Постанова 4813 № 520/5962/17

Номер провадження: 22-ц/813/3760/21 Номер справи місцевого суду: 520/5962/17 Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю: секретаря Хухрова С.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білухи Р.М. розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 28.02.2017 року, встановив: 24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 28.02.2017 року у розмірі 194054,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.02.2017 року ОСОБА_2 позивачем було надано у борг грошові кошти в сумі 229 054 грн., з умовою їх повернення частками протягом чотирьох місяців, з останнім терміном повернення 08.05.2017 року, про що відповідачем було складено відповідну розписку. Крім того, між сторонами було погоджено графік погашення боргу у відповідності до якого відповідач зобов`язався повертати грошові кошти наступним чином: 26.02.2017 року - 15000,00 грн., 28.02.2017 року - 20000,00 грн., 26.03.2017 року - 15000,00 грн., 31.03.2017 року - 20000,00 грн., 26.04.2017 року - 15000,00 грн., 30.04.2017 року - 20000,00 грн., 08.05.2017 року - решту суми боргу розміром 124054,00 грн. Однак у порушення взятих на себе зобов`язань з повернення позичених коштів, відповідач борг повернув сумою 35000,00 грн., борг у сумі 194054,00 грн. відповідач досі не повернув. На звернення позивача до боржника з вимогою щодо повернення боргу, відповідач не реагує, в добровільному порядку грошові кошти не повертає, що стало причиною для звернення останнього до суду з даним позовом. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 28.02.2017 року було задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 194 054 грн. Також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2234 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року, та постановлення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Так, 21.03.2019 року колишній представник ОСОБА_2 - адвокат Чумаченко С.О. подав клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (т.1, а.с. 165-167). В обґрунтування вказаного клопотання апелянт посилався на те, що особисто кошти за договором позики не отримував, текст розписки було складено не ним, а іншою особою в інший час, ніж проставлено підпис на розписці, ймовірно іншою ручкою та розписка складена не його почерком. На підставі вищенаведеного просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: 1.Чи виконаний рукописний текст та три підписи від імені ОСОБА_2 у документі «Боргове зобов`язання» від 08 лютого 2017 року ОСОБА_2 чи іншою особою? 2.Чи виконаний рукописний текст та три підписи від імені ОСОБА_2 в документі «Боргове зобов`язання» від 08 лютого 2017 року однією особою чи різними особами? Проведення експертизи позивач просив доручити Одеському НДІСЕ Міністерства юстиції України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року клопотання було задоволено, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено, а справу надіслано на адресу установи для проведення судової експертизи (т.1, а.с. 189-191). 08.05.2019 року до суду апеляційної інстанції від ОНДІСЕ МЮУ надійшов лист, згідно якого ОНДІСЕ МЮУ повідомив про можливість приступити до виконання експертизи не раніше липня 2019 року, посилаючись на знаходження на виконанні у експерта понад десяти експертиз (т.1, а.с. 197-198). Разом із листом, до суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи, та прохання експерта уточнити, де саме розміщені підписи, які підлягають дослідженню (вказавши графу(графи), рядок, а також надати: - вільні зразки почерку ОСОБА_2 у оригіналах документів різного характеру, максимально наближені за часом виконання до досліджуваного документу, які за буквеним та цифровим складом відповідають досліджуваному документу, які за буквеним та цифровим складом відповідають досліджуваному тексту, зразки повинні бути достовірними (не менше 10 документів); - вільні зразки його підписів у оригіналах документів різного характеру, максимально наближені за часом виконання до досліджуваного документу, зразки повинні бути достовірними (не менше 15 документів). Також для всебічного і повного дослідження підписів від імені ОСОБА_2 у наданому на дослідження документі, ОНДІСЕ пропонує призначити судово-технічну експертизу документу, на вирішення якої поставити наступне питання: «Чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 у документі (назва документу), розміщені (вказати графи) з попередньою технічною підготовкою чи застосуванням технічних засобів?» (т.1, а.с.198). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2019 року прийнято цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року до провадження, та витребувано з ОНДІСЕ МЮУ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, для вирішення поставлених у клопотанні експерта питань (т.1, а.с. 200-201). Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2019 року провадження у даній справі було поновлено, призначено розгляд справи на 25 жовтня 2019 року (т.1, а.с. 205-206). Вказана цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції від ОНДІСЕ МЮУ 13 червня 2019 року. У судовому засіданні 25.10.2019 року новий представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявив клопотання про приєднання да матеріалів цивільної справи документів, які містять вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_2 і про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (т.1, а.с.242-244). ОСОБА_3 також просив суд призначити у справі судову технічну експертизу документу, на вирішення якої поставити наступне питання: «Чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 у документі «Долговое обязательство» з попередньою технічною підготовкою чи застосуванням технічних засобів?», як про те рекомендував судовий експерт. Однак, заявник взагалі не обгрунтував вказане клопотання в цій частині. В свою чергу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надіслав суду заяву про розгляд справи в його відсутність (т.1, а.с.216-217). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.10.2019 року клопотання було задоволено частково, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено, а справу надіслано на адресу установи для проведення судової експертизи (т.1, а.с. 247-250). У задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документу на вирішення якої поставити наступне питання: «Чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 у документі «Долговое обязательство» з попередньою технічною підготовкою чи застосуванням технічних засобів?», як про те рекомендував судовий експерт, було відмовлено, оскільки заявник клопотання взагалі не обгрунтував вказане клопотання в цій частині. 30.10.2019 року до суду апеляційної інстанції від ОНДІСЕ МЮУ знову надійшов лист, згідно якого ОНДІСЕ МЮУ повідомив про неможливість виконання експертизи у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналу досліджуваного документу (т.2, а.с. 4). Копія зазначеного клопотання експерта була направлена на адресу ОСОБА_5 (т.2, а.с.7). Проте, клопотання експерта не було виконане, у зв`язку з чим 02 березня 2020 року експерт направив на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи через відсутність оригіналу розписки (т.2, а.с.12) У зв`язку з цим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2020 року провадження у справі знову було поновлено і призначено розгляд справи на 23.04.2020 року, потім через епідемію «коронавірусу», згідно клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи - на 04.06.2020 року, потім - 06.08.2020 року, на 16.00 год. (т.2, а.с.13-14, 43, 44). У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу розписки відповідача ОСОБА_2 під назвою: «Долговое обязательство» від 08.02.2017 року, яке ухвалою суду апеляційної інстанції було задоволено. Крім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції новий представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ніц А.С. заявив клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, перед якою поставити ті ж питання, що були поставлені ухвалами Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року та від 25.10.2019 року (т.2, а.с. 59-60). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.08.2020 року у справі знову було призначено судову почеркознавчу експертизу (т.2, а.с. 61-65). Провадження у справі на час її проведення було зупинено, а матеріали справи разом із ухвалою суду були направленні на адресу експертної установи. Разом з тим, 31 серпня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ надійшло клопотання судового експерта Гордона Л.В. про надання матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 520/5962/17. Крім того, у своєму клопотанні експерт просив письмового дозволу на використання представлених в експертну установу вільних зразків почерку, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку і підписів ОСОБА_2 (т.2, а.с.70) Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2020 року провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 15.10.2020 року стосовно вирішення клопотання експерта ОНДІСЕ МЮУ. 15.10.2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (т.2, а.с.79-80). Також 15.10.2020 року до апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, а також надано згоду на використання представлених в експертну установу вільних зразків почерку, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку і підписів ОСОБА_2 в документах, які перелічені в клопотанні експерта від 21.08.2020 року (т.2, а.с.81). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.10.2020 року у справі знову було призначено судову почеркознавчу експертизу (т.2, а.с. 83-88). Разом з тим, 04 лютого 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ надійшло клопотання судового експерта Косигіна Н.А. про надання матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 520/5962/17. У зв`язку з цим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.02.2021 року провадження у справі знову було поновлено і призначено розгляд справи на 23.06.2021 року, на 12.00 год., про що були належним чином повідомлені учасники справи (т.2, а.с.98-102). Однак, у зв`язку тим, що до суду апеляційної інстанції ніхто із учасників справи не з`явився, розгляд справи було призначено на 03.11.2021 року, на 12.00 год., про що учасники справи були належним чином повідомлені, та зобов`язано відповідача ОСОБА_2 з`явитись до суду апеляційної інстанції в назначений день і час для виконання клопотання судового експерта Косигіної Н.А. та надання експерту додаткових матеріалів, а також для вирішення питання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи (т.2, а.с.113-117, 119-124). 18.10.2021 року, від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (т.2, а.с.126-127), яке ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.10.2021 року було задоволено (т.2, а.с.129-130). Проте, в судове засідання, призначене на 03.11.2021 року, на 12.00 год. в режимі відеоконференції, заявився тільки представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білуха Р.М., інші учасники справи до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що дана цивільна справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції фактично три роки (т.1, а.с.112), колегія суддів вирішила слухати дану цивільну справу в режимі відеоконференції, за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білухи Р.М., у відсутність інших учасників справи, у тому числі відповідача та його представника. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що 08.02.2017 року відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 229 054,00 грн., на підтвердження чого відповідачем ОСОБА_2 була надана розписка із зобов`язанням повернути зазначену грошову суму протягом чотирьох місяців, однак не пізніше 08.05.2017 року. Суд виходив із того, що розписка була підписана відповідачем та між сторонами було узгоджено графік погашення боргу, відповідно до якого відповідач зобов`язався повертати грошові кошти наступним чином: 26.02.2017 року - 15000,00 грн., 28.02.2017 року - 20000,00 грн., 26.03.2017 року - 15000,00 грн., 31.03.2017 року - 20000,00 грн., 26.04.2017 року - 15000,00 грн., 30.04.2017 року - 20000,00 грн., 08.05.2017 року - решта суми боргу розміром 124054,00 грн. З огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що таким чином, з моменту передання позивачем відповідачу грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України був укладений договір позики, істотні умови якого зафіксовані у розписці, наданій відповідачем, а саме: визначено особу позикодавця та позичальника, суму грошових коштів, що передаються у позику, встановлено строк повернення грошових коштів та сума, яка підлягає поверненню. Тобто, відносини позики, які виникли між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, за своєю природою є одностороннім зобов`язанням (правочином), в якому відповідач, як позичальник, зобов`язаний повернути отриману ним грошову суму в строк, встановлений за домовленістю сторін (зазначений у розписці), а позивач, як позикодавець, має право прийняти виконання зобов`язання або вимагати належного виконання відповідачем свого обов`язку. При цьому, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин статті 526, 530, 1048, 1049 ЦК України, згідно яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. В свою чергу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Оскільки згідно розписки відповідач взяв на себе обов`язок по поверненню отриманої грошової суми у розмірі 229 054,00 грн. не пізніше 08.05.2017 року, однак повернув їх лише частково в сумі 35 000 грн., а залишок в сумі 194 054 грн. не повернув до теперішнього часу, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_6 на корись позивача ОСОБА_1 194 054 грн. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ОСОБА_6 не було надано до суду першої інстанції жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Таким чином, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, у тому числі через свого представника - адвоката Саєвського М.О., (т.1, а.с.38, 45, 61-62, 67-68),своїм правом бути присутнім у судових засіданнях суду першої інстанції відповідач ОСОБА_6 також розпорядився на свій розсуд. При цьому за зареєстрованою адресою свого місця проживання відповідач ОСОБА_6 не проживає (т.1, а.с.60, 82-83, 86-87), що у відповідності до ч. 1 ст. 131 вважається його належним чином повідомленням. За фактичним місцем свого проживання, вказаним в його апеляційних скаргах (т.1, а.с.46, 101), відповідач ОСОБА_6 також поштову кореспонденцію не отримував (т.1, а.с.71-72, 84-85). Що стосується судової експертизи, яка неодноразово призначалась судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача ОСОБА_6 та його представників, то колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що ОСОБА_6 і його представник адвокат Ніц А.С. повідомлялись про час і місце судового засідання, призначеного на 23.06.2021 року, на 12.00 год., потім на 03.11.2021 року, на 12.00 год., ні ОСОБА_6 , ні його представник до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, що на думку колегії суддів свідчить про затягування розгляду справи і небажання надати для проведення експертизи затребувані судовим експертом документи. При вирішенні даної справи, колегія суддів виходить із вимог, передбачених ст. 109 ЦПК України, згідно яких у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім викладеного, колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки судове рішення у справі постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15.11.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра