Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/6561/21

Справа № 127/6561/21 Провадження № 22-ц/801/2157/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 рокуСправа № 127/6561/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П., за участі секретаря судових засідань Михайленко А. В., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача Комунального підприємства «Він-ницька транспортна компанія» Короля С. І., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корченюка А. В., розглянувши за правилами, встановле-ними для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у від-критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» про від- шкодування майнової шкоди ( збитку ), завданої внаслідок дорожньо-транс- портної пригоди, за апеляційною скаргою представника відповідача Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» Короля Сергія Івановича на рішення Він-ницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Вінниці за головування судді Антонюка В. В., повний текст якого складений 09 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 16 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» ( далі - КП «ВТК» ), за участі третіх осіб, які не заявля-ють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» ( далі - ПрАТ «СК «Місто» ), про відшкодування майнової шкоди (збитку), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані наступ-ними обставинами. Водій відповідача ОСОБА_3 , керуючи трамваєм «Mirage Be 4/6», інвентаризаційний номер 309, 03 серпня 2020 року о 09.30 годині у м. Вінниці по вул. Соборній, 46 не обрала безпечної швидкості руху, не дотрима-лася безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом марки ( моделі ) «Volvo XC 90», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що в свою чергу інерційно допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з майновими збитками. Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, доводиться постановою Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 18 вересня 2020 року, що набрала законної си-ли 29 вересня 2020 року, в адміністративній справі № 127/18936/20. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 27 серпня 2020 року № 102Е-08/20 вартість майнового збитку, заподіяного внаслідок пошко-дження автомобіля «Volvo XC 90», реєстраційний номер НОМЕР_1 , стано-вить 422 292,58 гривні. 06 листопада 2020 року ПрАТ «СК «Місто», де був за-страхований трамвай, яким кермувала ОСОБА_3 , за заявою позивача випла-тило йому страхове відшкодування у сумі 94 922,77 гривні. Відшкодованих ПрАТ «СК «Місто» коштів для повного відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_2 не вистачає, добровільно відшкодовувати збитки відповідач відмовився, через що потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді поданий у суд цей позов. ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з відпо-відача як роботодавця водія трамвая ОСОБА_3 завдану майнову шкоду у су-мі 327369,81 гривень з урахуванням виплаченого страхового відшкодування, розподілити судові витрати у справі ( а. с. 1-6 ). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволений, стягнуто з КП «ВТК» на його користь завдану майнову шкоду ( збиток ) в розмірі 327 369,81 гривень ( триста двадцять сім тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 81 коп. ), 2 800,00 гривень ( дві тисячі вісімсот гривень 00 коп. ) у відшкодування витрат з оплати експерт-них послуг та сплачений у дохід держави судовий збір в сумі 3 273,70 гривень ( три тисячі двісті сімдесят три гривні 70 коп. ) ( а. с. 106-110 ). Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, повноважний представник відповідача КП «ВТК» Король С. І. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про від-мову у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі. Особа, яка по-дала апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення ухваленим за невірного застосування норм матеріального та процесуального права, судової практики Верховного Суду. Навівши у скарзі норму статті 1166 ЦК України, скаржник зазначає, що висновок експерта від 27 серпня 2020 року підготовлений на замовлення позивача про виконання автотоварознавчого дослідження, у ньому відсутнє будь-яке посилання та прив`язка до дорожньо-транспорної пригоди, що відбу-лася 03 серпня 2020 року у центрі м. Вінниця, експерт не був попереджений ( обізнаний ) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. За пози-цією скаржника позивачем не надано належних, допустимих доказів щодо наяв-ності шкоди, завданої у ДТП. У межах справи з притягнення до відповідаль-ності ОСОБА_3 за статтею 124 КУпАП дії інших двох учасників ДТП не оцінювалися, протокол за нормами КУпАП працівниками поліцією відносно них не складався. Представник ОСОБА_5 просить скаргу на рішення суду першої інстанції задоволити ( а. с. 114-115 ). Ухвалою апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року клопотання представ-ника КП «ВТК» Короля С. І. задоволене, відповідачу поновлений процесуаль-ний строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Він-ницької області від 04 серпня 2021 року ( а. с. 145-146 ). Визначеним цивільним процесуальним законом та забезпеченим вказаною ухвалою апеляційного суду правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач, треті особи, які не за-являють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не скористалися. У судове засідання апеляційного суду треті особи, які не заявляють само-стійних вимог щодо предмета спору, не з`явилися. Причини неявки ОСОБА_3 суду не відомі. ПрАТ «СК «Місто» надіслало суду заяву з клопотанням про розгляд справи без участі його представника. Ураховуючи належне, завчас-не, в установленому порядку повідомлення усіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать додані до її матеріалів рекомендовані поштові повідомлення про вручення судових повісток, на підставі статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути дану справу у відсутності тих її учасників, котрі не з`явилися у судове засідання. Заслухавши доповідь у справі судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу відповідно представників КП «ВТК» Короля С. І., позива-ча адвоката Корченюка А. В., апеляційний суд дійшов висновку про необгрун-тованість апеляційної скарги, через що вона підлягає залишенню без задоволен-ня, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є правиль-ним, об`єктивним, справедливим. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками спра-ви, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 11 червня 2016 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить авто-мобіль марки «Volvo XC 90», державний номерний знак НОМЕР_1 . 03 серпня 2020 року о 09. 30 годині у м. Вінниці по вул. Соборній, 46 сталася шляхово-транспортна пригода за участі водія трамвая «Mirage Be 4/6», інвентарний но-мер НОМЕР_3 , який належить відповідачу КП «ВТК», ОСОБА_3 , водіїв транс-портних засобів «Volvo XC 90», державний номерний знак НОМЕР_1 , під ке-руванням власника ОСОБА_2 , та «Renault Logan», державний номер-ний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03 серпня 2020 року серії БР № 196835, складеним інспектором взводу № 1 роти № 4 БУПП у Вінницькій області Носулік О. С., водій трамвая ОСОБА_3 у м. Він-ниці по вул. Соборній, 46 не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засо-бом, належним на праві власності позивачу ОСОБА_2 . У результаті шляхово-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошко-дження з майновими збитками ( йдеться також про автомобіль під керуванням ОСОБА_4 ). На місці пригоди працівниками патрульної поліції складений ад-міністративний матеріал відносно кермувальниці трамваю ОСОБА_3 , який у подальшому переданий у суд для вирішення питання притягнення її до адмініс-тративної відповідальності. Стосовно водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_4 протоколи не складалися за від-сутності у їхніх діях порушень вимог Правил дорожнього руху. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2020 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні 03 серпня 2020 року ДТП по вул. Соборній, 46 у м. Вінниці, її притягнуто до адміністративної відпові-дальності за статтею 124 КУпАП. Ця постанова суду не оскаржувалася, вона набрала законної сили 29 вересня 2020 року. Задовольняючи позов ОСОБА_2 , керуючись нормами статей 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законів України «Про обов`яз-кове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про судову експертизу», положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та На-уково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юсти-ції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованої у Міністерстві юс-тиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145, суд першої інстанції під-креслив, що відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язко-вими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в пи-танні, чи мали місце ці дії ( бездіяльність ) та чи вчинені вони цією особою. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої вине-сено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов`язковим для суду в частині з`ясування питань чи мали місце та-кі дії та чи вчинені вони цією особою. Суд першої інстанції у цій частині моти-вів свого рішення керувався правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц. Позиція представника відпові-дача щодо невідповідності правового висновку, на який послався суд першої інстанції, обставинам даної справи, через що його застосування є помилковим, не береться апеляційним судом до уваги, оскільки висновки, викладені у поста-новах Верховного Суду, застосовуються за нормативно-правовими актами, які містять відповідну норму права. Натомість представник відповідача посила-ється з цього приводу виключно на окремі фактичні обставини справи, які, зро-зуміло, не можуть бути абсолютно ідентичними у різних справах. Критично оцінюючи мотиви представника КП «ВТК» щодо заперечення позовних вимог неналежним, на його думку, таким доказом оцінки розміру зав-даної шкоди як висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 27 серпня 2020 року № 102Е-08/20, складений експертом Експертно-науково-до-слідного центру «Експертиза» Кожушним В. М., суд зазначив, що кожна сторо-на повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона по-силається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встанов-лених цим Кодексом. Позивач використав визначене законом це право, пред`я-вив суду у якості доказу експертний висновок з питання розміру завданої шко-ди. Суд першої інстанції зауважив, що сторона у справі вправі безперешкодно замовити експертне дослідження, а в разі непогодження з ним інша сторона безперешкодно може заявити судову експертизу. Натомість відповідач, запере-чуючи розмір завданого збитку, жодними належними, допустимими, будь-яки-ми доказами у цій частині спору своєї позиції не обгрунтував. Вартість належного відшкодування ОСОБА_2 завданої у ДТП майнової шкоди суд за доводами позивача визначив з огляду на суму збитку у розмірі 422 292,58 гривень, визначеному експертним шляхом, за відрахуванням виплаченого потерпілому страхового відшкодування в сумі 92 922,77 гривень, що становить у кінцевому результаті 327 369,81 гривень. З висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 04 серпня 2021 року, колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони є вір-ними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд пра-вильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що їх регулюють, не порушив вимог процесуального законодавства. Апеляційний суд вважає доцільним наголосити, що усім доводам представника відповідача, за-значуваним в апеляційній скарзі, надана оцінка судом першої інстанції; інших мотивів, які б заслуговували на увагу, апеляційна скарга не містить. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду ( пункт сорок другий рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» ( Заява № 3236/03 ). При цьому убачається доречним підкреслити, що у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 зроблений правовий вис-новок про право кожної сторони самостійно визначати стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих до-казів. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт-них засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відпові-дальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-пра-вової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому За-коні визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транс-портним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'яз-кового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуа-тації особами, відповідальність яких застрахована ( підпункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону ). У цій справі беззаперечним є факт, за яким ОСОБА_2 27 жовтня 2020 року звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компа-нія «Місто», де був застрахований трамвай, із заявою про виплату страхового відшкодування завданої в ДПТ шкоди. 06 листопада 2020 року ПрАТ «СК «Місто» здійснило страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 94 922,77 гривень, що вплинуло на визначення вартості відновлювального ремон-ту автомобіля позивача, яка склала 327 369,81 гривень. І хоча представник від-повідача не вважає цю фактичну обставину, такою, що має значення для вирі-шення вимоги ОСОБА_2 , проте належить погодитися, що виплата страхового відшкодування має юридичне значення у визначенні правомірності заявлених у суд позовних вимог. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Пала-ти Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшко-дування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'-язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль-ності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'-язок з виплати страхового відшкодування ( зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону ), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обме-жений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Верховним Судом у постанові від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц зроблений висновок щодо можливості відшкодування майнової шкоди її заподіювачем. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немай-новим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, викорис-тання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодо-вується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ( пункт перший частини першої статті 1188 ЦК України ). Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час вико-нання ним своїх трудових ( службових ) обов`язків. Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пе-ребуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про вико-нання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на-ціональні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав лю-дини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і ос-новоположних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості до-казів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як пра-вило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді впли-нути на результат розгляду справи. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інс-танції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» Короля Сергія Івановича залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кому-нального підприємства «Вінницька транспортна компанія», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні від-повідача ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Стра-хова компанія «Місто» про відшкодування майнової шкоди ( збитку ), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 15 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський