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки земельних ділянок в натурі, встановив: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки земельних ділянок в натурі. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю. 26 травня 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Порошина Н.Г. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі по 4 000 грн. Заява мотивована тим, що ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2021 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивачів ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на правничу допомогу у даній цивільній справі. Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що представником належним чином не обґрунтовано і не доведено перелік (обсяг) та вартість наданих нею як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договорів про надання правової допомоги №1 та №2 від 29 липня 2019 року. Не погодившись з вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Порошина Н.Г. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити заяву та розподілити судові витрати, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн. на користь позивача ОСОБА_2 та 4 000 грн. на користь позивача ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим, виконані адвокатом послуги є фактичними і неминучими, що призвело до позитивного рішення у справі на користь позивачів. Представником було вчинено дії щодо досудового врегулювання спору, у тому числі з приводу виготовлення схем поділу земельних ділянок, та підготовки матеріалів для звернення до суду. Зокрема, у справі наявні відомості з ДЗК по 4 земельних ділянках про право власності та витяги з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що отримано платно на запит адвоката Порошиної Н.Г. Крім того, представником забезпечено участь у всіх судових засіданнях та прибуття для участі в них з м. Миколаєва до Веселинівського районного суду (всього 5 судових засідань). Відзив від відповідача на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. До судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України). Відповідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Разом з тим, згідно частини четвертої даної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Положеннями пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Тобто, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18). Заявник вказує, що під час розгляду зазначеного цивільного провадження, у відповідності до умов договорів про надання правової допомоги, та згідно із актами прийняття-передачі, представник (адвокат) надавав позивачам наступну правничу допомогу: досудове врегулювання спору, зокрема виготовлення схем поділу земельних ділянок, підготовка матеріалів для звернення до суду, надання доказів суду на запит адвоката, забезпечення участі у всіх судових засіданнях та прибуття для участі в них з м. Миколаєва до Веселинівського районного суду Миколаївської області (всього 5 судових засідань), вчинення консультаційних дій з судовим експертом з приводу необхідності призначення та проведення експертизи. Загалом витрати на професійну правничу допомогу позивачів у зв`язку з розглядом цивільної справи становлять 8 000 грн., по 4 000 грн. кожного. Зі змісту заяви щодо розподілу судових витрат вбачається, що представник позивача просила стягнутиз відповідача на користь кожного з позивачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 4 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивачів у визначені законом строки надано копії договорів № 1 та №2 про надання правової допомоги від 29 липня 2019 року; акти прийняття-передачі наданих послуг від 23 червня 2021 року; додатки до договорів про надання правової допомоги №1 та №2 від 27 вересня 2019 року. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що розмір витрат, визначений відповідачем на правову допомогу, є співмірним, справа є складною та потребувала спеціальних знань та зусиль адвоката, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія дійшла висновку, що розмір витрат в сумі по 4 000 грн. кожного із позивачів доведений належними доказами у справі, є обґрунтованим, дійсним та співмірним, а також необхідним та розумним. Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені вище порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану їх представником адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною задовольнити. Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Порошиної Наталії Гафурівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Либохора Сколівського району Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Либохора Сколівського району Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі по 4 000 (чотири тисячі) грн. кожному. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року.