Постанова 4875 № 922/1045/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/1045/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А., за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В., за участю представників: позивача (ТОВ "Актив-В") - адвокат Руденко А.С., довіреність від 06.03.2021 б/н; ордери на надання правничої (правової) допомоги Серія АА № 0012344 від 31.07.20212 та Серія АА № 0011772 від 21.07.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4221 від 26.10.2010 (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів); 1-го відповідача (ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш") - не з`явився; 2-го відповідача (ТОВ "Тімсен") - не з`явився; 3-ї особи на стороні 1-го відповідача - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (Письменний Д.В.) - не з`явився; 3-ї особи на стороні 2-го відповідача - ТОВ "Тімсен" (Дудник І.В.) - адвокат Кудрявцев В.І., Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АХ № 1072106 від 19.10.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 904 від 15.12.1999; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Актив-В" (вх. № 2814Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 04 серпня 2021 року (повний текст складено 13.08.2021, суддя Ольшанченко В.І.) у справі № 922/1045/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-В", м. Київ, до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш", м. Київ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен", м. Київ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні 1-го відповідача - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" - Письменний Дмитро Володимирович , м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні 2-го відповідача - ТОВ "Тімсен" - Дудник Ігор Васильович , м. Харків; про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ТОВ "Актив-В" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 3-го поверху № 14 загальною площею 52,7 кв. м, що знаходиться в нежитловій будівлі літ "А-8" за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546460963101, який був укладений 06.01.2015 між ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2, та просить стягнути з відповідачів судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовує порушенням його прав як кредитора ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-го відповідача) внаслідок укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015. Вважає, що вказаний договір є фіктивним (фраудаторним), оскільки був укладений з метою ухилення ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" від проведення розрахунків за кредитами, отриманими у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та з іншими кредиторами, зокрема з ТОВ "Дельта-сучасні технології", правонаступником якого є ТОВ "Актив-В" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.12.2016 № 15/12-16, укладеного між ТОВ "Дельта-сучасні технології" (первісним кредитором), ТОВ "Актив-В" (новим кредитором) та ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (боржником), згідно з умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору право вимоги до боржника за договором від 26.11.2012 № 261112 та додатковою угодою № 1 від 01.02.2013 до зазначеного договору, укладеними між первісним кредитором та боржником в обсягах та умовах, що існували на момент укладання цього договору. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 у справі № 922/1045/21 (суддя Ольшанченко В.І.) у позові відмовлено повністю. Зазначене рішення мотивовано недоведеністю порушення майнових прав позивача внаслідок укладення оспорюваного договору. Зі змісту постанов Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 910/17529/17 та Північного апеляційного суду від 17.11.2020 у справі № 910/18872/19, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 910/18872/19 вбачається, що визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 з підстав його фіктивності вже було предметом судового розгляду за позовами ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш", ОСОБА_3 та ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", в задоволенні яких було відмовлено з різних підстав. ТОВ "Актив-В", звертаючись з позовом до відповідача - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" про визнання недійсним договору у цій справі як новий кредитор, фактично ставить під сумнів остаточність та правову визначеність постанови Верховного Суду по справі № 910/17529/17 та постанови Північного апеляційного суду по справі № 910/18872/19, якими вирішено відповідний спір щодо захисту прав, пов`язаних зі зменшенням обсягу майна відповідача - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш". Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, але він не навів поважних причин пропуску строку позовної давності та не просить поновити цей строк. Заяву 3-ї особи - Дудник І.В. про застосування строку позовної давності до позовних вимог судом відхилено, з посиланням на відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. Повний текст зазначеного рішення складено 13.08.2021. ТОВ "Актив-В" (позивач) 02.09.2021 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що права ТОВ "Актив-В", який є кредитором ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-го відповідача), порушені договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015. Вважає, що укладення спірного договору було направлене на виведення майна боржника з метою уникнення звернення стягнення на нього (укладення фраудаторного договору). Зазначає, що станом на дату укладення зазначеного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ТОВ "Дельта-сучасні технології" було одним із кредиторів 1-го відповідача - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш". 15.12.2016 ТОВ "Дельта-сучасні технології" на підставі договору про відступлення права вимоги № 15/12-16 відступило новому кредитору - ТОВ "Актив-В" (позивачу) право вимоги до ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" за договором № 261112 від 26.11.2012 та додатковою угодою № 1 від 01.02.2013. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 922/1045/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - ТОВ "Актив-В", встановлено строк для надання відзивів на апеляційну скаргу та призначено розгляд справи на 19.10.2021 об 11:00. 1-й відповідач - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" у заяві від 08.10.2021 за вх. № 11684 та письмових поясненнях від 13.10.2021 за вх. № 11820 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, визнає позивача - ТОВ "Актив-В" кредитором ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та не заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача і скасування рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 у справі № 922/1045/21. 2-й відповідач - ТОВ "Тімсен" у заяві від 08.10.2021 за вх. № 11683 та письмових поясненнях від 13.10.2021 за вх. № 11819 посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 у справі № 910/17529/17 констатував, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 має ознаки фіктивного та може бути визнаний фіктивним, та просить розглядати апеляційну скаргу у відсутності представника 2-го відповідача. 3-я особа на стороні 2-го відповідача - Дудник І.В. 06.10.2021 за вх. № 11620 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду від 04.08.2021 у справі № 922/1045/21 залишити без змін. Позивач - ТОВ "Актив-В" 18.10.2021 за вх. № 11944 подав відповідь на відзив та 08.11.2021 за вх. № 12830 подав для долучення до матеріалів справи постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 922/2738/21, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2738/21 про відкриття провадження по справі про банкрутство ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-го відповідача у справі № 922/1045/21). У судовому засіданні 19.10.2021 оголошено перерву до 11.11.2021 о 10:00. Представник позивача - ТОВ "Актив-В" у судовому засіданні 11.11.2021 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник 3-ї особи на стороні 2-го відповідача - Дудника І.В. у судовому засіданні 11.11.2021 підтримав відзив на апеляційну скаргу. Представники 1-го відповідача (ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш"), 2-го відповідача (ТОВ "Тімсен") та 3-ї особи на стороні 1-го відповідача (Письменного Д.В.) у судове засідання 11.11.2021 не прибули, про день та час розгляду справи належно повідомлені, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 6102254795835, 6102254795800, 6102254795797. У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті. На підставі зазначеного та враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи упродовж розумного строку, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість перегляду рішення місцевого господарського суду за відсутності представників 1-го відповідача, 2-го відповідача та 3-ї особи на стороні 1-го відповідача. Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах і поясненнях по апеляційній скарзі, вислухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та 3-ї особи на стороні 2-го відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановив суд першої інстанції, спірне майно - нежитлове приміщення 3-го поверху № 14 загальною площею 52,7 кв. м у нежитловій будівлі літ. "А-8", розташованій за адресою: місто Харків, вул. Чернишевська, будинок 13, отримане ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-м відповідачем) у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу № 791 від 06.09.2010, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69773223 від 05.10.2016 (а.с. 57-72). 06.01.2015 між 1-м відповідачем - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (продавцем) в особі директора Руднєва Володимира Борисовича та 2-м відповідачем - ТОВ "Тімсен" (покупцем) в особі директора Батюка Геннадія Олексійовича укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2 (т. 1 а.с. 97-98). Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015, продавець передав у власність покупця нежитлове приміщення 3-го поверху № 14 загальною площею 52,7 кв. м в нежитловій будівлі літ. "А-8" (нежитлове приміщення), що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 13, на умовах цього договору. Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015, продаж нежитлового приміщення вчиняється за ціною 347735,41 грн, у тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов`язався сплатити на розрахунковий рахунок продавця за згодою сторін до 06.06.2015. 2-й відповідач - ТОВ "Тімсен" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.02.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В. та зареєстрований за № 1763, продав спірне нежитлове приміщення 3-й особі на стороні 2-го відповідача - Дуднику Ігорю Васильовичу за ціною 266597,19 грн, без ПДВ (п. 2.1 договору). 10.11.2016 спірне нежитлове приміщення перейшло у власність 3-ї особи на стороні 1-го відповідача - Письменного Дмитра Володимировича на підставі договору купівлі-продажу № 1523, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 73501801 від 21.11.2016 (а.с. 88). ТОВ "Актив-В" (позивач) 29.03.2021 за вх. 1045/21, тобто через 6 років після укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 між 1-м відповідачем - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та 2-м відповідачем - ТОВ "Тімсен", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з підстав порушення його права як нового кредитора ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-го відповідача) на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.12.2016 № 15/12-16. З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2012 між ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-м відповідачем) та ТОВ «Дельта-Сучасні Технології» укладено договір № 261112 на поставку та проведення пусконалагоджувальних робіт металообробного обладнання, зазначеного у Специфікації (додатках) до договору. У зв`язку з невиконанням умов зазначеного договору у ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» виникала заборгованість перед ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», що стало причиною звернення ТОВ «Дельта-Сучасні Технології» в листопаді 2013 року до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» про стягнення за договором поставки № 261112 від 26.11.2012 основного боргу в сумі 293636,12 грн, пені в сумі 206226,69 грн та 3% річних в сумі 6178,43 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 у справі № 910/21810/13 стягнуто з ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» на користь ТОВ «Дельта-Сучасні Технології» 293636,12 грн основного боргу, 103327,64 грн пені, 18583,55 грн 3% річних та 104428,10 грн інфляційних втрат, 10399,51 грн судового збору та 31500 витрат на оплату послуг адвоката. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 у справі № 910/21810/13 залишено без змін. 15.12.2016 між ТОВ "Дельта-сучасні технології" (первісним кредитором) в особі директора Єфімова Олександра Івановича, ТОВ "Актив-В" (новим кредитором) в особі директора Стеблиненко Ганни Володимирівни та ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (боржником) в особі директора Розумовського Олександра Сергійовича укладено договір про відступлення права вимоги № 15/12-16, згідно з умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору право вимоги до боржника за договором № 261112 від 26.11.2012 та додатковою угодою № 1 від 01.02.2013, укладеними між первісним кредитором та боржником в обсягах та умовах, що існують на момент укладання цього договору. Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги від 15.12.2016 № 15/12-16, розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступаються згідно з цим договором, складає 569174,92 грн. Таким чином, позивач - ТОВ "Актив-В" з 15.12.2016, тобто майже через рік після укладення спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015, набув права вимоги до ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" щодо заборгованості за договором № 261112 від 26.11.2012 та додатковою угодою № 1 від 01.02.2013 в сумі 569174,92 грн, що свідчить про порушеного права позивача на час укладення спірного договору. У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За змістом ч. 3 ст. 207 ЦК України, господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Тобто визнання господарським судом правочину (господарського договору) недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону саме на момент його вчинення. Звертаючись з позовом у цій справі, позивач не довів порушення його майнових прав на момент вчинення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015, тому відсутні підстави для визнання недійсним зазначеного договору з цих підстав. Крім того, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що він є кредитором ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-го відповідача), а укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 було направлене на виведення майна боржника з метою уникнення звернення стягнення на нього (укладення фраудаторного договору). Фраудаторний правочин - це правочин, учинений боржником у період настання у нього зобов`язань із погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, а саме правочин, учинений боржником на шкоду кредиторам. Метою фраудаторного правочину є виведення з ліквідаційної маси майна з метою уникнення стягнення, тому такий правочин приводить боржника до стану неплатоспроможності. За приписами ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Отже, дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Виходячи з аналізу ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цим правочином. При цьому необхідно враховувати, що сам по собі факт невиконання правочину або його часткове виконання не робить цей правочин фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива для обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визначати фіктивним. Укладення сторонами правочину, визнаного судом недійсним, вказує на обов`язок сторін повернути одна одній все отримане за договором (реституція) або компенсувати вартість майна, збитків або шкоди. Звідси витікають засоби захисту прав, обумовлені ст. 388, 1166, 1212 ЦК України. Отже, правочин, учинений на шкоду кредиторам у спірний трирічний період до порушення провадження у справі про банкрутство, за наявності умислу у сторін щодо невиконання зобов`язань або зменшення активів боржника саме в момент вчинення такого правочину, є фраудаторним. Саме з метою відмежування реальних фінансово-господарських договорів, незалежно від стану їх виконання, укладання яких не мало на меті в момент їх вчинення заподіяння шкоди правам третіх осіб, зменшення переліку активів, ухилення від виконання зобов`язань, які вчинено з дотриманням засад добросовісності, укладання яких призвело до негативних наслідків, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено перелік правових підстав, за якими може бути виокремлено фраудаторний правочин саме в процедурі банкрутства. Частиною 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено перелік підстав для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, згідно з яким правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора (ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства). З матеріалів справи вбачається, що на час подання 29.03.2021 ТОВ "Актив-В" позовної заяви у справі № 922/1045/21 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" порушене не було. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2738/21 за заявою ініціюючого кредитора - ТОВ "Актив-В" відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш"; визнано грошові вимоги ТОВ "Актив-В" у розмірі 569174,92 грн за договором про відступлення права вимоги від 15.12.2016 № 15/12-16 та 22700 грн судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка О.А. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2738/21. Таким чином, позивач - ТОВ "Актив-В" лише 12.08.2021 набув статус кредитора ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" щодо заборгованості перед ТОВ "Дельта-Сучасні Технології" за договором про відступлення права вимоги від 15.12.2016 № 15/12-16 у розмірі 569174,92 грн, тому зважаючи на вимоги ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відсутні підстави для розгляду питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 у межах провадження у справі № 922/2738/21 про банкрутство ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш". Крім того, зі змісту постанов Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 910/17529/17 та Північного апеляційного суду від 17.11.2020 у справі № 910/18872/19, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 910/18872/19 вбачається, що питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 з підстав його фіктивності вже було предметом судового розгляду за позовами ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (відповідача по справі № 922/1045/21), ОСОБА_3 та ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", у задоволенні яких відмовлено з різних підстав. У Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 910/17529/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, позивач - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на майно, яким він розпорядився за оспорюваним правочином. Однак позов про визнання недійсним договору, поданий ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш", який є стороною цього правочину, що за його ж твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила. За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. ТОВ "Актив-В", звертаючись з позовом про визнання недійсним договору у цій справі як новий кредитор до відповідача - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш", фактично ставить під сумнів остаточність та правову визначеність Постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 910/17529/17, якою вирішено відповідний спір щодо захисту прав, пов`язаних зі зменшенням обсягу майна ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" (1-го відповідача у даній справі). 3-ю особою на стороні 2-го відповідача - Дудник І.В. в процесі розгляду справи судом першої інстанції заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Позивачем не доведено порушення його прав укладенням договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.01.2015 №

2. Тому, враховуючи відсутність порушення права, з огляду на приписи ч. 1 ст. 261 ЦК України, підстави для застосування позовної давності відсутні. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст.ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені скаржником в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи. Тому апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 у справі № 922/1045/21 залишається без змін. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи, що судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Актив-В" на рішення Господарського суду Харківської області від 04 серпня 2021 року по справі № 922/1045/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 04 серпня 2021 року по справі № 922/1045/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 16.11.2021. Головуючий суддя Н.М. Пелипенко Суддя С.В. Барбашова Суддя О.А. Істоміна