Постанова 4855 № 620/3736/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3736/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : 09.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо не виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про виплату нарахованої за рішеннями голови Державної казначейської служби України від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 з урахуванням змін, внесених 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, компенсації у розмірі 3053,44 грн; - визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо відмови у виплаті нарахованої за рішеннями голови Державної казначейської служби України від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 з урахуванням змін, внесених 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, компенсації у розмірі 3053,44 грн із посиланням на черговість виплати компенсацій у третю чергу; - визнати, що тривале невиконання Державною казначейською службою України приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині не виплати нарахованої за рішеннями голови Державної казначейської служби України від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 з урахуванням змін, внесених 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, компенсації у розмірі 3053,44 грн, становить порушення пункту 1 статті 6, статті 13, пункту 1 Протоколу Першого Конвенції з прав людини та основоположних свобод; - стягнути з Державного бюджету України на його користь суму в розмірі 3053,44 грн, нарахованої рішеннями голови Державної казначейської служби України від 15.07.2017 № 31 від 27.6.2017 № 77, № 78 з урахуванням змін, внесених 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, але не виплаченої компенсації за несвоєчасне виконання судових рішень, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»; - встановити судовий контроль виконання рішення суду та зобов`язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця після набрання постановою законної сили. Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті компенсації за порушення термінів виконання судових рішень з посиланням на черговість виконання, чим порушив права позивача. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо відмови позивачу у виплаті нарахованої за рішеннями голови Державної казначейської служби України від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 з урахуванням змін, внесених 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, компенсації за несвоєчасне виконання судових рішень у розмірі 3053,44 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача нараховану рішеннями голови Державної казначейської служби України від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 з урахуванням змін, внесених 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, компенсацію за несвоєчасне виконання судових рішень в сумі 3053 (три тисячі п`ятдесят три) грн 44 коп. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 та відповідні зміни до них від 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а, не є рішеннями судів та не можуть ставитись в залежність від черговості їх виконанням. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та матеріального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що Державна казначейська служба України здійснювала усі можливі заходи для виконання рішення про нарахування та виплату компенсації у справах №751/5004/14, №2-1502/10, №2а-42/08, тому відсутні правові підстави для визнання бездіяльності протиправною. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання судових рішень і виконавчих листів у справі №2-а-42/08 відповідачем 20.03.2017 виплачено кошти 2532,00 грн та нарахована компенсація у розмірі 207,9 грн (3 % річних) за несвоєчасне виконання судового рішення, що не заперечується відповідачем у зміні до рішення голови Державної казначейської служби України про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів № 31 від 15.05.2017, від 06.09.2018 № 31а (а.с. 13). 07.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою невідкладно провести виплату нарахованої компенсації 207,9 грн при виконанні виконавчого листа по справі № 2-а-42/08, виданого Київським апеляційним адміністративним судом 07.02.2014 (а.с.15). Відповідач листом від 31.08.2020 № 5-11-11/15086 відмовив провести виплату компенсації з посиланням на черговість виплати (а.с.16-17). Також, на виконання судових рішень і виконавчих листів у справі № 2-а-1502/10 20.03.2017 відповідач виплатив кошти 5918 грн і 25880,40 грн та нарахував компенсацію в розмірі 529,07 грн і 2316,47 грн відповідно (3 % річних) за несвоєчасне виконання судових рішень, що не заперечується відповідачем у змінах до рішень голови Державної казначейської служби України про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів № 77 та № 78 від 27.06.2017, від 06.09.2018 № 77а, № 78а (а.с. 12,14). 07.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою невідкладно провести виплату нарахованої компенсації у розмірі 529,07 грн і 2316,47 грн при виконанні виконавчого листа по справі № 2-1502/10, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 29.07.2010 (а.с.18) Відповідач листом від 28.08.2020 № 5-11-11/15044 відмовив провести виплату компенсації з посиланням на черговість виплати (а.с.19-20). Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав і законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникли у даній справі регулюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845). Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду. Відповідно до норм ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У силу положень ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. За нормами п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Відповідно до приписів п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Органи казначейства вживають заходи до виконання виконавчих документів (абз. 2 п. 4 Порядку № 845). Згідно з п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Абзацом 2 п. 48 Порядку № 845 вказано, що перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. Відповідно до п.п. 1 п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Згідно до п. 50, п.п. 2 п. 51 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Отже, у разі, коли судове рішення не можливо виконати у встановлений строк, територіальний орган Казначейства (у даному випадку - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області) мало передати документи та відомості згідно з п.п. 1 п. 47 Порядку № 845 з інформацією про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника до Державної казначейської служби України для виконання рішення про стягнення в порядку безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Компенсація, в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону № 4901-VI, виплачується Державною казначейською службою України у випадку не перерахування протягом трьох місяців коштів за рішенням суду, тобто є видом відповідальності за вчинення процедурного порушення на відповідному етапі виконання судового рішення перерахування коштів. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням тримісячного строку перерахування коштів за судовими рішеннями про стягнення коштів на користь позивача, головою Державної казначейської служби України прийняті рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 та відповідні зміни до них: від 06.09.2018 № 31а (сума нарахованої компенсації 207,90 грн), № 77а (сума нарахованої компенсації 529,07 грн), № 78а (сума нарахованої компенсації 2316,47 грн) (а.с.12-14). Відповідач нарахував суми компенсації в загальному розмірі 3053,44 грн, однак не виплатив їх, посилаючись на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 15.07.2017 № 31, від 27.06.2017 № 77, № 78 та відповідні зміни до них від 06.09.2018 № 31а, № 77а, № 78а не є рішеннями судів та не можуть ставитись в залежність від черговості їх виконанням. Крім того, відповідач до Міністерства фінансів України з пропозицією щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України відповідно до п.п. 1 п. 49 Порядку № 845 не звертався. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог із застосуванням частини другої статті 9 КАС України, яка передбачає вихід за межі позовних вимог. Доводи скаржника про те, що чинним законодавством передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань, колегія суддів відхиляє, оскільки вимогами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та абз. 2 п. 48 Порядку № 845 законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк, тому посилання відповідача на наявність об`єктивних обставин, що перешкоджають здійснити перерахунок коштів у поточному році, оскільки виплата здійснюється в органі Казначейства в порядку черговості їх надходження, не можуть вважатися такою, що дає підстави для невиконання судового рішення. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/9425/17 (провадження № К/9901/55847/18). Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище. Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Щодо клопотання позивача про повернення апеляційної скарги відповідачу та застосування до нього відповідних заходів за зловживання процесуальним правами, колегія суддів зазначає таке. В обґрунтування цього клопотання скаржник вказує, що відповідач у період з 14.01.2021 (дата ознайомлення представника відповідача з оскаржуваним судовим рішенням) по 01.07.2021 (отримання оскаржуваного рішення) проявив байдужість і небажання оскаржити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року, тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного рішення не є поважними. Проте, питання щодо дотримання скаржником строку апеляційного оскарження судового рішення з урахуванням приписів ст.ст. 298, 300 КАС України вирішено ухвалою Шостою апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021, якою з обґрунтуванням причин пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження визнано поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі та поновлено Державній казначейській службі України строк на апеляційне оскарження. Тож, згадане клопотання, яке надійшло до суду апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, колегія суддів вважає таким, що подано безпідставно. Отже, суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи й ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення коштів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до ст. 263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська М.І. Кобаль