Постанова 4820 № 683/972/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/972/20 Провадження № 22-ц/4820/1709/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В., секретар судового засідання Гриньова А. М., з участю в режимі відеоконференції представника позивача Мельник В. М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 683/972/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року (суддя Андрощук Є. М.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У квітні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначало, що відповідно до укладеного договору від 26 січня 2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Остання у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Узяті на себе за кредитним договором зобов`язання позичальник не виконала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На день смерті боржника заборгованість за кредитним договором складала 8715,32 грн, у тому числі: 2851,60 грн - заборгованість за кредитом, 5863,72 грн - заборгованість за процентами. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 і зобов`язана задовольнити вимоги кредитора. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26 січня 2012 року у розмірі 8715,32 грн. Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року у позові відмовлено. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Укладення з ОСОБА_2 кредитного договору та наявність заборгованості на день її смерті підтверджуються наданими до справи документами. Висновок суду про відсутність заборгованості за договором не відповідає обставинам справи. Відповідачка не спростувала факт прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Банк не повинен доводити наявність майна у спадкодавця та його вартість. ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що розмір успадкованого майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця за кредитним договором. У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала. Відповідачка не з`явилася, про розгляд справи повідомлена відповідно до вимог ЦПК України. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 26 січня 2012 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 3000 грн на картковий рахунок, який у подальшому змінювався. Укладення договору відбулося шляхом підписання анкети-заяви. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. За розрахунком позивача на день смерті позичальника за договором мала місце заборгованість у розмірі 8715,32 грн, у тому числі: 2851,60 грн - заборгованість за кредитом, 5863,72 грн - заборгованість за процентами. 24 липня 2018 року Банк надіслав претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори. Відповідно до матеріалів спадкової справи № 17/2017 до майна померлої ОСОБА_2 спадщину у встановленому законом порядку прийняла внучка ОСОБА_1 16 листопада 2017 року останній видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову у позові суд мотивував тим, що позивач не довів наявність заборгованості за кредитним договором, укладеним із спадкодавцем. Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору за відсутності підпису позичальника. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами і неустойка поділяються на встановлені законом (розмір і підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір і підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України). В анкеті-заяві ОСОБА_2 від 26 січня 2012 року відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитом та настання відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді сплати пені. Позивач на обґрунтування вимог надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємну частину укладеного договору. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла позичальник та ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, пені та саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 умови та правила надання банківських послуг та відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів і неустойки наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору з огляду на їх мінливий характер. Лише підписана позичальником анкета-заява свідчить про прийняття нею запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати обумовленою сторонами у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом, та пені за порушення зобов`язання. Правильним є також висновок суду про недоведеність позивачем розміру заборгованості спадкодавця за договором, який би підлягав стягненню із спадкоємця. Згідно з розрахунком заборгованості зарахування Банком сплачених позичальником коштів у сумі 16697,79 грн у рахунок погашення процентів та у сумі 16163,78 грн у рахунок погашення пені не відповідає умовам укладеного договору. Позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором у розмірі 8715,32 грн на час смерті позичальника при умові зарахування сплачених коштів у рахунок погашення кредиту, а не процентів і пені, які не передбачені договором. На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У зв`язку з наведеним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на покладення на позивача обов`язку доведення розміру і вартості спадкового майна, оскільки судове рішення не містить такого висновку і це не було підставою для відмови у позові. Інші доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта