Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/4736/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4736/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон. Інжиніринг. Охорона" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Домофон. Інжиніринг. Охорона" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 лютого 2020 року № 0140740410 на суму 20615,68 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 лютого 2020 року № 0140740410 на суму 20615,68 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій послугувала несвоєчасна сплата позивачем податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 лютого 2020 року № 0140740410 прийнято у відповідності до норм податкового законодавства та є правомірним. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві 21 січня 2020 року була проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон. Інжиніринг. Охорона" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТОВ "Домофон. Інжиніринг. Охорона". За результатами даної перевірки відповідачем був складений Акт від 21 січня 2020 року № 000372/26-15-04-10/35092907, у якому зазначено, що позивач порушив п. 57.1 ст. 57, та зазначено що відповідальність передбачена ст.. 126 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями. На підставі Акту перевірки від 21.01.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0140740410 від 11.02.2020, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 23 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 206156,80 грн. у сумі 20615,68 грн. У відповідності до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України Позивач не погодився з результатами перевірки та подав Відповідачу заперечення по Акту перевірки у встановлений Податковим кодексом України строк. Відповіддю від 06 лютого 2020 року № /10/26-15-04-10-18 Відповідач повідомив Позивача, що на його думку, твердження, викладені в Акті перевірки від 21.01.20 року № 000372/26-15-04- 10/35092907 відповідають вимогам чинного законодавства України. В результаті чого на адресу Товариства 20.02.2020 надійшло податкове повідомлення-рішення № 0140740410 від 11.02.2020. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2020 року № 0140740410 та прийняте рішення таким, що підлягає скасуванню, позивачем подано даний позов до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошові кошти були сплачені не затим кодом/рахунком бюджетної класифікації, вони все одно будуть відображатися на єдиному казначейському рахунку та повинні вважатись зарахованими в бюджет. Відтак, підстав для застосування санкцій за несплату, в даному випадку, немає. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує твердження представника позивача про те, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не може бути проведена у рамках камеральної перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головний державний ревізор-інспектор відділу застосування штрафних санкцій управління адміністрування податків з юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві (надалі ГДРІ) в акті зазначає, що за порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток передбачена відповідальність ст. 126 Податкового кодексу. Згідно з п. 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним з дати прийняття банком розрахункового документа на виконання. Так, якщо платник надав банку платіжне доручення на сплату до відповідного бюджету, а банк прийняв його до виконання, то платник зі своєї сторони зробив все необхідне. Оскільки подальший рух коштів забезпечує уже банк самостійно без участі платника. Отже, як наслідок платник свої зобов`язання по сплаті податку виконав в момент подання платіжного доручення та прийняття даного доручення банком до виконання, тим більш, що кошти були списані з рахунку та поступили в держбюджет. Таким чином, податкове зобов`язання платника припиняється з моменту прийняття банком до виконання платіжного доручення на сплату податку "до відповідного бюджету". Бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів. Згідно з пп. 9.1.1 ПКУ податок на прибуток відноситься до загально державних. Відповідно, авансовий внесок з податку на прибуток як загальнодержавний податок підлягає сплаті в державний бюджет. На це вказує і ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, згідно якої до доходів загального фонду держбюджету відноситься, вчасності і податок на прибуток. Більш того, якщо проаналізувати БКУ ретельніше, то побачимо: податки/збори вважаються зарахованими в державний/місцевий бюджет з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45, ч. 5 ст. 78 БКУ). Таким чином суд першої інстанції вірно вказав, що якщо грошові кошти були сплачені не затим кодом/рахунком бюджетної класифікації, вони все одно будуть відображатися на єдиному казначейському рахунку та повинні вважатись зарахованими в бюджет. Та як результат, підстав для застосування санкцій за несплату в даному випадку не має. Єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні; (п. 231 ч. 1 ст. 2 БКУ). Таким чином, в разі сплати податків/зборів за іншим кодом бюджетної класифікації або іншим казначейським рахунком, кошти все одно надходять та консолідуються на єдиному казначейському рахунку. А тому не можуть кваліфікуватися як несплата податків та зборів або порушення строків сплати, якщо кошти були перераховані вчасно, але за помилковими кодом бюджетної класифікації або помилковим казначейським рахунком Колегія суддів враховує, що судова практика також свідчить про те, що помилкова оплата на неналежний рахунок не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності за несплату або несвоєчасну оплату податку/збору, що підтверджується відповідними судовими рішеннями (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 по справі № 822/3323/17; постанова Верховного Суду від 29.08.2018 по справі № 804/5320/13-а; постанова Верховного Суду від 12.06.2018 по справі № 826/1/16; постанова Верховного Суду від 11.12.2018 по справі № 804/444/16). Поряд з наведеним, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує, що кошти (податок) були перераховані до державного бюджету, але за реквізитами для комунальних підприємств, а не приватних. Надалі, позивачем самостійно виявлено помилку та направлено листа № 04-28/11.2019 від 28.11.2019 про перенесення коштів в сумі 207505,00 грн, перерахованих платіжним дорученням № 1731 від 19.11.2019 за реквізитами податку на прибуток приватних підприємств. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав на наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 лютого 2020 року № 0140740410. Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон. Інжиніринг. Охорона" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко