Постанова Одеський апеляційний суд № 503/213/19

Номер провадження: 22-ц/813/5388/21 Номер справи місцевого суду: 503/213/19 Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.11.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого - Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. Позивача - ОСОБА_1 . Відповідача - ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20.06.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області та ОСОБА_2 - про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, виселення та вселення в житло,- В С Т А Н О В И В: ПРОЦЕДУРА: Короткий зміст позовних вимог 07.02.2019 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, виселення та вселення в житло. Зазначає, що 05.09.2008 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області в справі №2-52/08 визнано ордер №52, виданий 02.10.2007 року про надання ОСОБА_1 службової квартири АДРЕСА_1 недійсним та виселено ОСОБА_1 із вказаної квартири з наданням іншого жилого приміщення. 04.05.2018 року державним виконавцем Кодимського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Кушніром С.М. на виконання виконавчого листа №2-52/08 було проведено виконавчі дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 02.08.2018 року дії державного виконавця Кодимського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Кушніра С.М. щодо проведення примусового виселення ОСОБА_1 з вказаної квартири визнано незаконними, а також скасовано акт про примусове виселення. 09.08.2018 року на підставі рішення виконавчого комітету Колимської міської ради Одеської області на кв. АДРЕСА_1 видано ордер №15 ОСОБА_2 . Позивач, вважає, що вищезазначений ордер був виданий з порушенням вимог закону, оскільки його видача відбувалася під час незавершеного виконавчого провадження щодо виселення її з квартири зазначеної в ордері, у зв`язку із цим просить визнати ордер №15 від 09.08.2018 року, виданий ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 недійсним, виселити його із вказаної квартири та вселити позивача. 23.04.2019 року до Кодимського районного суду Одеської області надійшов відзив від Кодимської міської ради Одеської області в якому вони просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на незаконність, необгрунтованість та недоведеність позовних вимог. 06.05.2019 року до Кодимського районного суду Одеської області надійшов відзив ОСОБА_2 в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент видачі йому ордеру №15 від 09.08.2018 року квартира АДРЕСА_1 була вільною. Зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 18 січня 019 року №9 йому надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . 14.03.2019 року державним реєстратором Кодимської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 159477099. У зв`язку з набуттям ним права власності на зазначену квартиру вона втратила статус службової. 30.05.2019 року до районного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якому вона просить задовольнити позовні вимоги та виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 та вселити її в зазначену квартиру, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовні заяві. 06.06.2019 року до районного суду надійшли заперечення на відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив відповідача Кодимської міської ради Одеської областів яких вони просять відмовити у повному обсязі у вимогах викладених у відповіді представника позивача ОСОБА_1 на відзив Кодимської міської ради . Короткий зміст судового рішення районного суду Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області та ОСОБА_2 про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, виселення та вселення в житло відмовлено повністю. Короткий зміст апеляційної скарги 29.07.2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Кодимського районного суду від 20 червня 2019 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кодимської міської ради та ОСОБА_2 про визнання ордера недійсним, виселення та вселення в житло та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН: Заявник вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Зазначає, що незаконні виконавчі дії з виселення ОСОБА_1 з квартири проводились за її відсутності на виконання рішення суду про виселення ОСОБА_1 з наданням іншого житла. Кодимський районний суд, ухвалюючи таке рішення зазначив недопустимість порушення конституційного права ОСОБА_1 на житло при виселенні, вказавши, що виселення не може відбуватись без надання іншого житла, що було очевидно неможливим виконати в повному обсязі державним виконавцем в зв`язку з фізичною відсутністю ОСОБА_1 в момент проведення виконавчих дій по причині не повідомлення останньої належним чином. Зокрема посилається на те, що в мотивувальній частині судового рішення районним судом необгунговано встановлено підстави поданого позову: «видача ордера №15 відбулася під час незавершеного виконавчого провадження щодо її виселення з квартири зазначеної в позові», а насправді підставою звернення до суду було порушення її конституційного права на житло внаслідок незаконного виселення її з квартири АДРЕСА_1 . Посилається на те, що вона вимушена була звертається до суду за захистом саме права на житло, що є наслідком неправомірних дій службових осіб, протиправність яких доведено в судовому порядку. Крім того ОСОБА_1 зазначає, що на момент надання оскаржуваного ордера вона була зареєстрована за адресою, зазначеною в ордері, що підтверджено довідкою Кодимської міської ради про зняття її з реєстрації лише 14.03.2019 року. Ордер ОСОБА_2 надано під час незавершеного виконавчого провадження з виселення ОСОБА_1 , в якому Кодимська міська рада є стороною стягувача та якій достеменно було відомо про хід виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу Кодимська міська рада просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Колимського районного суду від 20 червня 2019 року, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, являються незаконними, необгрунтованими і надуманими. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення Колимського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не обґрунтувала яким чином оспорюваний нею ордер порушує (зачіпає) її права та законні інтереси. При цьому не наводить в чому полягає порушення її права на житло, для захисту якого вона звернулася до суду, а лише стверджує про те, що оспорюваний нею ордер, суперечить вимогам чинного законодавства, адже був виданий під час незавершеного виконавчого провадження щодо її виселення з квартири зазначеної в ордері. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Матеріалами справи встановлено, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 05.09.2008 року в справі №2-52/08, ордер №52, виданий 02.10.2007 року про надання ОСОБА_1 службової квартири АДРЕСА_1 визнано недійсним та виселено ОСОБА_1 із вказаної квартири з наданням іншого жилого приміщення. Зазначене судове рішення суду набрало законної сили та 04.05.2018 року державним виконавцем Кодимського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Кушнірем С.М. на виконання виконавчого листа №2-52/08 проведено виконавчі дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . На виконання рішення суду щодо надання іншого жилого приміщення, позивачу видано ордер №14 від 10.05.2018 року для вселення в квартиру АДРЕСА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради №83 від 31.07.2017 року. Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 02.08.2018 року дії державного виконавця Кодимського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Кушніра С.М. щодо проведення примусового виселення ОСОБА_1 з вказаної квартири, визнано незаконними, а також скасовано акт про примусове виселення у зв`язку з порушенням порядку проведення виконавчих дій. Цією ж ухвалою, позивачу відмовлено в зобов`язанні державного виконавця забезпечити доступ до вказаної квартири, у зв`язку з відсутністю у позивача права на користування цією квартирою. На підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 09.08.2018 року ОСОБА_2 видано ордер№15 на кв. АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Кодимської міської ради Одеської області №9 від 18.01.2019 року ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію кв. АДРЕСА_1 (а.с.46). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі рішення про реєстру речових прав та їх обтяжень, індексний номер 43093538 від 20.09.20187 року ОСОБА_2 набув права власності на 1/1 спірного житла за адресою: кв. АДРЕСА_1 (а.с.46). ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відмовляючи в задоволені позовних вимогах районний суд виходив з того, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 05.09.2008 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним ордер про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та виселеноз зазначеної квартири, а тому видача Кодимською міською радою ордера №15 на кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відповідає вимогам закону. Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи вищезазначене судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_2 було надано ордер на звільнене ОСОБА_1 житлове приміщення, яке в подальшому він приватизував та став його власником, відповідно до Витягу з державного реєстру. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Статтею 22 Житлового кодексу УРСР визначено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності. Відповідно до частини першої статті 39 Житлового кодексу громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті. Згідно із статтею 51 Житлового кодексу жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів. Пунктом 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, також передбачено, що квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності. На підставі рішення Кодимської міської ради Одеської області №107 від 31.07.2018 року ОСОБА_2 надано житлове приміщення за адресою: кв. АДРЕСА_1 та 09.08.2018 року видано ордер №15 на вселення. Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права особи, яка звертається до суду. Відповідно до статті 59 Житлового кодексу ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. Відповідно до частини 4 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, суд, як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотримання г статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення її прав на кв. АДРЕСА_1 , оскільки рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 05.09.2008 року ордер №52, на її вселення, виданий 02.10.2007 року визнано недійсним та виселено ОСОБА_1 із вказаної квартири позивачка не вважається такою, що набула права власності на неї. Доводи про визнання неправомірними дії державного виконавця, щодо її виселення, не засвідчує її право на спірне житло. Відповідач набувши право користування цим житлом,ьвподальшому приватизував його та став його власником. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20.06.2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 15.11.2021 року. Головуючий суддя Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда Т.В.Цюра