Постанова 4824 № 369/8634/19

справа № 369/8634/19 головуючий у суді І інстанції Волчко А.Я. провадження № 22-ц/824/12146/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 , третя особа - ФОП ОСОБА_2 , про стягнення вартості не облікованої електричної енергії, - в с т а н о в и в: У липні 2019 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке є правонаступником ПрАТ «Київобленерго», звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 (споживачем) та ПрАТ «Київобленерго» (постачальником) укладений договір № 220056615 (надалі по тексту - договір) про постачання електричної енергії. За умовами цього договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. Місцем виконання договору є: АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення). Відповідно до пункту 4.2.3 договору споживач взяв на себе зобов`язання сплатити постачальнику вартість недорахованої електричної енергії, яка розрахована - виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (надалі по тексту - ПКЕЕ), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушеннями, у разі таких дій споживача і самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою. 27 грудня 2017 року на засіданні комісії по розгляду актів про порушення Правил розглянуто акт від 20 вересня 2017 року № К034592 про порушення, а саме: вплив магнітного поля на лічильник № 0700953, внаслідок чого порушено індикатор магнітної пломби № НІК М73 88828. Рішення комісії оформлено протоколом від 27 грудня 2017 року № 205, у якому порушення, що сталося, кваліфіковано - з вини споживача. На підставі цього рішення позивачу вручено повідомлення про оплату за актом порушення правил вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 162 676 грн 49 коп. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року у справі № 369/1699/18 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київобленерго» задоволено позовні вимоги про скасування рішення комісії (протоколу від 27 грудня 2017 року № 205) з розгляду акта порушення правил користування електричною енергією від 20 вересня 2017 року № К034592. Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року вказане рішення від 26 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про скасування рішення комісії з розгляду акта порушення правил користування електричною енергією, - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 369/1699/18 постанову Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року залишено без змін. Вважаючи, що нарахована вартість не облікованої електроенергії у розмірі 162 676 грн 49 коп. підтверджена рішеннями суду апеляційної та касаційної інстанцій, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією, у розмірі 162 676 грн 49 коп. та судові витрати. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість не облікованої електричної енергії у розмірі 162 676 грн 49 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» судовий збір у розмірі 2 445 грн. Указане рішення мотивоване тим, що на підставі, встановлених рішенням Апеляційного суду Київської області, обставин та наданих письмових доказів, позивач довів факт порушення відповідачем ОСОБА_1 правил користування електричною енергією, факт не облікованого споживання електричної енергії і відповідно заподіяння позивачу шкоди внаслідок не облікованого споживання електричної енергії. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 не погоджується із стягненням з нього вартості не облікованої електричної енергії, оскільки не вважає себе належним відповідачем у цій справі з огляду на таке. У період з 2007 року по 06 червня 2018 року відповідач був власником вказаного нежилого приміщення. З ним як власником був укладений договір від 05 жовтня 2012 року № 220056615 про постачання електроенергії за адресою указаного нежилого приміщення. 26 квітня 2012 року між відповідачем та ФОП ОСОБА_2 , третя особа у справі, укладений договір оренди майна з правом викупу на строк - 1 рік і 6 місяців. Під час укладення договору оренди відповідач передав ФОП ОСОБА_2 договір про постачання електроенергії № 220056615 для його переоформлення, однак ФОП ОСОБА_2 договір на себе не переоформив. Строк договору оренди у зв`язку із виниклими форс-мажорними обставинами, які сталися внаслідок пожежі у цьому приміщенні, сторони продовжили строк оренди до 26 жовтня 2016 року, про що уклали договір про зміну та доповнення до основного договору. З моменту укладення договору оренди майна від 26 квітня 2012 року нежитлове приміщення фактично перейшло у власність та користування ФОП ОСОБА_2 , але на момент здійснення перевірки лічильника право власності не було оформлене, оскільки пунктом 2.1 цього договору передбачено, що право власності переходить до орендаря при повній оплаті власності майна. Технічна перевірка приладу обліку серії НІК2301 № 0700953 проведена представниками ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 20 вересня 2017 року за відсутності відповідача, але за участю користувача приміщення - ФОП ОСОБА_2 , який погодився із правильністю складання акта, що підтверджує те, що відповідальність за порушення ПКЕЕ має бути покладеною саме на нього. А також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено у повному обсязі наданий розрахунок вартості не облікованої електроенергії та не з`ясовано, чому нарахування здійснювалося за період з 22 березня по 20 вересня 2017 року. ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надіслало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, заборгованість відповідача у розмірі 162 676 грн 49 коп. є безспірною та підтверджена рішеннями суду апеляційної та касаційної інстанцій. Уклавши договір постачання електричної енергії, відповідач узяв на себе обов`язок сплачувати позивачу вартість неврахованої електричної енергії. Протокол засідання комісії з розгляду акта про правопорушення та відповідним нарахуванням за ним залишився чинним, у судовому порядку недійсним не визнаний та підлягає виконанню відповідачем як споживачем електричної енергії. Договір купівлі-продажу від 06 червня 2018 року укладений вже після складення акта про порушення та протоколу засідання з розгляду акта. Докази та обставини справи, на яких ґрунтуються заперечення апелянта фактично зводяться до переоцінки доказів, що оцінювалися судами у справі № 369/1699/18. Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, вже заявлялися відповідачем у межах справи № 369/1699/18. Третя особа ФОП ОСОБА_2 , у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до протоколів автоматизованої зміни складу колегії суддів від 11 листопада 2021 року визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що станом на 26 лютого 2007 року ОСОБА_1 був власником нежилого приміщення магазину НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 лютого 2007 року № 13692944 (а. с. 52 т. 1). 26 квітня 2012 рокуміж ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди майна з правом викупу (а. с. 121 т. 1). Предметом договору є нежитлове приміщення магазин-кафе, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.1 договору об`єкт оренди передається в оренду для функціонування (роботи) магазину-кафе, а також можливе інше призначення за згодою сторін, та подальший викуп майна, що орендується шляхом переходу у власність орендаря при повній оплаті орендарем. Відповідно до статті 762 ЦК України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, розмір якої визначається договором оренди. У зв`язку з цим, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що договір на надання житлово-комунальних послуг може укладатися як з власником нерухомого майна, так і з іншою особою, зокрема яка користується об`єктом нерухомого майна й отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб (фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа). Отже, якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то в договорі оренди обов`язково має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації). Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, орендодавець виступає в ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача. При цьому споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам. Згідно з Правилами в орендаря, як субспоживача електроенергії, має бути два договори: з основним споживачем, тобто орендодавцем (щодо використання його електромереж), і з постачальником електроенергії. Якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, то за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду. Дослідивши умови договору оренди з правом викупу, колегія апеляційного суду встановила, що орендодавцем ОСОБА_1 не надано орендарю ФОП ОСОБА_2 повноважень щодо самостійного укладення останнім відповідного договору з постачальником електричної енергії. Крім цього, після укладання договору з правом викупу, 05 жовтня 2012 року між власником нежитлового приміщення ОСОБА_1 (споживачем) та ПрАТ «Київобленерго» (правонаступником якого є «ДТЕК Київські регіональні електромережі») (постачальником) укладений договір № 220056615 про постачання електричної енергії (а. с. 9 т. 1). Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 40 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. Відповідно до пункту 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією. Згідно з пунктом 4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електричної енергії, яка розрахована - виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушеннями, у разі таких дій споживача і самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою. Пунктом 2.4 договору визначено, що сторони зобов`язуються укласти договори (про спільне використання технологічних мереж або про технічне забезпечення електропостачання), передбачені чинним законодавством України та ПКЕЕ, у разі обґрунтованої присутності у процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації). Постачальним має право вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику внаслідок порушення споживачем умов цього договору у порядку, визначеному чинним законодавством України (пункт 3.1.4 договору). Згідно з пунктом 4.2.7 договору споживач несе відповідальність перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1-4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника внаслідок дії обставин непереборної сили. Відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін місцем виконання договору в цьому випадку є нежиле приміщення магазину НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 (а. с. 19 т. 1). 28 серпня 2013 рокуміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про зміну та доповнення до основного договору, за яким продовжено термін оренди на три роки, а саме: до 26 жовтня 2016 року (а. с. 122 т. 1). Разом з тим, договір на постачання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , як користувачем указаного приміщення - орендарем, з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» не укладений, а також, на порушення пункту 2.4 договору про постачання електричної енергії № 220056615, ОСОБА_1 не укладений договір про спільне використання технічних мереж, оскільки у процесі забезпечення його електричною енергією була обґрунтовано присутня третя особа - ОСОБА_2 . При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а крім того наявність статусу підприємця не свідчить, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. З огляду на вказане, відсутні підстави вважати спір пов`язаним з господарською діяльністю третьої особи. Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц. 20 вересня 2017 рокупредставниками ПрАТ «Київобленерго» проведено технічну перевірку приладу обліку НІК 2301 №0700953 за участю споживача (уповноваженої ним особи) - орендатора ОСОБА_3 . При перевірці встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , допустив порушення пункту 6.40 ПКЕЕ: інші дії споживача, а саме: вплив магнітного поля на лічильник № 0700953, внаслідок чого порушено індикатор магнітної пломби № НІК М7388828. За результатами перевірки на місці складено акт технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/380 В №241356 від 20 вересня 2017 року, та акт про порушення № К034592 від 20 вересня 2017 року, які підписані працівниками постачальника електричної енергії та ОСОБА_3 (а. с. 37 т. 1). У графі «зауваження споживача (уповноваженої ним особи) до складеного акта № 034592» ОСОБА_3 зазначила, що, у зв`язку з тим, що вона тільки вступає у права власності, до зауважень енергопостачальника нічого повідомити не може (а. с. 38 т. 1). Відповідно до висновку експертного дослідження Незалежного інституту судових експертиз від 17 листопада 2017 року № 8927 за результатами проведення електротехнічного дослідження встановлено, що на лічильник НІК 2301 АП3 зав. № 0700953 2012 року відбувався вплив постійного магнітного поля з індукцією більше 100мТл, що підтверджується зміною форм магнітної суспензії індикатора магнітного поля № М7388828 (а. с. 44 т. 1). 27 грудня 2017 року на засіданні комісії по розгляду Актів про порушення ПКЕЕ розглянуто Акт про порушення від 20 вересня 2017 року № К034592 та вирішено, що акт підлягає розрахунку згідно з пунктом 2.5 Методики за період з 12 березня 2017 року по 20 вересня 2017 року за тарифами, що діяли протягом періоду порушення. Рішення комісії оформлено протоколом від 27 грудня 2017 року № 205 (а. с. 51 т. 1). На підставі цього рішення ОСОБА_1 направлено поштовим зв`язком рахунок-фактуру про оплату за Актом порушення ПКЕЕ на суму 162 676 грн 49 коп. (а. с. 53 т. 1). Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Київобленерго» про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, яке оформлене протоколом від 27 грудня 2017 року №

205. Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (а. с. 57 т. 1). 06 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 126 т. 1). Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 369/1699/18 касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін (а. с. 86 т. 1). Частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України. У пункті 2.1 ПКЕЕ визначено, що споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Відповідно до пункту 5.4 ПКЕЕ ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору. Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що визначальним для статусу споживача у правовідносинах на роздрібному ринку електричної енергії є використання електричної енергії саме на підставі договору. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, то колегія апеляційного суду враховує таке. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин другої, третьої статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Як встановлено вище ОСОБА_1 був власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та з ним укладений договір про постачання електричної енергії до цього приміщення від 05 жовтня 2012 року. 26 квітня 2012 року між ОСОБА_1 (власником) та ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди майна з правом викупу, предметом якого є приміщення, за адресою якого виявлене порушення ПКЕЕ. 06 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі продажу указаного нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського РП ПрАТ «Київобленерго» із заявою, у якій просив розірвати договір № 22056615 та відмовився від електропостачання, посилаючись на те, що магазин по АДРЕСА_1 згорів та він 13 листопада 2014 року звернувся до РП ПрАТ «Київобленерго» для відключення ТП № 1112 від електропостачання. Електропостачання відключили та опломбували роз`єднувач. Згорівше приміщення перейшло у власність іншої особи, але переоформлювати договір про електропостачання вона відмовляється (а. с. 123 т. 1). Разом з тим, докази, що підтверджують обставини, викладені у цій заяві щодо відключення та опломбування в матеріалах справи відсутні, а також апеляційний суд враховує, що відповідач звернувся із заявою після виявлення споживання не облікованої електричної енергії. Частиною 4 статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Зміст положення частини 4 статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для звільнення його від відповідальності за вказані порушення на підставі п. 4.2.7 договору про постачання електричної енергії № 22056615. Вартість не облікованої електричної енергії, питання про стягнення якої порушується у позові, обрахована за період з 22 березня 2017 року по 20 вересня 2017 року, під час якого власником приміщення та особою, з якою укладений договір про постачання електричної енергії, і відповідно споживачем послуги був ОСОБА_1 , який несе відповідальність за порушення умов договору. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем доведений факт порушення ОСОБА_1 правил користування електричною енергією та факт не облікованого споживання електричної енергії та завдання шкоди внаслідок цього. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено у повному обсязі наданий розрахунок вартості не облікованої електроенергії та не з`ясовано, чому нарахування здійснювалося за період з 22 березня по 20 вересня 2017 року, то колегія суддів враховує таке. Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення електротехнічного дослідження від 17 листопада 2017 року № 8927 дослідженням встановлено, що на лічильник НІК 2301 АП3 зав. № 0700953 2012 року відбувався вплив постійного магнітного поля з індукцією більше 100 мТл. Згідно з підпунктом 3 пункту 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (у редакції станом на виникнення спірних правовідносин), ця Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕН, та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕН, зокрема інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів). Підпунктом а пункту 3.3 Методики визначено, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється за кількістю днів у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 3.1 цієї глави (у частині щодо пошкодження приладів обліку), - з дня останнього контрольного огляду приладу обліку до дня усунення порушення, але не більше загальної кількості днів за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення. Тому, оскільки експертним дослідженням встановлено, що на лічильник, який обліковував електричну енергію спожиту за адресою приміщення, належного відповідачу, відбувався вплив постійного магнітного поля, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості необлікованої електричної енергії за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, що відповідає указаним положенням Методики. Також апеляційний суд звертає увагу, що акт про порушення складається не відносно особи, яка присутня при проведенні перевірки, а за фактом виявленого порушення. Той факт, що під час перевірки, якою зафіксоване порушення ПКЕЕ, була присутня інша особа - ОСОБА_3 не звільняє власника приміщення - споживача електричної енергії від відповідальності у силу положення ЦК України щодо тягаря утримання майна його власником. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України та пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська